Перший нарком оборони УРСР Василь Пилипович Герасименко народився 24 квітня 1900 р. у с. Велика Бурімка Золотоніського повіту Полтавської губернії (зараз Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.) Ще малим хлопцем разом з матір’ю переїхав на Кубань, де закінчив сільську школу, потім – двокласне училище у Катеринодарі. З 1912 р. наймитував у заможних селян.
З 1918 р. у лавах Червоної армії, воював на Північному Кавказі та півдні Росії. У 1922 р. Герасименко закінчив курси командного складу РСЧА, служив командиром роти і командиром батальйону 110-го полку 37-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу. Згодом закінчив Об'єднану військову школу в Мінську (1927 р.) та Військову академію РСЧА ім. М. Фрунзе (1931 р.).
Службу продовжив на штабній роботі: начальник 1-ї частини штабу 3-ї Кримської дивізії Українського військового округу, з 1932 р. — начальник 1-ї частини штабу військового з'єднання. У 1936—1937 рр. — начальник штабу 95-ї стрілецької дивізії Київського військового округу. З серпня 1937 р. — на командній роботі: командир 8-го стрілецького корпусу Київського особливого військового округу, заступник командувача військами Київського особливого військового округу, командувач військами Приволзького військового округу.
У 1940 р. у званні генерал-лейтенанта Василь Пилипович Герасименко командував 5-ю армію під час Бессарабсько-Буковинського походу Червоної Армії.
На початку німецько-радянської війни у червні-липні 1941 р. командував 21-ю, 13-ю арміями на Західному фронті. У вересні-листопаді 1941 р. — заступник з тилу командувача військами Резервного фронту, помічник начальника тилу Червоної армії з постачання фронтів. Від грудня 1941 р. — командувач військами Сталінградського військового округу. З вересня 1942 р. до листопада 1943 р. — командувач 28-ю армією, що діяла на Сталінградському, Південному та IV Українському фронтах. Очолювані ним війська відзначилися в Ростовській та Мелітопольській наступальних операціях 1943 р. під час зайняття східних теренів України. З січня 1944 р. — командувач військами Харківського військового округу. Від березня 1944 до липня 1945 р. — командувач Київського військового округу.
Уже на кінець 1943 р. радянське керівництво вивчало перспективи повоєнного облаштування світу, зокрема, створення органу координації системи міжнародної безпеки (майбутня ООН). Задля збільшення впливу розглядалося питання про введення до подібної організації союзних республік на правах окремих членів. У зв'язку з цим 27 січня 1944 р. відбувся Пленум ЦК ВКП(б), який розглянув пропозиції Раднаркому СРСР про розширення прав союзних республік у галузі оборони та зовнішніх відносин і схвалив їх для винесення на наступну сесію Верховної Ради Союзу РСР. Сам факт проведення пленуму був доволі неординарною подією, адже це був єдиний пленум ЦК ВКП(б), скликаний за роки війни. Під час роботи сесії Верховної Ради СРСР першого скликання 1 лютого 1944 р. був ухвалений Закон "Про створення військових формувань союзних республік і про перетворення у зв'язку з цим Народного комісаріату Оборони із загальносоюзного в союзно-республіканський Народний Комісаріат".
11 березня 1944 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР першим народним комісаром оборони України був призначений генерал Василь Пилипович Герасименко. Ймовірно, його кандидатуру подав Микита Хрущов, який добре знав Герасименка до війни за спільною роботою. Крім того, згадують, що Василь Пилипович завжди позиціонував себе як українець, користувався рідної мовою, що теж вплинуло на це призначення.
Новий нарком активно взявся за організацію роботи наркомату. Зокрема, була створена канцелярія з 11 чоловік, зроблені офіційні штампи і печатки, розроблено проект положення «Про республіканський Наркомат оборони». Але ця активність не була потрібна Москві. Військові округи, які були у той час розташовані на території України, мали подвійне підпорядкування: спочатку – Наркомату оборони СРСР, а вже потім – Наркомату оборони УРСР, функції якого зводилися до дублювання рішень загальносоюзного Наркомату. Наміри створити національні збройні формування типу польської Армії Людової так і залишилися намірами.
У результаті політичних ігор Кремля у жовтні 1945 р. у Сан-Франциско було ратифіковано документ про вступ УРСР та Білоруської РСР до ООН. Незадовго до цієї події генерала Герасименка раптово звільнили з посади командувача Київського військового округу. У жовтні 1945 р. (одразу після ратифікації документу про вступ України до ООН) Василя Пилиповича було звільнено також з посади наркома оборони УРСР і призначено на посаду заступника командувача Прибалтійського військового округу. Незважаючи на те, що Наркомат оборони УРСР (згодом – міністерство) не міг вирішувати завдання із створення власних збройних формувань і практично ніякої діяльності у цьому напрямі не вів, на папері він проіснував аж до 1977 року.
Генерала Герасименка тримали подалі від України аж до його відставки за станом здоров’я у 1953 р.
Помер Василь Пилипович Герасименко 13 лютого 1961 р. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
