Іван Віцько (1930-2011) – український майстер по порцеляні і кераміці, член НСХУ, заслужений і народний художник України, лауреат премії імені Катерини Білокур, уродженець села Крутий Берег поблизу Полтави.

Профільне навчання у Миргороді та Львові, досвід праці на провідних підприємствах порцелянової галузі України впродовж другої половини ХХ століття – Баранівському (1951-1953, 1959-1964) і Полтавському (1964-1984) заводах, дозволив художнику долучитися до світових мистецьких процесів у дизайні порцеляни.
20 років життя І. Віцько віддав Полтавському фарфоровому заводу, де йому вдавалися технічні експерименти – декорування підглазурними солями, впровадження складних деколей із великою кількістю золота, опанування надскладних форм посуду.
Протягом наступних років працював художником на Полтавському художньо-промисловому комбінаті, виконував ексклюзивні творчі роботи на замовлення, далі робота з молоддю в якості викладача у Миргороді та вузах Полтави.
Це був художник європейського масштабу, який відкрив новий напрям з формотворенням, зорієнтованим на внутрішній зміст виробу, а також оформлення, зведене до віртуозного лапідарного малюнку.

Протягом життя був учасником виставок у Нью Йорку, Марселі, Брюсселі, Греції, Москві, Празі, Алмати, Братиславі, Ашгабаті, Вільнюсі, Махачкалі, Баку, Ризі, Таллінні, Загребі, Мінську, Тирново, Лос Анжелесі, Улан-Баторі, Парижі, Красноярську, Іркутську, Улан-Уде, містах Китаю.

Твори художника зберігаються в багатьох музеях України, Росії та Прибалтики.

Серед найвідоміших творів набори для чаювання «Ювілейний», «Золотистий», набір для галушок «Традиційний», набір чайників «Софія Київська», скульптура «Гуцул», ваза «Будівництво», композиція «Трипілля» та інші – експонати Полтавського краєзнавчого музею, переважна більшість з яких, подарована автором.