У контексті національного, культурного та духовного відродження України важливим є дослідження тих сторінок історії, які довгий час або замовчувались або показували події неправдиво.
Г. О. Коваленко народився 24 січня (за новим стилем 5 лютого) 1868 року в селі Липняки Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер у складі селища Баришівка Київської області). Дитинство Грицька минуло у сім’ї заможного козака. У родині збереглися козацькі традиції, освіченість, любов до живопису, а становлення світогляду відбулося під впливом «Кобзаря» Т. Г. Шевченка.
По закінченню в 1886 році Полтавської фельдшерської школи Григорій Олексійович повернувся на Переяславщину і чотири роки працював земським фельдшером, вчителював в селі Дем'янець, збирав етнографічні матеріали.
У 1896 році молодому літератору допоміг улаштуватися секретарем у Чернігівській земській управі Борис Грінченко. Гриць Коваленко брав активну участь у громадському та культурному житті міста, де в цей період працювали Леонід Глібов, Микола Вороний, Михайло Коцюбинський.
У 1903 році, разом з відомими діячами культури і науки України, брав участь у відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві.
До нашого міста Григорій Олексійович переїздить 1905 року. Тут службовцем у міській думі він працював аж до 1917 року, не припиняючи громадської та літературної роботи. Разом з Панасом Мирним, М. Дмитрієвим та О. Русовим видавав тижневик «Рідний край» (1905—06), у 1908 році заснував у Полтаві видавництво «Рідна хата». Брав участь у виданні та редагуванні медично-природничого журналу «Життя і знання» (у 1913 − 1914 роки «Вісник життя і знання»), працював у губернській ученій архівній комісії, виступав з лекціями, брав участь у проведенні літературних вечорів. Як редактора журналу «Рідний край», на сторінках якого лунали заклики до надання широких національних прав для українців, його засудили за друкування заборонених цензурою творів та призначили сплату штрафу в 100 рублів.
24 лютого 1911 року на засіданні Київського тимчасового комітету у справах друку розглядали доповідь про книжку Григорія Коваленка, видану українською мовою під назвою «Про кріпацьку неволю, як вона настала і як зникла». На думку автора, приєднання України до Росії призвело до значного погіршення становища селянства, повного їх закріпачення. Рішенням Комітету на неї був накладений арешт і весь тираж знищений.
У цей же час письменник робить перші спроби популяризувати історію українського народу. Книга Г. Коваленка «Оповідання з історії України» вперше вийшла друком у 1906 році і призначалась переважно слухачам недільних шкіл, а «Українська історія» видавалась сім разів.
Тема історії України — одна з домінуючих у літературній творчості Грицька Коваленка. Народністю, тонким знанням українських звичаїв пронизані численні оповідання письменника. Автор багатьох біографічно-літературознавчих праць.
Під впливом відомого архітектора, художника В. Г. Кричевського захопився вивченням етнографії та української історії. Коваленко був відомим фольклористом та етнографом, йому належать оригінальні етнографічні розвідки, що висвітлюють окремі риси української міфології, давніх вірувань, звичаїв, народної архітектури та побуту селян.
Грицько Коваленко цікавився археологією, брав участь у роботі археологічних експедицій на Полтавщині: збережені його креслення археологічних пам’яток, малюнки окремих знахідок, уточнені плани Більського городища та зображення предметів Малоперещепинського скарбу.
У 1914 році журнал «Вісник життя і знання» закрили, а Грицька Коваленка, який підписував свої твори «К. Вільний» заарештували за його патріотичну діяльність та зв’язки з В. Винниченком.
У 1917 році став співзасновник Полтавського товариства «Просвіта», на зборах товариства його було обрано головою. Г. Коваленко надавав методичну допомогу місцевим «Просвітам», їздив у відрядження повітами губернії.
Г. Коваленко співзасновник Полтавського наукового товариства при ВУАН (1919). Член Української демократичної партії (1904), УРДП (1905–17).
Після ствердження комуністичного режиму та знищення «Просвіт» у 1920–30-х рр. працював директором та викладачем Полтавської фельдшерсько-акушерської школи.
Григорій Коваленко відомий як графік, художник, портретист і живописець.
В останні роки життя Григорій Олексійович писав оповідання, виступав з лекціями, дуже багато малював. Настали часи духовного нищення й занепаду культури. Ні юридичні норми, ні моральні принципи не бралися до уваги при складанні сценаріїв гучних політичних справ. Лиха доля не обійшла й Г. Коваленка, якого, як і багатьох інших громадсько-політичних діячів, науковців, письменників було заарештовано.
У справі Грицька Коваленка, є постанова, датована 18 серпням 1937 року, у якій він звинувачений за статтею 54-10 ч. 1 КК УРСР, стверджується, що «він систематично проводить контрреволюційну діяльність», а його перебування на волі небезпечне, бо він може ухилитися «від слідства та суду». Єдиний протокол допиту, що є у справі, датований 1 грудня 1937 року. У ньому Григорій Олексійович відкидає звинувачення на свою адресу, вважаючи їх безпідставними.
У заключній постанові слідчі перераховують всі «злочини» патріота, одним з яких був заклик «за самостійну Україну» та передають справу на розгляд «особливої трійки» Управління НКВС у Полтавській області, яка 4-5 грудня постановила розстріляти націоналіста та конфіскувати його майно. Вирок виконано 15 грудня у Полтавській міській в'язниці. Місце поховання невідоме.
Після 1937 року і до 1960-х років Грицько Коваленко − забута постать української культури. Повернув її з небуття відомий полтавський літератор та громадський діяч Петро Петрович Ротач, завдяки листу якого, патріота Коваленка реабілітовано 24 квітня 1968 року. 1992 року полтавське товариство «Просвіта» перевидало книжку Г. Коваленка «Оповідання з історії України» (вступна стаття П. Ротача).
Сталінський терор передчасно обірвав життя багатьох людей. Та зараз з'явилася можливість дослідження нових, раніше закритих, документальних матеріалів, що були під грифом «таємно», важливим є відтворення історичної правди та справедливості про людей, талант та життя яких були знівечені режимом.
Марина КОНДРАТЕНКО
