Кожна, буквально кожна без винятку дитина – це цілий світ.
Василь Сухомлинський
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови попередніх поколінь. Вони закладені у звичаях, обрядах, фольклорі. Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні. Обряди охоплюють все життя людини – від народження до смерті
Давнім людям важко було пояснити такі явища, як народження чи смерть, тому вони набували таємничого, навіть сакрального характеру. Містичними були не лише ці події, а і речі, що з ними пов'язані. І яскравим прикладом саме такої сакральності є річ, представлена до вашого розгляду.
Під час археологічних досліджень групи курганів біля с. Мале Ладижене Полтавського району експедицією Полтавського краєзнавчого музею під керівництвом Л. М. Лугової у 1977 р. було виявлене дитяче поховання ямної культурно-історичної спільноти, що населяла Дніпровське лісостепове Лівобережжя України у ІІІ-ІІ тис. до н. е.. Курган з цим похованням входив до групи, яка розташовувалася на лівому березі р. Лагодинки – притоки Коломака – Ворскли, що на захід від села.
На дні поховальної ями знайдено залишки скелету дитини, що лежали на очеретяній підстилці. Очевидно, похований лежав головою на південний захід, на правому боці. У похованні також виявлені сліди червоної вохри.
Але найбільшу увагу викликав маленький глиняний виріб, що знаходився біля голови похованої дитини (інв. № А 2304). Він має вигляд чотиригранної, злегка завуженої до низу посудини. Верхній край зрізаний горизонтально, кути заокруглені, грані злегка випуклі. Розміри виробу становлять 5 х 6 х 6,5 см, а товщина стінок – 1 см. Поверхня шерехата, має горизонтальні і вертикальні розчоси. Як зазначав Роман Луговий, раніше досліджуючи цю річ, вертикальні розчоси нанесені в певній системі: по 2-3 борозенки посередині кожної грані і по ребрах, горизонтальні ж вкривають всю поверхню. Він припускав, що така система розташування розчосів відтворює техніку плетіння з лози. Вже набагато пізніше схожа техніка використовувалася в Україні під час плетіння тину.
Зазначимо, що в Україні існувала традиція виготовлення колисок із лози. Верба відігравала важливу обрядову роль. Вона захищала ще малесеньку дитину від різних хвороб і напастей. Наші пращури вважали вербу священним деревом. Верба була символом родинного вогнища.
Потрібно зазначити, що подібні знахідки досить рідкісні. Деякі вчені припускають, що, можливо, такі вироби з глини є мініатюрними моделями дитячих колисок. А їх виготовлення пов'язують з існуванням культу колиски, що був обумовлений уявленнями про особливий стан немовлят, коли вони ще не посіли належне місце у світі живих, але ж і не належали до світу своїх предків.
Цей глиняний виріб експонується у 6-му залі археологічного відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
