Життя Василя Верховинця (1880–1938 рр.) було тісно пов’язане з Полтавою. У 1909 році він узяв шлюб із артисткою театру М. К. Садовського Євдокією Іванівною Долею (1885–1988 рр.) та оселився в будинку її батьків у Полтаві на вулиці Гора Марата, 19 (нині — вулиця В. Верховинця). Висаджувати півонії коло будинку подружжя допомагала славетна українська акторка Марія Заньковецька (1854–1933 рр.).
У 1918 році Василь Миколайович заснував у місті хорову капелу. З 1922 до 1932 року працював у Полтавському інституті народної освіти (нині Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка). У 1930 році Василь Верховинець створив ансамбль «Жінхоранс» – жіночий колектив театралізованого співу.
Друк та поширення його праці «Теорії українського народного танцю» (1919), етнографічного запису «Весілля в с. Шпиченці» (1912), збірника дитячих ігор з піснями «Весняночка», а також пісень, хорів, романсів, обробок народних пісень сприяли зростанню національної свідомості, збільшенню популярності національної культури.
Василь Миколайович передавав молодому поколінню духовні надбання українського народу, формував національну культуру, зробив вагомий внесок у справу вивчення культурної спадщини України. Це більшовицька влада пробачити митцю не могла.
В. М. Верховинця не оминула хвиля репресій. У 1927 і 1932 роках його двічі арештовували в Полтаві. У 1938 році він був втретє арештований і за сфабрикованим звинуваченням засуджений до розстрілу. Вирок виконано в Києві 11 квітня 1938 року. Реабілітований лише через два десятиліття, 25 квітня 1958 року.
Євдокія Іванівна Доля-Верховинець — акторка, співачка, вдова Василя Миколайовича Верховинця, яка була заслана до Казахстану після розстрілу коханого та повернулась до Полтави вже після вигнання гітлерівців — у 1966 році передала до музею багато предметів, що належали видатній родині. Євдокія Іванівна хотіла, щоб речі її талановитого чоловікова залишилися в пам'яті прийдешніх поколінь. Померла у віці 103 років у 1988 р., переживши свого чоловіка на 50 років.
Із 1993 року срібні меморії Василя Миколайовича Верховинця — меморіальний підстаканник, стаканчик для олівців, чайна ложечка і цукерниця представлені в експозиції «Скарбниця».
Василь Миколайович Верховинець, безперечно, був самобутнім та яскравим представником української творчої еліти, яка знищувалась радянською владою і була ліквідована сталінським керівництвом.
Терор українців за любов до своєї історії та культури продовжується і зараз з боку росії, яка діє в «кращих» традиціях сталінського режиму. Масові репресії 30-х років ХХ століття не зламали український народ, його волелюбний дух та мужність, не скориться агресору Україна і зараз.
