Великдень (Великий День) – період у природі навесні, коли день стає довшим за ніч. У цей час наші далекі предки святкували новий рік: природа пробуджувалась після зимових холодів, Світло перемагало темряву, Життя перемагало смерть. Люди йшли в гаї, розвішували на деревах вишиті рушники (які, можливо, і стали прообразами ікон) і писанки (яйце здавна у багатьох народів вважалося символом Всесвіту, першопочатком всього сущого, а знаки, що наносились на нього, створювали цілу систему особливого погляду на Світ).

За християнських часів Великдень – величне свято Воскресіння Христового. Свято Всеперемагаючої Любові, Самопожертви заради Любові до ближнього: Син Божий возлюбив ближнього свого більше за себе самого.

Православна Церква України, отримавши Томос, повертається до витоків Київського християнства, ідейні засади якого полягали не тільки в знанні істини, а й житті в ній, де Людина стала мірою всіх речей, де завдяки діалогу між Людиною і Творцем долався розрив між «творінням», що вважалося ділом Божим, і «спасінням», яке було проблемою людства. Основний зміст Київського християнства – схрещення здобутків східного варіанту християнства із західним на базі передхристиянської слов’янської культури. На думку відомого дослідника християнства Київської Русі Ю. Федотова, «київське християнство було одним з найкращих способів реалізації Христової науки в цілому християнському світі».

На сучасному етапі Православна церква України разом зі своїм народом захищає його свободу і право на вибір.

Зі Світлим Воскресінням Христовим! Святом Надії, Любові і Всепрощення!

Подаємо твори церковного мистецтва з історичної збірки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Підготувала Ірина Власенко, ст. наук. співр. відділу етнографії.