Події
Дитинство…Щаслива, неповторна пора в житті кожної людини. З ним пов’язані яскраві спогади про Новорічні свята та подарунки.
Майже тридцять років під керівництвом завідувачка науково-дослідного відділу освітньої роботи Бойко Л.С. працівники її відділу організовують святкові привітання для малечі та юних гостей музею, запрошують їх для участі в поздоровленнях, надають можливість реалізувати творчий потенціал. Ігрові програми, театралізовані дійства, майстер-класи, концерти, розважальні навчальні заходи залучають їх учасників до цікавих розваг.
До свят колектив музею завжди готується заздалегідь. Співробітники прикрашають оновлені ялинки, декорують фойє, працюють над сценаріями майбутніх заходів, запрошують гостей.
В.Г.Кричевський – творець нового архітектурного стилю. Будинок Полтавського земства (Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського) – видатна пам’ятка українського модерну
Василь Кричевський – видатний архітектор, живописець, графік, сценограф, перший художник українського кіно, автор малюнка герба УНР – тризуба, прийнятого і в новій незалежній Україні, талановитий самоук, постать якого в мистецтві можна порівняти з Творцями епохи Відродження.
Він народився 31 грудня 1872 р. в с.Ворожба на Харківщині (нині Сумщина) в родині фельдшера Григорія Кричевського і Прасковії Тоцької (з роду збіднілих дворян). Закінчив Ворожбівську двокласну школу і церковно-приходську школу в с.Нижня Сироватка, Харківське Залізнично-Технічне училище. «Архітектурні університети» пройшов у архітекторів Харкова Сергія Загоскіна, Альфреда Шпігеля, Олексія Бекетова.
Детальніше:До дня народження В. Г. Кричевського (1872 – 1952)
Дорогі друзі, колеги!
Наближається Новий, 2021 рік. І слід зізнатися, що в кожному з нас, незалежно від віку, пробуджується передчуття чудесних перетворень, принаймні приємних вражень, здійснення бажань у Новому році. Аби вони здійснилися, як радять психологи, потрібно уявити цю дивовижну мить у найменших подробицях. Не сумніваємося, що передумовою успіху буде наша спільна копітка праця, дружні стосунки в колективі і, звичайно, здоров’я кожного.
2020 рік у цьому сенсі не балував нас прихильністю. Пандемія коронавірусу стала випробуванням для багатьох. Але ми витримали іспит. Хочеться подякувати усім вам, дорогі колеги, за стійкість, взаємодопомогу, відданість улюбленій справі.
Шануймо також друзів музею, представників влади, благодійників, які підтримували Полтавський краєзнавчий у моменти найбільшого напруження, іноді розгубленості, вселяли впевненість у необхідності культурно-просвітницької діяльності, відкривали для колективу музею нові обрії співробітництва.
Тож і у Новому році тримаймо руку на пульсі часу, долаймо його виклики разом і разом крокуймо до жаданих цілей! Нехай науковий пошук, масштабні просвітницькі заходи, участь у медіапроектах й, звісно ж, повсякденне спілкування з відвідувачами, враховуючи непрості обставини сьогодення, принесе ще більше задоволення від обраного шляху. Не сумніваємося, краєзнавство відкриє своїм шанувальникам нові сторінки минулого і сучасного Полтавщини. Буде цікаво, корисно й захоплююче!
Бережіть цю потребу – долучатися до спільного поступу поколінь. Нехай вона і в Новому році осяває ваш сімейний затишок, добробут, зігріває теплом любові близьких людей, створює стосунки доброзичливості і поваги. Віримо, у Новому році це обов’язково знадобиться.
З Новим роком, з новим щастям!
Здавна увагу дослідників-краєзнавців привертає до себе археологічний комплекс, розташований на межі з територією міста Лубен – так звана Лиса Гора. Саме комплекс, бо згадувана місцевість охоплює декілька культурних нашарувань різних епох. Це і стародавнє поселення, і рештки курганного могильника доби енеоліту – бронзи, об’єкти скіфського часу, Давньої Русі і декількох наближених до сучасності століть.
Архітектура – це застигла у камені … політика, – слушне твердження, і наочно продемонстроване у Полтаві за часів блискавичного перетворення українського повітового, а раніше полкового, міста на губернський центр Російської імперії.
27 лютого 1802 року була заснована Полтавська губернія, містом резиденції генерал-губернатора Малоросії призначили Полтаву. Князь О. Б. Куракін, прибувши до тільки-но створеної губернії, мабуть, вже був готовим до того, що Полтава, як урбаністичне утворення, м’яко кажучи, не відповідала тим вимогам, котрі до неї висувалися. Мурованих будинків, придатних для розміщення нових адміністративних установ та проживання столичних чиновників високого рангу, не було, так само, як не було аніякої мілітаристської парадності у самому образі міста, що за височайшими указами мало віддзеркалювати військову славу та перемогу у Полтавській битві.
28 грудня 2020 р. у виставковій залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбулася презентація збірника наукових праць «Феномен Більського городища – 2020». До участі у заході були запрошені науковці-археологи, музейні співробітники, представники місцевої влади та ЗМІ. Вихід книги планувалося приурочити до Міжнародної конференції з нагоди 15-річчя заснування Історико-культурного заповідника «Більськ», але через пандемію коронавірусу захід довелося відкласти.
Детальніше:Презентація наукового збірника «Феномен Більського городища»
28 грудня 2020 р. виповнюється 90 років від дня народження В.Г. Пінчука (1930 – 1996).
Пінчук Вадим Григорович – учений-онколог, академік АН УРСР (1991), лауреат Деравної премії в галузі науки і техніки (1981, 1999). Народився майбутній учений в родині службовців. Батько Григорій Павлович Пінчук був викладачем історії Полтавського педагогічного інституту (нині Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка). Перед війною став одним із партійних керівників Харківської області. Під час Другої світової війни працював у Головному штабі партизанського руху на Україні, брав участь у всіх рейдах С.А. Ковпака.
Детальніше:До 90-річчя від дня народження академіка, уродженця м. Полтави В.Г. Пінчука
Сьогодні ми пропонуємо відвідувачам сайту Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського ознайомитися з фрагментом відомої праці полтавського історика Василя Бучневича (1860-1928) «Записки о Полтаве и ее памятниках». Розділ присвячено полтавським підземеллям.
В. Є. Бучневич був активним сподвижником діячів Полтавської вченої архівної комісії, які на початку 20 ст. доклали чимало зусиль для збирання, збереження і вивчення старожитностей, пов’язаних із нашим краєм. Цінність робіт Бучневича, опублікованих за його життя в різних часописах і окремими виданнями, полягає в тому, що історик залучив до свого наукового пошуку чимало документів, нині недоступних дослідникам.
До бібліотеки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського надійшов перший том нового видання «Друга світова війна. 1939-1945. Полтавський вимір. Події. Постаті. Документи. У трьох книгах – книга перша. Процеси. Діячі. Рефлексії». Дослідження вийшло 2020 р. у видавництві «Полтавський літератор». Підготувала перший том група істориків: О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт, В. Я. Ревегук на замовлення Полтавської обласної ради, Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Полтавської обласної державної адміністрації в рамках відзначення Великої Перемоги.
«Заповіт» − один з найулюбленіших і найбільш поширених в Україні віршів Т. Г. Шевченка, який після смерті поета став народною піснею- гімном.
У листопаді 1845 р. Шевченко працював у складі Археографічної комісії, їздив по селах і містах, замальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі. Під час подорожі поет тяжко захворів. Про недугу дізнався його добрий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський, який негайно ж перевіз Тараса Григоровича з села В’юнище до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. Становище було майже безнадійним.
Детальніше:До 175-річчя з часу написання вірша Т. Г. Шевченка «Заповіт»
Різдво є великим святом, встановленим на спогад про народження Ісуса Христа в Віфлеємі, який, за віруванням християн, посланий Богом у світ для спасіння людства. Саме цей день поділив історію на "до" і "після" – від народження Христа почалось сучасне літочислення під назвою "наша ера".
Різдво Христове – одне з найважливіших християнських свят, відзначається на державному рівні більш, ніж у 100 країнах світу.
Перші відомості про відзначення християнами Різдва відносяться до IV ст. Сьогодні дата святкування у всіх однакова, різниця лише у системі літочислення – західні церкви відзначають Різдво за Григоріанським календарем, а східні – за Юліанським, де 7 січня – це 25 грудня за старим стилем.
