4 грудня православні християни відзначають велике двунадесяте свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. За християнськими переказами, трирічною дівчинкою привели батьки – святі Іоаким і Анна – доньку свою, Діву Марію, до храму, аби присвятити її служінню Господу. Дитя піднялося сходами назустріч первосвященику. Потім, за Божим велінням, обоє увійшли в Святая Святих храму…

Шанування Пресвятої Богородиці на землях України здавна втілювалося у молитовному поклонінні Божій Матері. До неї зверталися і звертаються, як до святої піклувальниці про рід людський перед Господом. На честь Богородиці, епізодів її земного життя, чудес допомоги зводили храми, писали ікони, співали колядки. Вшанування Цариці Небесної простежується і в зразках українського церковного гаптарства. Йдеться, зокрема, про богослужбові покрови (воздухи) для священних посудин, які використовувалися під час Таїнства Причастя.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається колекція церковних тканих предметів, зібраних відомими музейниками і меценатами: Катериною Скаржинською, Костем Мощенком, Данилом Щербаківським та інш. Покрови (покрівці) – це комплект із трьох предметів: воздух – спільний покров, малі покрівці – квадратний (дискосний) та хрещатий (потирний).

У музейній збірці знаходяться богослужбові плати з сюжетами, присвяченими діянням Діви Марії. Зокрема, сцена «Покрова Пресвятої Богородиці», зображена на пам’ятці з вишневого оксамиту кінця XVII ст. з Покровської церкви міста Переяслава, символізувала захист християн від іновірців. У центрі зображена Божа Мати на повний зріст на невеликій хмарині, в облаченні, у короні, прикрашеній перлами. Вона прикриває омофором віруючих, які розміщені з обох боків, над нею ангели підтримують покров. Лики постатей вишиті шовком. Сцена закомпонована у коло з променями, суцільно зашите стібами-гаптами: «ламаними лініями» та «ромбами». У зовнішніх кутах – євангелісти у медальйонах із променями, між ними серафими і зірки.

Окрім цього, є воздух із синього та малинового шовку (майже втрачений) XVIII ст., на якому зображений сюжет «Успіння Пресвятої Богородиці». У центрі на синьому тлі на ложі лежить Богоматір в оточенні апостолів. Над нею Ісус Христос тримає її душу, сповиту, як немовля, щоб перенести на небо. Навколо − багато ангелів, які піднімають душі праведників. По зовнішньому периметру – у широкій рамі на малиновому тлі вишиті у медальйонах – «Спас Нерукотворний» (угорі в центрі), з обох боків – ангели, далі – дванадцять апостолів, між ними – Богородиця (внизу). Композиція виконана гаптуванням і вишивкою гладдю шовком.

Також у збірці зберігається воздух з кремового атласу початку XVIII ст. із зображенням «Богородиці Знамення». Поясне зображення Божої Матері з піднятими руками традиційно оточене колом, прикрашеним червоними скляними намистинами, з променями та зірками навколо. По зовнішньому периметру композицію оконтурює рамка з позументу з ангелами по кутах. Живописні лики майже втрачені. Композиція гаптована золотими і срібними нитками.

У літургійному шитві так само, як і в усьому оздобленні храмів, знайшло відображення поклоніння Богородиці як матері Господа, надія на її заступництво. Кращі майстри і майстрині працювали над тим, аби створити атмосферу благоговійної любові до Христа, Матері Божої, святих. Церковне гаптування XVII − XVIII ст. залишилося у скарбниці духовних надбань українського народу як вияв глибокої релігійності і художньої обдарованості відомих авторів і невідомих умільців.

Пісцова М. П. – завідувач відділу етнографії ПКМ. Нестуля Л. А. – науковий співробітник ПКМ.

Воздух. Богородиця Знамення. Тк 1295

Воздух. Успіння Пресвятої Богородиці. Тк 1071

Воздух. Покрова Пресвятої Богородиці. Тк 1295