Щороку 10 грудня вболівальники однієї з найулюбленіших в світі ігор за рішенням ООН святкують День футболу! Видовищність, віртуозна майстерність гравців, невпинна жага перемоги – робить її святом мільйонів.
Не менш популярною вона є в Україні.
У нашому Музеї зберігаються цікаві матеріали з більш ніж сторічної історії полтавського футболу (від 1909 р.). Вони репрезентують, як відомі команди міста: «Динамо», «Локомотив», «Ворсклу», так і окремих гравців, зокрема, Івана Григоровича Шарія, тренерів і суддів. Так, у 1990 р., до музейної колекції унікальні фото футбольних колективів першої чверті ХХ ст. передав В. І. Кожемякін, а особисті документи – Павло Павлович Сівицький, який на той час був уже ветераном футболу й спорту. І експонати, і що найважливіше, – свідчення Павла Павловича про розвиток футболу у довоєнний час з погляду сучасності є безцінними. Нашим співробітникам тоді вдалося зафіксувати й унікальні розповіді ветерана про Івана Васильовича Шемякіна, видатного борця. Зокрема, його тяжке матеріальне становище у повоєнний час, коли він змушений був вимінювати на крупи та хліб майже всі свої медалі. Павло Павлович згадував, що Іван Васильович завжди ходив з портфелем. Приходив до нього (а в цей час Сівицький став першим директором стадіону «Урожай»), сідав біля столу, штовхав портфель ногою і говорив, що відніс чергову нагороду Йосипу (Сталіну – авт.) в торгсін. На жаль, на сьогодні їхня доля невідома, окрім однієї, що зберігається у нашому зібранні.
Сам Павло Павлович починав у далекому 1923 р. як воротар дворової команди «Альбатрос», що збиралася в Березовому сквері. Таких тоді у Полтаві було кілька, у різних районах міста. Називалися вони «Штурм», «Варяг», «Орел». Та найсильнішою, так би мовити, командою майстрів, що вже мала титул першого чемпіона міста 1920 р., вважався «Сокіл». За кілька років кращим став «Спартак». Незважаючи на дискусію більшовиків про доцільність окремих видів спорту, в тому числі й футболу, у Полтаві в другій половині 1920-х рр. тривала футбольна лихоманка. Тому утримати пальму першості серед великої кількості команд, що активно створювалися у різних установах та підприємствах, було дуже складно. Тоді у Полтаві грали «Індустріальний технікум», «3-й держмлин», «Харчосмак», «Чекіст» тощо. У 1925 р. Павла Сівицького, як досвідченого гравця, зареєстрували воротарем команди «ТППШ» (Торгово-промислової профшколи). Саме у цьому році на першості міста вона змогла пробитися до класу «А», коли перемогла суперників у класі «Б». У наступному – 1926 р. – «ТППШ» стала чемпіоном Полтави. Окрім перехідного призу, за спогадами самого Павла Павловича, на честь цієї події кожному гравцеві тоді було подароване фото з написом та печаткою, що офіційно підтверджували цю перемогу.
З цього часу Павло Павлович у складі збірної Полтави грав на першості республіки із збірними командами інших міст України, найчастіше з харківськими. Понад 10 років виступав за одну з найсильніших полтавських команд 1930-х рр. – «Динамо». Ще перед початком Другої світової війни, у 1940 р., він першим на Полтавщині отримав звання судді республіканської категорії з футболу. Однак, у цій якості проявив себе лише після того, як повернувся з фронту. З 1946 р. очолив навчально-спортивний відділ обласного комітету в справах фізкультури і спорту. А з 1951 р. став першим директором стадіону «Урожай» (нині – «Ворскла» імені Олексія Бутовського), де багато зробив для розбудови спортивної інфраструктури. Одночасно виконував обов’язки тренера з футболу й хокею з м’ячем у ДСТ «Урожай». Як суддя очолював обласну колегію суддів та був головою обласної секції футболу.
Тож, вкотре відзначаючи Всесвітній день футболу, не забуваймо імена краян, які сприяли становленню і розвитку однієї з найулюбленіших ігор людства.
Використана література:
Ломов А. Г., Криворотько С. А. Энциклопедия полтавского футбола (1909 – 2010) [Текст]. – Полтава: ООО «АСМИ», 2010. – 564 с.
Ломов А. Г., Стадниченко О. Г. 100 років полтавському футболу (1909 – 2009). – Полтава: редакція тижневика «Полтавщина-спорт», 2009. – 527 с.
Сівицький П. Спогади воротаря // Зоря Полтавщини. – 1969. – 16 січня.
Циган Р. Фото з сімейного архіву // Комсомолець Полтавщини. – 1989. – 9 грудня. – С. 6.
