Національний день вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму спочатку з’явився у календарі країни наприкінці 1990-х років і мав назву «День пам’яті жертв голодомору». Відзначався у четверту суботу листопада (Указ Президента України № 1310/98 від 26-го листопада 1998-го року).
Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31-го жовтня 2000-го року, цей пам’ятний День став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій».
Указом від 15-го липня 2004-го року №797/2004 було встановлено назву «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій».
Надалі, згідно Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, Дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі дати. «День пам’яті жертв голодоморів», як і колись, відзначається у четверту суботу листопада, а «День пам’яті жертв політичних репресій» – щорічно у третю неділю травня.
У 1937–1938 роках у СРСР була розгорнута кампанія масових репресій для ліквідації політичних опонентів і залякування населення. Наслідками комуністичного терору стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, руйнування суспільних зв’язків і ціннісних орієнтацій. Кількість жертв політичних репресій на території України складно підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори.
Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, а доступ до архівів був заборонений. По всій країні з’явились «таємні спецділянки» – місця масових поховань людей, закатованих і безвинно страчених.
В умовах триваючої російської військової агресії проти України, доволі складно вшановувати пам’ять жертв політичних репресій у зазначених місцях. Але людська пам’ять не знає кордонів, тому віддати шану вбитим можна на будь-якій локації. Про ці злочини треба пам’ятати завжди.
Отже, схилімо сьогодні голови перед жертвами тоталітарного режиму! Вічна пам’ять загиблим та невинно закатованим!

Підготував – Прохватіло Роман Вікторович, завідувач сектору пересувних і стаціонарних виставок науково-дослідного експозиційного відділу виставкової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.