Театр – це фабрика емоцій. З цієї фразою важко сперечатися, адже кожен, хто хоча б раз був на виставі, байдужим до цього виду мистецтва не залишиться. З першого погляду, актори – звичайні люди, але під час вистави вони – володарі наших почуттів, а глядачі у полоні їхнього натхнення. Необмеженою силою свого таланту актори змушують нас сміятися і плакати, співчувати чи бажати справедливого покарання.
Міжнародний день театру відзначається щорічно 27 березня з 1961 року. Він був заснований у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (MIT) при ЮНЕСКО. Діяльність MIT, згідно з його статутом, має бути направлена на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».
Перші театри з’явились у Греції, згодом у Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру. В Україні театральне мистецтво бере початок із глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах. Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, у Києві театр з’явився у 1806 році, в Одесі — 1809, в Полтаві — 1810.
XIX століття ознаменувалося появою драматичних творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка. Українське акторське мистецтво та сам театр набрали виразних суспільно-громадських функцій, що сприяло піднесенню національної свідомості народу.
Підвалини українського театру заклав Марко Кропивницький, який створив «Театр корифеїв» — професійну театральну трупу. Він сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську.
Репертуар не був особливо широким («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» Івана Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка). Тож стало зрозумілим, що потрібні нові твори, в яких би відчувався подих сучасності. Їхніми авторами стали Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, що одночасно були й драматургами, й режисерами, й акторами.
Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить радість. Театр має важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, — ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.
Вітаємо театральних діячів і працівників театрів! Бажаємо творчих успіхів і натхнення! Нехай кожна вистава, кожна роль відгукуються у душах глядачів відлунням неперевершених почуттів і емоцій, що виплескуються незліченою кількістю овацій і вигуків «Браво!»