Опис полтавських дубів - унікальна праця краєзнавця

Дуб – цар серед дерев, як лев серед звірів. Це дерево у багатьох народів із давнини вважалось наділеним сакральним, містичним сенсом. Дуби, особливо старі, вікові, оточувалися переказами і легендами, біля них влаштовували капища, збиралися віча. Кельтські жерці-друїди в дубових гаях проводили обряди на честь весняного рівнодення, а наші пращури ототожнювали дуб із Світовим Деревом, яке, як вважали, існувало ще «до початку віків». У козаків дуб став символом міцного здоров’я, чоловічої сили, мудрості, довголіття. Дубове листя і плоди-жолуді зображували, як обереги, на українських вишиванках, рушниках та писанках. І сьогодні люди, які досліджують біоенергетику, вважають дуби акумуляторами чистої природної енергії, а місцини, де вони ростуть – особливими «місцями сили».

Територія, на якій колись виникла Полтава, була здебільшого зарослою дібровами, залишки яких подекуди і досі можемо спостерігати навколо міста і навіть на його вулицях.

У новітній час дубові насадження в місті і за його межами є предметом досліджень науковцями, охороняються державою. Найстаріші з дубів ще із кінця 1960-х років бралися на облік, як ботанічні пам’ятки місцевого значення.

«Патріарх» полтавських дубів знаходиться біля ГУ Держказначейської служби України у Полтавській області, по вул. Шевченка,1. Обхват його стовбура наразі складає більше 5 м, а вік, за різними джерелами, становить від 400 до 500 років. Під час Полтавської битви цей дуб уже був дорослим деревом, він «пам’ятає» не тільки царя Петра І, коменданта О. Келіна та генерального писаря В. Кочубея, але, можливо, ще й полковника Мартина Пушкаря, Марусю Чураївну, їх сучасників-козаків і міщан Полтави.

У Науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається цікавий документ, що свідчить про інтерес і небайдужість до зелених насаджень рідного міста, притаманні полтавським краєзнавцям минулих поколінь. Це – «Інвентаризаційний опис дубів», складений членом Полтавської організації Українського товариства охорони природи, відставним підполковником ветеринарної служби, Степаном Степановичем Пащенком (22.12.1901 – 28.01.1987). На 96 аркушах загального зошита рукою автора зроблено докладні записи (у вигляді таблиці) про 408 дубів, віком від 1 до 400 років, із зазначенням їх різновиду, фізичних характеристик (висота, обхват, форма крони), стану, місця знаходження, віку і обставин висадження. Якщо дуб зростав на приватній садибі – вказане прізвище господаря, якщо на відомчий території – приналежність установі чи організації. Додатками до опису подані «Таблиця для визначення віку дубів за окружністю стовбура» та схеми розміщення дубів на територіях Обласної клінічної лікарні, Обласної психіатричної лікарні, Обласної дослідної станції, «дендропарку імені Т.Г. Шевченка» (парк Аграрно-економічного коледжу ПДАУ), бульвару по вул. Котляревського. Окремою таблицею наведено «Дислокацію і вік дубів, які ростуть в м. Полтаві» з розподілом за назвами вулиць (за алфавітом) та віковими категоріями дерев.

Внаслідок довговічності і витривалості дуба, це дерево нерідко висаджувалося на ознаменування пам’ятних подій, знаменних історичних дат або на честь видатних особистостей. В «Інвентаризаційному описі» зазначено декілька таких дерев. Так, по вулиці Леніна (тепер – Небесної Сотні) були посаджені дуби «Імені ХХІІ з’їзду КПРС», «Імені 50-річчя Радянської влади», «100-річчя народження Леніна», а також «Дуб імені Гоголя» та два шевченківські дуби: на честь 150-річчя від дня народження і на 50-ті роковини смерті поета. Ще один «Дуб імені Шевченка» позначений на території «Дендропарку імені Шевченка» (наразі він взятий під охорону і вважається першим пам’ятником Кобзареві, посадженим 18 травня 1861 року громадськістю міста). Там же росте «Дуб Свободи, посаджений учнями садово-городнього училища 7 листопада 1918 року». Біля будинку-музею П. Мирного, на його честь, в 1953 році дуб був посаджений сином письменника, а по вулиці Сковороди,1 лісівником Дзюбою А.А. в квітні 1955 року жолудем був посаджений «Дуб 60-річчя з дня народження М. Щорса». Батько Героя Радянського Союзу підпільниці Лялі Убийвовк у квітні 1954 року посадив пірамідальний дуб в пам'ять про свою доньку на території міської станції швидкої медичної допомоги, а у дворі Обласної клінічної лікарні ще з 1910 року ріс дуб імені працівника губернської лікарні Максимова Михайла Федотовича, посаджений його колегами.

На складання «Інвентаризаційного опису дубів» Степан Степанович Пащенко витратив три роки – з 30 серпня 1965-го по 1 липня 1968–го (а окремі правки і уточнення робив ще до 1970 року). Потім документ був завірений печаткою і підписом відповідального секретаря Полтавської обласної організації Українського товариства охорони природи, а з 20.11.1992 року переданий на довічне зберігання до краєзнавчого музею.

Світлана Капко, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Фото Олени Шиян: Дубовий гай – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення.

21 02 09 duby01

21 02 09 duby01

21 02 09 duby01

21 02 09 duby01

21 02 09 duby01