Будинок розташований в історичному середмісті, на перетині вулиць Небесної Сотні та Стрітенської, на межі старої та нової Полтавської фортеці. Вулиця Небесної Сотні (колишня Мало-Петровська, до сучасної вул. Конституції) прокладена через Мазурівський Яр, по якому проходила дорога від Мазурівської брами Полтавської фортеці на Поділ.
Власником будинку було Товариство взаємного кредиту.
Товариство взаємного кредиту – вид кредитної установи, які існували у ХІХ – ХХ ст. Організовані на основі взаємності, тобто співвласниками кредитної установи були її члени-позичальники, пов’язані між собою круговою порукою. Основна мета товариства – забезпечення своїх членів дешевим кредитуванням. Товариство керувалося загальними зборами членів ТВК, де кожний мав один голос незалежно від розміру участі у капіталі. Для ведення справ загальні збори Товариства обирали Раду, Правління та Приймальний комітет.
Статут першого Товариства був затверджений у квітні 1863 р. Перші операції почались у березні 1864 р.
Станом на 1887 р. Товариство у м. Полтаві розміщувалось по вул. Олександрівській (нині – Соборності) у будинку Варшавського. Управля-ю¬чим був Г. М. Зеленський, його заступниками були Г. П. Бартен та Г. П. Сахновський, бухгалтером – М. Д. Джежелей, касиром – Т. К. Хржа-новський, членами ради: О. М. Абаза, І. І. Зеленський, П. К. Вронський, Ф. Г. Айзен¬штейн та інші. Членом Ради Товариства був купець Езра Абрамович Рофе – представник малочисельного корінного народу караїмів. За матеріалами Перепису населення 1897 р. на Полтавщині проживало всього 216 представників цього етносу.
У 1913 р. Товариство вже знаходилось у власному будинку на розі вулиць Стрітенської та Ново-Петровської (нині – Державного Прапора). Зруйнований у 1943 р. Зараз на цьому місці сквер пам’яті Героїв України.
У 1899 р. Товариство стало власником нерухомості на розі Стрітенської та Мало-Петровської вулиць. До 1897 р. на цьому місці знаходились мебльовані кімнати купця Пащенко-Тряпкина, потім, недовгий час, купця Уткіна.
Цегляний будинок в стилі еклектики, композиція фасадів симетрично-осьова. Перший поверх оброблений горизонтальним рустом. Віконні прорізи оброблені лиштвою складного малюнку. Балкон з металевою огорожею. Карниз на кронштейнах і аттик над кутовою частиною завершують фасад будинку.   
Ймовірно будинок спочатку був одноповерховий. У 1901 р. було добудовано другий поверх. Дослідники вважають, що проєкт перебудови належить земському архітектору Олександру Івановичу Ширшову. Він проживав у цьому будинку і співпрацював з Товариством. До 1912 р. називався Будинком Товариства взаємного кредиту, а з 1912 р. – готелем «Петровський», який мав власний телефонний номер 243. Справами готелю займався Микола Васильович Спіжаков.
Інформація про руйнування під час гітлерівської окупації 1941 – 1943 рр. невідома. У післявоєнний період було добудовано третій поверх.
У наш час на першому поверсі будинку розміщені аптека, пункт обміну валют, магазини. На другому і третьому – ряд офісних приміщень.