23 листопада 2020 р. минає річниця від дня народження Марії Башкирцевої, талановитої художниці, письменниці, життя якої пов’язане з Полтавщиною.

Марія Костянтинівна Башкирцева народилася 1858 р. у селі Гавронці Диканського повіту у родині полтавського предводителя дворянства Костянтина Павловича Башкирцева та його дружини Марії Степанівни, уродженої Бабаніної. На жаль, сім’я розпалася, і майбутній художниці довелося переїхати в маєток дідуся на Харківщину. Дід був високоосвіченою людиною й прищепив своїй онуці потяг до знань, любов до читання. Рідні всіляко піклувалися про розвиток здібностей дівчинки. А природа обдарувала її не лише вродою, але й розумом, талантами, працелюбністю. Вже в ранній юності Марія володіла кількома іноземними мовами: французькою, англійською, італійською, грецькою, звичайно ж, російською й українською. Дівчина цікавилася історією, філософією, природознавством. Але чи не найбільші здібності виявляла у малюванні, музиці та співах. Юна дворянка мріяла стати співачкою. Її голос заслужив високої оцінки відомого у Франції професора з вокалу Вартеля, який пророкував дівчині видатні успіхи на оперній сцені.

Доля, однак, розпорядилася інакше. У Марії невпинно погіршується стан здоров’я. У 17-річному віці вона втрачає голос. Але хвороба не стає на заваді прагненням нашої землячки: вона обирає стезю музиканта й композитора. Та раптом – нове випробування: часткова глухота й туберкульоз. У протиборстві з хворобами незламний дух Марії Башкирцевої завжди пробивав дорогу її покликанню – жити у мистецтві.

Незважаючи на загрозливі діагнози, Марія таки зуміла реалізувати свої таланти в живопису і літературі. За кордоном, у Франції, де дівчина мріє навчатися й проходить лікування, вона вступає до приватної Академії живопису. Семирічний курс навчання у цьому закладі долає за чотири роки. Марія Башкирцева бере участь у виставках і художніх конкурсах. Увагу шанувальників образотворчого мистецтва привертають реалістичні полотна «Жінка читає книгу», «В майстерні Жюльєна», «Дощова парасолька» та інші. Вершиною ж творчості Марії визнано жанрову картину «Жан і Жак». Полотно було відзначене у 1883 р. в Національному салоні Парижа за найвищу майстерність і соціальну сміливість. Нині твори М. Башкирцевої експонуються в Третьяковській галереї Москви, Російському музеї Петербурга, провідних музеях України, а також в галереях Парижа, Ніцци, Амстердама.

Літературний щоденник нашої землячки, написаний французькою мовою, видавався окремою книгою в багатьох країнах.

Тяжка хвороба, на жаль, не дала Марії Башкирцевій розкритися в усьому суцвітті її талантів. Вона померла в момент широкого визнання мистецькою громадськістю 31 жовтня 1884 р., похована в Парижі на кладовищі Пассі.

У 2009 р. у Гавронцях, де народилася мисткиня, встановлено пам’ятний знак на її честь. При Диканському краєзнавчому музеї діє меморіальна кімната, присвячена її життю і творчості. Для нас, полтавців, життя Марії Башкирцевої – незбагненна загадка, легенда. Останні слова, сказані нею рідним: «Мені так хочеться гавронських вишень і яблук»…