Полтавське міське середовище доволі гармонійне і цілісне у своєму архітектурному образі. За півтора століття аристократичний російський класицизм початку ХІХ плавно трансформувався у неоренесансні, почасти еклектичні, прояви у забудові капіталістичного міста, а після руйнувань Другої світової війни виразно віддзеркалився у радянських класицистичних новобудовах. Про сплеск української національної архітектури на початку ХХ сторіччя нагадують окремі матеріальні відголоски пам’ятники та будинки, котрі і тепер сприймаються специфічними вкрапленнями та не конкурують з домінуючою стилістикою. Тривалий час повоєнна архітектурна Полтава наповнювалася будівлями, спроектованими у дусі радянського класицизму.
Послаблення суспільно-політичного тиску на радянських архітекторів на початку 1960-х років спонукало авторів до пошуку нових образів для українських міст і, зокрема, Полтави. З обережністю зодчі відмовлялися від традиційних зовнішніх класицистичних прикрас на будівлях і пропонували вирішення, засновані на засадах лаконізму форми, логіки конструкцій і оздоблення, раціональності та уніфікації, відповідності форми і змісту. Архітектори доби модернізму 60-х 90-х років ХХ століття потроху розчиняли ілюзію пишної декоративної завіси, накинутої на звичайні будівлі громадського обслуговування – поліклініки, автостанції, школи, натомість пропонували математично вивірені і точно розраховані об’ємні композиції з крупних, геометрично правильних, форм у поєднанні з великими площинами засклення.
Цілком природним явищем стало несприйняття не схильним до змін полтавським суспільством новітньої архітектури. Ба більше, містян обурювали вкраплення в історичну тканину Полтави модерністських об’єктів. І це було цілком розуміло, адже що являло собою тодішнє місто, як урбаністичне утворення? – губернсько-радянський центр, розпланований і забудований за принципами ансамблевості та регулярності, взірець класицистичної архітектури зі стильовим перегукуванням із Санкт-Петербургом – звичний і непорушний. Ранні модерністи своїми творами певною мірою долали узвичаєний стереотип образу Полтави, маніфестували можливість відхилення від провінційної сталості, вивільняли творчий потенціал прийдешніх авторів.
Про деякі архітектурні об’єкти Полтави доби модернізму можна прочитати у публікації Оксани Бєлявської в інтернет-виданні «Зміст» https://zmist.pl.ua/news/ne-klasicizmom-jedinim-poltavski-budivli-v-stili-modernizmu?fbclid=IwAR1CvD1CvJcUFKijb2oG6B49cdJYSiN-X9nofrCkA0sdWLtMhctZIeXM4BU
