До православного свята – Введення у храм Пресвятої Богородиці. Богородичні літургійні покрови з колекції Полтавського краєзнавчого музею.

 

4 грудня православні християни відзначають велике двунадесяте свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. За християнськими переказами, трирічною дівчинкою привели батьки – святі Іоаким і Анна – доньку свою, Діву Марію, до храму, аби присвятити її служінню Господу. Дитя піднялося сходами назустріч первосвященику. Потім, за Божим велінням, обоє увійшли в Святая Святих храму…

Шанування Пресвятої Богородиці на землях України здавна втілювалося у молитовному поклонінні Божій Матері. До неї зверталися і звертаються, як до святої піклувальниці про рід людський перед Господом. На честь Богородиці, епізодів її земного життя, чудес допомоги зводили храми, писали ікони, співали колядки. Вшанування Цариці Небесної простежується і в зразках українського церковного гаптарства. Йдеться, зокрема, про богослужбові покрови (воздухи) для священних посудин, які використовувалися під час Таїнства Причастя.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається колекція церковних тканих предметів, зібраних відомими музейниками і меценатами: Катериною Скаржинською, Костем Мощенком, Данилом Щербаківським та інш. Покрови (покрівці) – це комплект із трьох предметів: воздух – спільний покров, малі покрівці – квадратний (дискосний) та хрещатий (потирний).

У музейній збірці знаходяться богослужбові плати з сюжетами, присвяченими діянням Діви Марії. Зокрема, сцена «Покрова Пресвятої Богородиці», зображена на пам’ятці з вишневого оксамиту кінця XVII ст. з Покровської церкви міста Переяслава, символізувала захист християн від іновірців. У центрі зображена Божа Мати на повний зріст на невеликій хмарині, в облаченні, у короні, прикрашеній перлами. Вона прикриває омофором віруючих, які розміщені з обох боків, над нею ангели підтримують покров. Лики постатей вишиті шовком. Сцена закомпонована у коло з променями, суцільно зашите стібами-гаптами: «ламаними лініями» та «ромбами». У зовнішніх кутах – євангелісти у медальйонах із променями, між ними серафими і зірки.

Окрім цього, є воздух із синього та малинового шовку (майже втрачений) XVIII ст., на якому зображений сюжет «Успіння Пресвятої Богородиці». У центрі на синьому тлі на ложі лежить Богоматір в оточенні апостолів. Над нею Ісус Христос тримає її душу, сповиту, як немовля, щоб перенести на небо. Навколо − багато ангелів, які піднімають душі праведників. По зовнішньому периметру – у широкій рамі на малиновому тлі вишиті у медальйонах – «Спас Нерукотворний» (угорі в центрі), з обох боків – ангели, далі – дванадцять апостолів, між ними – Богородиця (внизу). Композиція виконана гаптуванням і вишивкою гладдю шовком.

Також у збірці зберігається воздух з кремового атласу початку XVIII ст. із зображенням «Богородиці Знамення». Поясне зображення Божої Матері з піднятими руками традиційно оточене колом, прикрашеним червоними скляними намистинами, з променями та зірками навколо. По зовнішньому периметру композицію оконтурює рамка з позументу з ангелами по кутах. Живописні лики майже втрачені. Композиція гаптована золотими і срібними нитками.

У літургійному шитві так само, як і в усьому оздобленні храмів, знайшло відображення поклоніння Богородиці як матері Господа, надія на її заступництво. Кращі майстри і майстрині працювали над тим, аби створити атмосферу благоговійної любові до Христа, Матері Божої, святих. Церковне гаптування XVII − XVIII ст. залишилося у скарбниці духовних надбань українського народу як вияв глибокої релігійності і художньої обдарованості відомих авторів і невідомих умільців.

Пісцова М. П. – завідувач відділу етнографії ПКМ. Нестуля Л. А. – науковий співробітник ПКМ.

20 12 04 bogorodica01

Воздух. Богородиця Знамення. Тк 1295

20 12 04 bogorodica01

Воздух. Успіння Пресвятої Богородиці. Тк 1071

20 12 04 bogorodica01

Воздух. Покрова Пресвятої Богородиці. Тк 1295