Холодна зброя народів Кавказу у колекційній збірці зброї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського: грузинська шабля «Тхур» ХІХ століття

У колекційній збірці зброї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються предмети, що презентують різні регіони світу. Цікавими зразками представлений Кавказ – історичний регіон, що пов’язував Європу та Близький Схід, через нього також проходила частина Великого шовкового шляху.

Протягом століть Кавказ потерпав від нашестя зовнішніх ворогів і війн місцевих правителів. З ІХ ст. до н. е. народи Кавказу постійно перебували в епіцентрі військових дій. На зміну ассирійцям і персам прийшли війська Олександра Македонського, які, в свою чергу, поступилися місцем римським легіонам. У Середні віки через Кавказ проходили армії Візантії, Ірану, Арабського халіфату, а також сельджуків і монголів. Далі суперництво Туреччини та Ірану змінилося кровопролитною Кавказькою війною (1817 – 1864) та входженням до складу Російської імперії.

Однак, не зважаючи на століття панування завойовників, кавказькі народи не втратили власної самобутності. У полум’ї військових конфліктів формувався та загартовувався характер горців, наполегливих у праці, талановитих у мистецтві, гостинних і доброзичливих до друзів та нещадних до ворогів.

Війна породжувала особливу культуру ставлення до зброї. Так, носіння кинджалу було ознакою вільної людини, а шаблі чи шашки – свідчило про приналежність до військової організації. Витончене мистецтво зброярів Черкесії, Дагестану, Грузії, Вірменії здавна викликало захоплення. Незважаючи на національні особливості, зброя народів Кавказу зберігала загальні форми і принципи оздоблення.

Основну масу історичної кавказької холодної зброї, що дійшла до наших днів, становлять клинки ХІХ – ХХ ст. Значна кількість цієї зброї була виготовлена у Грузії. Тут існували три відомих центри збройового виробництва: м. Тифліс (зараз Тбілісі), м. Батум (із найближчими селами Гурії та Аджарії) і гірські райони – від Рачі до Хевсуретії.

Серед подібних зразків у колекційній збірці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається грузинська шабля «Тхур» ХІХ ст. Загальна довжина шаблі становить 905 мм. Клинок сталевий, малої кривизни, односічний (бойова частина двосічна). В середній частині клинка клеймо «гурда» у вигляді двох серпоподібних зубчастих ліній і шести крапок з боків. Руків’я вкрите чорною шкірою, поверх якої фіксовані фігурні металеві накладки. Голівка руків’я закруглена, загнута до леза.

Холодна зброя з клеймом «гурда» має гучну славу. Це клеймо зустрічається на шабельних клинках, виготовлених у Північній Італії, які масово експортувались, зокрема, на Кавказ. Імпортовані італійські клинки отримали широке визнання, внаслідок чого місцеві майстри почали наносити на клинки власного виготовлення клейма, скопійовані з європейських зразків. У виконанні кавказьких зброярів вони часто втрачали свій початковий зміст і ставали додатковими орнаментальними мотивами.

Подібні зразки відображають характерні художні прийоми декорування зброї Кавказького регіону. А при визначенні культурної цінності холодної зброї старовинне клеймо на клинку є навіть важливішим, аніж матеріал оздоблення.

На жаль, походження шаблі встановити неможливо. Однак, цілком імовірно, що це подарунок колишнього військового, котрий зберігав її як спогад про армійське минуле.

Підготував Роман Прохватіло, завідувач сектору пересувних і стаціонарних виставок науково-дослідного експозиційного відділу виставкової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

21 02 08 thur