Груднева сторінка календаря знаменних та пам’ятних дат Полтавщини позначена ювілеєм знаної дослідниці природи та освітянки Голової (у дівоцтві Чібісова) Тамари Павлівни. Народилась ювілярка 16 грудня 1927 р.  у м. Тула в родині робітника. У 1936 р. почала навчання в середній школі, яке продовжила у м. Куйбишев, куди родина разом із заводом, де працював батько Тамари виїхала під час евакуації. Різнобічно обдарована людина, вона з відзнакою у  1951 р. закінчила біолого-ґрунтознавчий факультет Московського державного університету. Рік працювала лаборантом на кафедрі вищих рослин. Згодом вступила до стаціонарної аспірантури, де спеціалізувалась над вивченням цікавого та малодослідженого розділу ботаніки – карпології, вивчаючи морфологію та анатомію плодів бур’янів родини Складноцвітні. У цей час займалась педагогічною роботою, проводила зимові практичні заняття з морфології рослин і літню практику для студентів 1 курсу університету. Вже тоді проявила себе здібним та ініціативним педагогом і вихователем. У 1955 р. закінчила аспірантуру університету і була направлена на роботу до Полтавського сільськогосподарського інституту (ПСГІ) (нині Полтавський державний аграрний університет). Через рік захистила кандидатську дисертацію на тему «Сравнительно-морфологическое исследование плодов сорных сложноцветных СССР». В сільськогосподарському інституті Т. П. Голова пройшла шлях від асистентки кафедри ботаніки до її завідувачки. У 1962 р. вона була прийнята до Всесоюзного ботанічного товариства та його Українського відділення.
Серед професорсько-викладацького складу інституту Тамара Павлівна зажила слави справжньої ерудованої інтелігентки, не просто очільниці кафедри, а друга – розрадника, який завжди допоможе. Що ж до студенства, то й тут її авторитет був беззаперечним. Прекрасний лектор, вона робила все, щоб складний матеріал з ботаніки легко сприймався аудиторією. Для цього  вона єдина серед викладачів агрофаку за допомогою різнокольорової крейди робила на дошці чудові малюнки, надто різних тканин  та внутрішньої будови різних органів рослин. Для лабораторних занять вона особисто виготовляла кольорові таблиці, які були настількі досконалі, що і зараз використовуються викладачами у навчальному процесі. Зрозумівши, що студенти не засвоїли викладений матеріал, Тамара Павлівна організовувала цікаві консультації, не рахуючись з власним часом. Завідувачка кафедри вона із задоволенням проводила засідання Ботанічного гуртка. Студенти активно приймали участь в його роботі. Це були не лише першокурсники, а й студенти старших курсів. Останні, під керівництвом Т. П. Голової виконували певну частину власної дипломної роботи.
Ювілярка відзначалась також, як результативний науковець. Серед її пріоритетів завжди було вивчення морфології плодів та насіння бур’янів. Саме Т. П. Голова першою знайшла і описала для Полтави амброзію полинолисту. Ґрунтовно та всебічно вона доклалась до вивчення іншого важкого для визначення буряну-паразиту повитиці. Їй належить перший та мабуть єдиний в Україні визначник видів повитиці за морфологією насіння. У 1968 р. він навіть експонувався на ВДНГ СРСР. Були й інші цікаві наукові напрацювання – геоботанічні, природоохоронні тощо.
Напружена організаційна, педагогічна та наукова діяльність вплинула на стан її здоров’я. Через це Тамара Павлівна за власним бажанням в 1978 р. звільнилась з інституту.
У фондах та науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються матеріали про життєвий шлях і наукову діяльнісь Т. П. Голової: автореферат кандидатської дисертації, звіт на тему «Влияние степени и характера засоления почвы кормовых угодий на ботанический состав травостоя» (1964 – 1970), підготовлений разом з кандидатом сільськогосподарських наук доцентом кафедри ботаніки ПСГІ Є. Д. Кононович; документи: Партійний квиток члена КПРС, облікова картка члена КПРС, заява до організації КПРС агрономічного факультету ПСГІ датована 20.08.1991 р. про вихід з лав партії за формулюванням самої Т.  П. Голової «через політику керівництва партії».
Значний інтерес і захоплення викликає невелика книжечка «Заметки фенолога» самостійно видана (Дедиздат. Полтава, 2008 р.) чоловіком Тамари Павлівни кандидатом біологічних наук, завідувачем кафедри захисту рослин і зоології ПСГІ Б. О. Головим. Відомості про розвиток рослин за місяцями року в свій час були підготовлені Т. П. Головою, а зоологічну складову опрацював Борис Олександрович. У свій час подружжя науковців вело однойменну рубрику. Згодом на цьому матеріалі з’явилась книжка. У фототеці музею зберігаються унікальні світлини, на яких зображена Тамара Павлівна у колі родини М. І. Гавриленка. Це був чудовий тандем натуралістів, відомих полтавських інтелігентів.
Родина Голових проживала в Полтаві по вул. Гребінки, 12  разом з доньками – Зоєю (1952 р.н.) і Юлією (1957 р.н.) та батьками Тамари Павлівни  пенсіонерами, які переїхали до них у 1957 р. Садиба цієї родини була справжнім центром зустрічей для усіх природознавців та інтелектуалів не лише Полтави, а й інших міст і сіл.
Підготували: В. М. Самородов – голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства, С. Л. Кигим – ст. наукова співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
22 12 16golova

Слідами долі неперевершеного педагога та науковця:

до 95-річчя Т. П. Голової (1927 – 1993)

         Груднева сторінка календаря знаменних та пам’ятних дат Полтавщини позначена ювілеєм знаної дослідниці природи та освітянки Голової (у дівоцтві Чібісова) Тамари Павлівни. Народилась ювілярка 16 грудня 1927 р. у м. Тула в родині робітника. У 1936 р. почала навчання в середній школі, яке продовжила у м. Куйбишев, куди родина разом із заводом, де працював батько Тамари виїхала під час евакуації. Різнобічно обдарована людина, вона з відзнакою у 1951 р. закінчила біолого-ґрунтознавчий факультет Московського державного університету. Рік працювала лаборантом на кафедрі вищих рослин. Згодом вступила до стаціонарної аспірантури, де спеціалізувалась над вивченням цікавого та малодослідженого розділу ботаніки – карпології, вивчаючи морфологію та анатомію плодів бур’янів родини Складноцвітні. У цей час займалась педагогічною роботою, проводила зимові практичні заняття з морфології рослин і літню практику для студентів 1 курсу університету. Вже тоді проявила себе здібним та ініціативним педагогом і вихователем. У 1955 р. закінчила аспірантуру університету і була направлена на роботу до Полтавського сільськогосподарського інституту (ПСГІ) (нині Полтавський державний аграрний університет). Через рік захистила кандидатську дисертацію на тему «Сравнительно-морфологическое исследование плодов сорных сложноцветных СССР». В сільськогосподарському інституті Т. П. Голова пройшла шлях від асистентки кафедри ботаніки до її завідувачки. У 1962 р. вона була прийнята до Всесоюзного ботанічного товариства та його Українського відділення.

         Серед професорсько-викладацького складу інституту Тамара Павлівна зажила слави справжньої ерудованої інтелігентки, не просто очільниці кафедри, а друга – розрадника, який завжди допоможе. Що ж до студенства, то й тут її авторитет був беззаперечним. Прекрасний лектор, вона робила все, щоб складний матеріал з ботаніки легко сприймався аудиторією. Для цього  вона єдина серед викладачів агрофаку за допомогою різнокольорової крейди робила на дошці чудові малюнки, надто різних тканин  та внутрішньої будови різних органів рослин. Для лабораторних занять вона особисто виготовляла кольорові таблиці, які були настількі досконалі, що і зараз використовуються викладачами у навчальному процесі. Зрозумівши, що студенти не засвоїли викладений матеріал, Тамара Павлівна організовувала цікаві консультації, не рахуючись з власним часом. Завідувачка кафедри вона із задоволенням проводила засідання Ботанічного гуртка. Студенти активно приймали участь в його роботі. Це були не лише першокурсники, а й студенти старших курсів. Останні, під керівництвом Т. П. Голової виконували певну частину власної дипломної роботи.

Ювілярка відзначалась також, як результативний науковець. Серед її пріоритетів завжди було вивчення морфології плодів та насіння бур’янів. Саме Т. П. Голова першою знайшла і описала для Полтави амброзію полинолисту. Ґрунтовно та всебічно вона доклалась до вивчення іншого важкого для визначення буряну-паразиту повитиці. Їй належить перший та мабуть єдиний в Україні визначник видів повитиці за морфологією насіння. У 1968 р. він навіть експонувався на ВДНГ СРСР. Були й інші цікаві наукові напрацювання – геоботанічні, природоохоронні тощо.

Напружена організаційна, педагогічна та наукова діяльність вплинула на стан її здоровя. Через це Тамара Павлівна за власним бажанням в 1978 р. звільнилась з інституту.

         У фондах та науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються матеріали про життєвий шлях і наукову діяльнісь Т. П. Голової: автореферат кандидатської дисертації, звіт на тему «Влияние степени и характера засоления почвы кормовых угодий на ботанический состав травостоя» (1964 – 1970), підготовлений разом з кандидатом сільськогосподарських наук доцентом кафедри ботаніки ПСГІ Є. Д. Кононович; документи: Партійний квиток члена КПРС, облікова картка члена КПРС, заява до організації КПРС агрономічного факультету ПСГІ датована 20.08.1991 р. про вихід з лав партії за формулюванням самої Т.  П. Голової «через політику керівництва партії».

         Значний інтерес і захоплення викликає невелика книжечка «Заметки фенолога» самостійно видана (Дедиздат. Полтава, 2008 р.) чоловіком Тамари Павлівни кандидатом біологічних наук, завідувачем кафедри захисту рослин і зоології ПСГІ Б. О. Головим. Відомості про розвиток рослин за місяцями року в свій час були підготовлені Т. П. Головою, а зоологічну складову опрацював Борис Олександрович. У свій час подружжя науковців вело однойменну рубрику. Згодом на цьому матеріалі зявилась книжка. У фототеці музею зберігаються унікальні світлини, на яких зображена Тамара Павлівна у колі родини М. І. Гавриленка. Це був чудовий тандем натуралістів, відомих полтавських інтелігентів.

Родина Голових проживала в Полтаві по вул. Гребінки, 12  разом з доньками – Зоєю (1952 р.н.) і Юлією (1957 р.н.) та батьками Тамари Павлівни  пенсіонерами, які переїхали до них у 1957 р. Садиба цієї родини була справжнім центром зустрічей для усіх природознавців та інтелектуалів не лише Полтави, а й інших міст і сіл.

Підготували: В. М. Самородов – голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства, С. Л. Кигим – ст. наукова співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського