Події
Альбом «З української старовини» вперше вийшов друком у 1900 р. і назавжди став класикою українознавства. Книга містить 20 історичних нарисів авторства Д. І. Яворницького, проілюстрованих видатними українськими художниками — С. І. Васильківським та М. С. Самокишем. Перевидання - З української старовини / текст Д. І. Яворницький ; ілюстр. С. І. Васильківський, М. С. Самокиш ; передм. С. І. Світленко та В. М. Ханко ; прим. А. М. Домановський ; упоряд. О. О. Савчук ; художн. оформ. О. Г. Чекаль. — Харків : Видавець Олександр Савчук, 2020. — 144 с., [44 іл.]. — Серія «Слобожанський світ». Випуск 14.
Також перевидання «Альбому» здійснено у новому українському перекладі, містить дві передмови, одна з яких, Ханка В. М. - шанованого українського мистецтвознавця та мецената нашого музею. Ілюстрації репродукувано з оригінального альбому і подано разом із збільшеними фрагментами. Восени чекаємо на призентацію цього видання у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського!
Природа різноманітна і непередбачувана у своїх проява. Поруч із звичайними за зовнішнім виглядом людьми, тваринами, рослинами зустрічаються «інші». Це альбіноси! Люди-альбіноси стикаються з різними формами дискримінації у всьому світі, їх зовнішній вигляд стає об’єктом помилкових суджень, вірувань і міфів під впливом забобонів, тому Генеральна Асамблея ООН 18 грудня 2014 р. прийняла резолюцію, в якій, з 2015 р. оголошено Міжнародний день обізнаності про альбінізм – 13 червня. У цей день спростовують хибні уявлення та поширюють достовірну інформації про це генетичне захворювання, як схильні нині називати це явище.
Детальніше:Альбіноси серед нас… (до Дня поширення інформації про альбінізм)
Після незаконної анексії Криму, проросійські терористи на початку травня 2014 р. захопили м. Маріуполь. Спецоперація українських військових із визволення Маріуполя розпочалася 13 червня. У ній брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2-ї роти спецбатальйону «Дніпро», 2-ї роти Національної гвардії та спецназ МВС. Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Була проведена буквально ювелірна робота, ліквідовані лише кілька бойовиків і затримано понад 20 осіб, решта очевидно відчуваючи відповідальність за свої злочини поспішили зникнути, при цьому ніхто з мирних жителів Маріуполя серйозно не постраждав, відновилось мирне життя.
Під час боїв за Маріуполь загинули наші земляки: кремен чужанин Роман Іванович Крутько, уродженець м. Горішні Плавні Микола Володимирович Зайцев.
 |
 |
У пастку пандемії потрапили практично всі сфери життя: економіка, освіта, наука, культура… Та все ж одна сфера безупинно бореться з пандемією, рятуючи тисячі людських життів. Звісно, йдеться про працівників медичної сфери. Весь світ зараз молиться за них і каже величезне сердечне «ДЯКУЮ!».
У рамках світової ініціативи ЮНЕСКО «Заради життя», метою якої є висловлення засобами мистецтва солідарності, підтримки і поваги лікарям та всім тим, хто перебуває на передовій боротьби з коронавірусом, Національний заповідник «Софія Київська» став ініціатором Всеукраїнської акції подяки #музейникивдячнімедикам.
Протягом місяця музеї будуть повністю відкриті для відвідування і обслуговування медиків на безоплатній основі (за пред’явлення відповідного посвідчення).
Полтавська спільнота музейників закликає долучитись до акції і іншим музеям Полтавщини і України та у такий спосіб спільно висловити безмежну вдячність нашим медикам.
Якщо ваш музей долучиться до акції, не забудьте розповісти про це у соцмережах та поставити хештег : #музейникивдячнімедикам.
#пкмвк
11 червня 2020 року виповнилося 108 років з часу віднайдення на території Полтавщини поблизу села Мала Перещепина знаменитого скарбу коштовних речей. Вчені датують знахідку VII століття і припускають, що вона може бути пов’язана з ім’ям засновника болгарської державності хана Кубрата.
В експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є розділ, присвячений скарбу і загалом історичній епосі, до якої він належав.
Результати пошукової праці археологів музею, їхніх колег з Києва, Одеси, Софії (Болгарія) покладені в основу документального фільму «Скарб» (реж. Л. Нестуля), презентація якого відбудеться восени цього року.
Наші перші відвідувачі після карантину. Зустрічає директор музею
На нашому сайті, у розділі Видавнича діяльність / Видання за участю науковців музею.
Доступна для ознайомлення електронна версія книги «МАЛОПЕРЕЩЕПИНСЬКЕ ДИВО»
В експозиції зали № 8 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського «Давня Русь і кочівники. ХІ – ХІІІ ст.» представлена цікава пам’ятка давньоруської металевої пластики – хрест-енколпіон, переданий до музею з числа нових надходжень Велико-Кринківського громадського історико-краєзнавчого музею Глобинського району на Полтавщині. Цей складень виявлений поблизу с. Проценок Святилівської сільської ради. Знахідку передав до музею краєзнавець-глобинчанин, учасник АТО/ООС, один із офіцерів полку «Азов» Р. В. Бодаква, який виявив предмет християнського благочестя на задернованій ділянці лук на північний захід від села, на мису тераси лівого берега р. Дніпра.
Складень є доволі виразним зразком давньоруської металопластики, пам’яткою становлення і поширення християнства, культурного розвитку та зростання самосвідомості середньодніпровського населення Русі.
11 червня до музею завітала переможниця вікторини"Природа Полтавщини" Юлія Халимон. Для неї та її друзів старшим науковим співробітником відділу природи була проведена ексурсія дендропарком музею. Відвідувачі познайомилися з багатством дендрофлори парку, квітуючими екзотами та дізналися чимало цікавинок зі світу флори музейного дворика.
Детальніше:До музею завітала переможниця вікторини "Природа Полтавщини"
Осібне місце у полтавській архітектурі ХХ століття займає дерев’яна Покровська церква (Калнишевського) унікальний зразок українського народного зодчества. Її спорудили у 1764 1770 роках у місті Ромнах Давид Чорний та останній кошовий отаман Війська Запорізького Низового Петро Калнишевський (Калниш), котрий був відомим меценатом мистецтва, фундатором кількох храмів. Будували церкву будівничі, майстри теслярського цеху містечка Сміли, І. Босик, М. Руденко, С. Дзюба, Т. Тертишник, Т. Лихола. Рідкісним у Покровській церкві був іконостас – чотириярусний, різьблений з дерева, вкритий тонким шаром позолоти. Його прикрашали дерев’яні ж скульптури у повний людський зріст. Автором цього мистецького твору був різьбяр, скульптор С. Шалматов.
За час свого життя Покровська церква була реставрована 1827 року та доповнена прибудовою ризниці у 1850-х роках, яка порушувала первісну гармонійність витвору народного зодчества. До початку ХХ сторіччя храм був однією з головних домінант Ромен. У 1901 році церква була приречена до знищення, адже дерев’яна пам’ятка вважалася не довговічною і замінювалася мурованим храмом. Того ж року археолог, мистецтвознавець, пам’яткоохоронець М. Макаренко задля збереження сторичної церкви здійснив перші дослідження.
Цікавим і оригінальним видом традиційного українського посуду є куманець – кільцеподібна ємність (схожа на бублик) для вина, горілки чи інших спиртних напоїв. Залежно від регіону його могли називати «куман», «куманчик», «охтирський» чи «київський» глечик, «глечик для горілки». Запозичений він був, скоріше за все, у східних народів, оскільки слово «куман» тюркського походження і перекладається як «глек». В українському побуті відомий, щонайменше, з ХVІІ століття як святковий посуд вищих верств суспільства. Але з часом набув широкого розповсюдження і серед простого люду. Особливо часто ними користувалися шинкарі – «вдягали» на руку одночасно кілька куманців із різними напоями і пригощали відвідувачів. Проте у народі «київський» глечик вважали, передусім, ритуальним, святковим посудом. Так на Полтавщині саме з куманця частували спиртним гостей на весіллях.
