Люлька

Сьогодні знайомимо Вас із історичними експонатами з музейної колекції. Це люльки для тютюнопаління кінця XVIII століття. За козацьких часів в Україні «добра люлька» була нарівні з «ясною зброєю» — шаблею і постійно супроводжувала козака. Вона фігурує у легендах про звитяжні походи, про подвиги українського степового лицарства, оспівана в піснях:
А я бідний, безталанний;
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля, люлька – вся родина,
Сивий коник – то ж мій брат.
На зображенні – одна люлька (довж. 13 см.) – індивідуальна, дерев’яна, оправлена мідними оковками, зовні прикрашена різьбою у вигляді рельєфних пелюсток квітки з хутора Минівський Полтавського району. Інша (довж. 20 см.) – «гуртова», «курінна», дерев’яна, окована міддю, полірована. Назва підкреслює її призначення – козаки палили її гуртом, передаючи один одному, або іншому куреневі.

20 05 04 lulka