90 років тому відійшов у Вічність Прокіп Федотович Юхименко (1870 - 1931). Він походить з відомого роду різьбярів, скульпторів, меблярів з містечка Великі Будища (тепер село Диканського району). Навчався у батька Федота та діда Івана. Федот Юхименко тримав невелику різьбярську майстерню, де виконував різні замовлення: скрині, сволоки, вози, сани, різьблені форми для кахлів тощо. Різьбив із сином наличники для сільських хат. Ще 1896 року майстер відправив на промислову і художню виставку до Нижнього Новгорода різьблені меблі та рельєфні картини. Потім були кустарно-промислові і сільськогосподарські виставки у Полтаві, Диканьці, Зінькові, Опішні, Кременчуці, Лубнах; Всеросійські – у Харкові (1887), Нижньому Новгороді (1896), Петербурзі (1902, 1907, 1913) і Києві (1913); Всесвітня – у Парижі (1900).
Першими роботами Прокопа Юхименка були дерев’яні тарілки для хліба, різьблені скриньки для намиста. Після знайомства з барельєфними композиціями Л. Позена на пам’ятнику І. П. Котляревському у Полтаві він захопився об’ємною і рельєфною різьбою. Виконав різьблені двері, панелі стін і стільці для будинку поміщиці О. Рахманової у с. Вейсбахівка (тепер Білорічиця) на Чернігівщині; різьблену стелю та камін у палаці князя В. С. Кочубея у Диканьці, меблі для поміщиків Хрульова та Іловайського.
Прокіп Федотович Юхименко добре знав народне мистецтво, його орнаментику, мав велику колекцію тканин, вишивок, пряничних форм. До речі, свою збірку пряничних форм подарував музею Полтавського губернського земства. Для роботи використовував натуру, робив попередні ескізи. Прокіп Юхименко працював у столярно-різьбярських майстернях у Золотоноші (1911-1913), Великих Будищах (1917-1924), Полтаві (1925-1927). У 1928-1931 рр. викладав різьблення в Полтавському технікумі промислової кооперації.
Архітектор Василь Кричевський, автор проекту будинку Полтавського губернського земства, саме Прокопа Юхименка запросив виконати у ньому різьблення на масивних вхідних дверях, колонах, поруччях на галереях і на стільцях. В етномистецькій експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського експонуються земські різьблені двері, стілець і диван, прикрашені типовими для Полтавщини орнаментами у вигляді «дерева життя», восьмипелюсткової розети, кінських голів у техніці об’ємної та тригранно-виїмчастої різьби.
Мистецька спадщина Федота і Прокопа Юхименків загинула у буремні часи ХХ ст., лише одиниці зберігаються у музеях Полтави, Харкова, Охтирки, Києва. Прокіп Федотович Юхименко помер у січні 1931 р., був похований на міському кладовищі (тепер територія парку І. П. Котляревського).
З іменами Федота та Прокопа Юхименків з с. Великі Будища, Якова Халабудного з с. Жуки, Якова Усика з Миргорода та Василя Гарбуза з Полтави пов’язують розквіт полтавського різьблення на дереві у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Підготувала Ірина Власенко, старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
