4 серпня 1880 року у Полтаві народився Трохим Миколайович Романченко – український письменник, поет, перекладач, етнограф.

Освіту здобував самотужки. Рано виявив схильність до літературної творчості. Перші вірші Романченка були надруковані 1905 року в катеринославському альманасі «Перша ластівка». Згодом, у 1916-му, поезії літератора вийшли окремою книгою. В ній, зокрема, вміщені вірші на робітничу тематику: «Борцеві», «Пісня робітників», «Барикади». У доробку Т. Романченка також оповідання, критичні статті, публіцистика.

Чільне місце в біографії нашого земляка посідає його співпраця з катеринославською «Просвітою» (вступив до товариства у 1913 році). Трохим Миколайович долучався до організації Шевченківських вечорів, влаштовував концерти та лекції в робітничих районах. Спеціально для «Просвіти» підготував реферат про українські народні пісні, а потім видав «Збірник найкращих пісень».

Серйозне опрацювання фольклорних матеріалів, численні етнографічні розвідки привели Романченка до Катеринославського історичного музею, де з 1910-го по 1917-й рік він працював головним зберігачем. За самостійницьку позицію Т. М. Романченко перебував під наглядом Катеринославського жандармського управління.

У 1924 році Романченко склав повний збірник творів, написав віршовану казку для дітей. Перед смертю передав свій архів до Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.1930 року Трохим Романченко пішов з життя.

Твори Трохима Миколайовича Романченка – дорогоцінна культурна спадщина, що не втрачає актуальності і у наш час. Адже, як багато інших представників національної інтелігенції, подекуди всупереч обставинам, він зумів залишити нащадкам високе поетичне слово, зібрав і «вивів у світ» кращі зразки народної пісенної творчості.