Виставка «Струни душі народної. Бандури з фондової колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського»
(15.07 – 11.08.2025 р., 5 зала флігеля)
До артефактів, з якими уособлюється традиційна українська культура відноситься бандура – струнно-щипковий музичний інструмент. Фондова колекція цих інструментів у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського нараховує 18 одиниць зберігання. На виставці – 11 історій про бандури та людей, пов’язаних з ними долею.
Першою відвідувачів зустрічає бандура майстра Миколи Олександровича Сарма-Соколовського (1910-2001, бандурист, майстер бандур, поет, художник, священик УАПЦ, учасник підпілля ОУН у Полтаві у 1941-1942 рр.), подарована ним своєму товаришу по перебуванню у сталінських таборах Леоніду Івановичу Рябченку (1925-2015, громадський діяч, письменник, політв’язень, засуджений на 25 років таборів, до яких добавили 50 років за дві спроб втечі, уродженець Полтавщини). Поруч – особисті табірні речі Леоніда Івановича та картина «Не забувай нашу рідну Україну», вишита ним у камері-одиночці.
Христину Дмитрівну Литвиненко (дів. Волторніст, 1883-1978), самодіяльну поетесу, бандуристку, уродженку Полтавщини, у радянський час називали співцем колгоспної системи. На виставці – її вишукана бандура, виготовлена у 1930-их роках.
Бандурист і співак Юрій Дмитрович Лазоренко (19??-1944) був старостою капели бандуристів Малоперещепинської сільської споживспілки. Його неодноразово запрошували на літні гастролі у складі капели Державної капели УРСР «Думка». Загинув у Греції у роки другої світової війни (1939-1945 рр.). Біля бандури Лазоренка на виставці розміщено його костюм для виступів.
Особливу увагу відвідувачів хотілося б звернути на бандури, пов’язані з історією Полтавської капели бандуристів, яка виникла 100 років тому, у 1925 році. Для перших виступів артисти використали бандури різного часу, різних систем і майстрів, які позичили у мешканців навколишніх сіл. У 1927 р. капела замовила у відомого полтавського майстра Кирила Дорофійовича Домненка (1859-сер. 1930-х) нові сценічні бандури. Один з інструментів роботи Домненка можна побачити на виставці. Вона належала співаку, учасник Полтавської капели бандуристів Андрію Микитовичу Кононенку (1899-1980).
Згодом під керівництвом Гната Хоткевича капеляни вивчили новий спосіб гри на бандури. Для виступів потрібні інші інструменти. У 1931 р. 12 нових однакових бандур для капели виготовив майстер з Кобеляк Григорій Іванович Паліївець (18??-1938). Інструмент його роботи, що належав лікарю А. Гр. Кривульцю, теж представлений на виставці.
Також у фондовому зібранні Музею зберігаються бандури, виготовлені відомими майстрами полтавцем Никифором Прохоровичем Манжолою (1898 – 1961, дві бандури 1956 р.) та кременчуківцем Валентином Кузьмовичем Нагнибідою (1925-1985, дві бандури 1980-их рр.).
Для відвідувачів буде цікаво порівняти ці бандури з пізнішою у часі (1983 р.) концертною бандурою, виготовленою на Чернігівській фабриці музичних інструментів, якою користувалися артистки Заслуженої самодіяльної капели бандуристок УРСР під орудою заслуженого працівника культури УРСР Ф.О. Остапенка.
Окрасою виставки є бандура, виготовлена у 2014 р. Іваном Яковичем Новобранцем (1939 р.н.), українським художником, кобзарем-бандуристом, заслуженим художником України, членом Національної спілки кобзарів та Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Qr-код цієї сторінки
