Полтавський фотограф А.М. Павлович

Фотолітопис Полтави розпочав відлік у середині ХІХ ст. Його формували як місцеві фотографи, так і прийшлі. Окреме місце належить фотомитцям, які залишили рідний край і розкрили свій потенціал за його межами. Серед останніх — А.М. Павлóвич.

Анатолій Миколайович Павлóвич народився 19 жовтня 1880 р. у Полтаві в сім’ї колезького радника. Його батько Микола Лукич Павлóвич закінчив історико-філологічний факультет університету Св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), з 1871 р. служив учителем грецької мови та класним наставником у Полтавський першій чоловічій гімназії (сучасний Полтавський науковий ліцей № 3), у тому ж закладі в 1878 р. став інспектором (пробув на цій посаді до 1900 р.). За бездоганну службу мав дві нагороди — Орден Св. Станіслава ІІІ ступеня та Орден Св. Анни ІІ ступеня.

Павлóвичі належали до спадкового дворянства Полтавської губернії. Анатолій Павлóвич разом зі старшим братом Георгієм був унесений до третьої частини Дворянської родословної книги. Навчався у гімназії, де служив його батько. У 1902 р. Анатолій Миколайович переїхав до Петербургу і вступив до фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету. У 1903 р. перейшов на перший курс юридичного факультету. Услід за ним, після смерті батька, переїхала і мати — Олена Олександрівна.

Учителі Анатолія Павлóвича на ниві фотомистецтва невідомі. Однак, за п’ять років життя у Санкт-Петербурзі він настільки добре оволодів навичками фотографування, що у 1907 р. його прийняли на службу до Етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра ІІІ. Керівництво закладу відправляло фотографів на збір етнографічних колекцій як у складі експедицій, так і самостійно. А.М. Павлóвич виїздив у 1908 та 1909 рр. до Чернігівської та Полтавської губернії.

Анатолій Миколайович налагодив співпрацю із Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства у 1906 р., коли етнографічний відділ поповнився колекцією придбаною ним у містечку Шилівка Хорольського повіту (зараз село Решетилівського району).

У наступні роки Анатолій Павлóвич співпрацював із Музеєм у руслі основного виду своєї діяльності. У 1907 р., фотографічна колекція закладу поповнилася його знімками — 40 світлинами із видами і типами Хорольського, Полтавського і Миргородського повітів Полтавської губернії.

У 1908 р. А.М. Павлóвич передав безкоштовно до фондів Музею дві фотографії — «копії зі знімків ілюстрацій Гейслера, супутника Паласа, кін. 18 ст.». Якщо перші 40 робіт А. Павловича втрачені у роки Другої світової війни, то останні дві — до цього часу зберігаються у колекції дорадянських фото. Зйомку він провів у Чернігові, про що свідчить напис на звороті обох світлин: «Копии иллюстраций хранятся в музее Тарновского в г. Чернигове. Дар А.Н. Павловича. 1908 г.».

У 1909 р. А. Павлóвич налагодив контакти з Петербурзьким комітетом турботи про сестер Червоного Хреста (Община Св. Євгенії), який масово випускав відкриті листи, у тому числі зі знімками різних населених пунктів. І тут знадобилися напрацювання Анатолія Миколайовича. У 1912 р. із уведенням посади фотографа, він увійшов до штату Євгенінського видавництва.

Упродовж 1909–1916 рр. Община Св. Євгенії випустила близько 350 листівок із написом «по фот. А.Н. Павловича». Серед них і поштівки з видами Полтави. У фондах ПКМВК зберігаються лише дві такі поштові картки зі світлинами Анатолія Павлóвича. Це відкриті листи «Полтава — Земельний банк» та «Полтава — Вид із соборної площі», випущені в 1911 р. петербурзькою фототипією і типографією А.Ф. Дресслера.

Община Св. Євгенії відіграла значну роль у пропаганді не лише художньої поштівки, але й авторських знімків. Співпраця з цією організацією стала визначальною у кар’єрі А.М. Павлóвича. Він, хоч і залишив посаду штатного фотографа у 1915 р., однак здобув славу справжнього професіонала.

Подальша доля фотомитця була типовою для людини творчої професії в період становлення радянської влади. Після революції Анатолій Миколайович переїхав до Новгорода і влаштувався у місцевому губернському Наросвіти позаштатним співробітником Відділу по справам музеїв, обліку, охорони і реставрації пам’ятників старовини і мистецтва. Він не полишав фотографію, продовжував їздити у відрядження по всьому Радянському Союзу, виконуючи численні знімки. У 1933 р. його арештували органи НКВС за типовою для того часу 58 статтею «Пропаганда або агітація, яка містить заклик до повалення, підриву чи ослаблення Радянської влади або до вчинення окремих контрреволюційних злочинів…». А.М. Павлóвич визнав вину та отримав 5 років трудових таборів. Реабілітований він був лише у 1989 р. Під час війни не зміг залишити Новгород, бо доглядав тяжкохвору матір, імовірно, тоді ж вони й загинули.

Українець з Полтави, Анатолій Миколайович Павлóвич прикипів душею до фотографічної справи, присвятив їй все життя і став першокласним майстром. Незважаючи на те, що його творче зростання відбулося за межами рідного міста, все ж він не поривав зв’язки з отчим краєм, про що свідчить співпраця з Полтавським музеєм.

Підготувала О.С. Сулима, завідувач сектору науково-дослідного відділу фондів

20 11 27 pavlovich01

20 11 27 pavlovich01

20 11 27 pavlovich01