Події
12 лютого 2021 р. у залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбувся патріотично-виховний захід «Українська революція 1917-1921: столітні уроки». Його відвідувачами стали учні 10 класу Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 26.
Старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії Наталія Кузьменко розповіла школярам про події періоди Української революції 1917-1921 рр. та їх регіональні особливості, зокрема про загальноукраїнський характер пробудження національної самосвідомості і прагнення до державотворення.
Під час заходу були використані матеріали виставки «Українська революція 1917-1921: регіональний вимір» Українського інституту національної пам’яті.
Старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії ПКМ ВК Наталія Кузьменко
Детальніше:12.02.2021 Виховний захід «Українська революція 1917-1921: столітні уроки»
Цього року згідно постанови Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 р.» святкуємо ювілей письменника і мандрівника ХVІІІ ст. Василя Григоровича-Барського. Маловідомий ченець, життя якого, було сповнене дивовижних подорожей, залишив нам цікавий літературний спадок. Зараз його рукопис зберігається в Національній бібліотеці імені В.І. Вернадського (світлина автографа долається).
Василь Григорович-Барський народився 1701 р., був сином купця. До речі, у цій родині виросли талановиті діти. Іван, молодший брат Василя Григоровича-Барського (1713–1791 рр.), прославився як архітектор світських та церковних споруд. Зокрема, він працював над проектами водогону київського Подолу (1748–1749 рр.), Покровської церкви (1766 р.), Петропавлівської надбрамної церкви у Межигірському монастирі (1772–1774 рр.). Сам же Василь Григорович-Барський навчався у Київській академії, де оволодів латиною (загальноприйнятою мовою спілкування усіх освічених людей того часу). У 1723 р. непереборне бажання продовжувати навчання спонукало молодого чоловіка вирушити до Львова усупереч батьківській волі.
Детальніше:До 320-річчя від дня народження Василя Григоровича-Барського.
11лютого 2021 року у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського в рамках реалізації проекту "Партнерство для розвитку міст"(ПРОМІС), який впроваджує Федерація Канадських муніципалітетів за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади відбулася Міжнародна конференція "#МІСТА ТА ЗМІНИ: досягнення, перспективи".
У режимі офлайн відбулося відзначення здобутків та успіхів партнерів Проєкту ПРОМІС.
До речі,фонди музею також поповнилися досить цікавими експонатами - посвідченнями міських голів м. Миргород та м. Горішні Плавні минулої каденції.
Буклет персональної виставки «Ляльковий вернісаж» Вікторії Балясної інформує про авторські та колекційні твори лялькарки, які були представлені у залі № 11 (3-й поверх) відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського з 28 серпня по 29 жовтня 2020 року. Творчий доробок самобутньої майстрині з містечка Чутове є окремим явищем художньої культури України. Авторські ляльки відображають внутрішній світ майстрині, їм притаманний тонкий гумор, філігранна техніка. Твори Вікторії Євгеніївни Балясної зацікавлюють, користуються попитом і зберігаються у приватних колекціях України та за кордоном.
Марія Пісцова − завідувач відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
17 січня 2021 р. виповнилося 100 років з дня народження Бориса Андрійовича Шрамка (17.01.1921 – 08.07.2012), видатного українського археолога, доктора історичних наук, професора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Чимало видань, електронних масмедіа, сайтів, сторінок у соціальних мережах відгукнулися на цей ювілей і продовжують відзначати його публікаціями. Знакова постать одного з найбільш відомих учених-археологів, почесного громадянина міста Харків не залишила байдужими до цього учнів, вихованців, колишніх студентів, колег-археологів, шанувальників історії та археології в нашій країні і закордоном. Повідомляв про це і сайт нашого музею, вмістивши не тільки біографічний нарис одного з очільників лівобережної української археології, а й невелику добірку фотознімків із музейного зібрання.
Дуб – цар серед дерев, як лев серед звірів. Це дерево у багатьох народів із давнини вважалось наділеним сакральним, містичним сенсом. Дуби, особливо старі, вікові, оточувалися переказами і легендами, біля них влаштовували капища, збиралися віча. Кельтські жерці-друїди в дубових гаях проводили обряди на честь весняного рівнодення, а наші пращури ототожнювали дуб із Світовим Деревом, яке, як вважали, існувало ще «до початку віків». У козаків дуб став символом міцного здоров’я, чоловічої сили, мудрості, довголіття. Дубове листя і плоди-жолуді зображували, як обереги, на українських вишиванках, рушниках та писанках. І сьогодні люди, які досліджують біоенергетику, вважають дуби акумуляторами чистої природної енергії, а місцини, де вони ростуть – особливими «місцями сили».
Територія, на якій колись виникла Полтава, була здебільшого зарослою дібровами, залишки яких подекуди і досі можемо спостерігати навколо міста і навіть на його вулицях.
Детальніше:Опис полтавських дубів - унікальна праця краєзнавця
У колекційній збірці зброї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються предмети, що презентують різні регіони світу. Цікавими зразками представлений Кавказ – історичний регіон, що пов’язував Європу та Близький Схід, через нього також проходила частина Великого шовкового шляху.
Протягом століть Кавказ потерпав від нашестя зовнішніх ворогів і війн місцевих правителів. З ІХ ст. до н. е. народи Кавказу постійно перебували в епіцентрі військових дій. На зміну ассирійцям і персам прийшли війська Олександра Македонського, які, в свою чергу, поступилися місцем римським легіонам. У Середні віки через Кавказ проходили армії Візантії, Ірану, Арабського халіфату, а також сельджуків і монголів. Далі суперництво Туреччини та Ірану змінилося кровопролитною Кавказькою війною (1817 – 1864) та входженням до складу Російської імперії.
15 лютого 2021 року згадаємо зиму 1989. Тоді підрозділи 40-ї армії СРСР полишали територію республіки Афганістан. Нині ту війну називають по - різному: «вторгнення», «спеціальна операція», «інтернаціональна місія». Автор документального проекту "Відгомін Афганістану", науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Андрій Барабаш не береться оцінювати дії радянської армії у далекій гірській країні. Він запрошує до розмови учасника боїв, нашого земляка, бойового офіцера, командира підрозділу Юрія Цомартова. Ви, як кажуть, з перших вуст почуєте всю правду про бойові операції, стосунки з тамтешнім населенням, відносини з польовими командирами. І це, сподівається автор, допоможе з’ясувати, чи могла 40-а армія протистояти тим, хто воює з невірними до перемоги.
В експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлені кримські гончарні баклаги VIII – початку X ст. Одна зі знахідок О. К. Тахтая з розвідок 1926 р. в околицях с. Новоселівки на Орчику та випадково виявлена 1960 р. під час будівельних робіт на залізниці у с. Зінці на Ворсклі.
Баклага (різновид фляги, від тат. баклак – «посуд для води») — це порівняно невелика пласка дорожня посудина з вузькою короткою горловиною, ручками, інколи вушками для продівання мотузки чи ременя з метою транспортування чи носіння на поясі.
Наприкінці серпня 1903 року Полтава святкувала урочисте відкриття пам’ятника Івану Петровичу Котляревському. У ці дні місто відвідали світочі української культури: М. Коцюбинський і В. Стефаник, О. Пчілка і Л. Українка, П. Мирний і О. Олесь та багато інших діячів. Усі милувалися і пишалися шедевром монументального мистецтва, що постав у Полтаві, на батьківщині поета. Погруддя Котляревського та горельєфи зі сценами з творів першого класика української літератури виліпив скульптор Леонід Позен, уродженець Полтавщини, юрист за освітою, митець за покликанням. Проте, сама скульптура не перетворилася б на прекрасний пам’ятник на полтавському бульварі без участі архітектора.
Архітектор монументу, Олександр Іванович Ширшов, окрім згаданого пам’ятника І. П. Котляревському, залишив по собі унікальний творчий спадок у Полтаві. Його витвори до сьогодні є знаковими об’єктами міського середовища і оцінені належним чином як пам’ятки архітектури, що перебувають під охороною держави.
Детальніше:Полтавський земський архітектор Олександр Іванович Ширшов
До Всесвітнього дня водно-болотних угідь нумізматична колекція музею збагатилася цікавим предметом – 2-гривневою пам’ятною монетою «Марена дніпровська», що належить до серії «Флора і фауна України».
На реверсі монети у кольорі зображено марену дніпровську на фоні водоростей і гальки та вміщено написи: «МАРЕНА ДНІПРОВСЬКА» та «BARBUS BORYSTHENICUS».
Випуск монети присвячений прісноводній донній рибі родини коропових – марені дніпровській, зникаючому виду, ендеміку басейнів Дніпра та Південного Бугу, занесеній до Червоної книги України та Європейського червоного списку.
Монета передана до музейної збірки Володимиром Чурсіним, художником-реставратором музею.
