У будь-якій музейній колекції зброї є зразки, які привертають увагу унікальністю, особливостями конструкції, оздоблення, участю в історичних подіях чи належністю видатним особистостям. Але поряд із такими «перлинами» є артефакти, які вбачаються більш «скромними» і відкривають свої секрети лише уважному та наполегливому досліднику.

Саме таким експонатом є мисливська рушниця, що на перший погляд не відрізняється від звичних «переломок», і тільки наявність особливих «вушок» на важелі замикання стволів та штампований напис «Halifax» привертає увагу дослідника.

Отже, маємо у музейному зібранні двоствольну мисливську рушницю із поздовжньо ковзаючим затвором моделі «Галіфакс» системи французького винахідника Режи Дарна (Regis Darne), що з 1880-х рр. впевнено посіла одне із чільних місць за популярністю у багатьох країнах світу і презентує рушниці з невідкидними стволами переважно західноєвропейського виробництва.

Фірма «Дарн» була заснована у 1881 р. зброярем Режи Дарном у м. Сент-Етьєн (Франція) і спочатку спеціалізувалась на виготовленні армійського озброєння. За розробку мисливських рушниць із ковзаючим назад затворним блоком та нерухомими стволами (1898 р.) Дарн був нагороджений золотою медаллю на Міжнародній виставці 1900 р. у Парижі.

Міцність, невибагливість, чудові стрілецькі якості під час полювання на мисливських птахів та невеликих звірів зробили «дарнів» дуже популярними серед мисливців і еталонними для копіювання іншими винахідниками. Фірма «Дарн» — одна із небагатьох компаній, яка отримала і зберігає право ставити на свої рушниці «знак якості» Франції.

Найбільш доступною за ціною для шанувальників вважається спрощена модель «Галіфакс» (Halifax), яка і представлена у музейній колекції. Цікаво, що вона належала таксидермісту та художнику-реставратору Євгену Івановичу Мячину (1880–1960), який із 1941 р. працював на посаді художника-препаратора. Завдяки його зусиллям у повоєнний час до життя повернулися сотні музейних предметів різних груп зберігання.

З 1943 р. Євген Мячин фактично виконував роботу таксидерміста. Колекція опудал музею, що значно постраждала у роки Другої світової війни (1939–1945), була під його опікою. Знаючи захоплення Мячина мисливством, адміністрація музею змогла отримати спеціальний дозвіл на відстріл окремих категорій тварин, опудала з яких він виготовляв сам. Усі вони збереглись до наших днів й тривалий час були окрасою експозиції відділу природи.

Вірною супутницею у мисливських мандрах музейника була рушниця «Галіфакс», яку в 1973 р. родич Євгена Мячина Володимир Ізмайлов передав до музейного зібрання.