Жила Свята у ІІІ столітті в Римській Імперії. Присвятила усе своє життя допомозі ув’язненим за віру християнам, тому її вважають покровителькою невинно засуджених. Узорішителька також оберігає породіль. Жінки при надії моляться їй, аби щасливо народити.
Але в народі день Святої Анастасії отримав дуже своєрідну назву – поросяче Різдво. За поширеною по всій Україні традицією, розговітися зранку 7 січня обов’язково потрібно стравами зі свинини. Різдво без ковбаси, як Великдень без крашанок, – говорили наші пращури. На приготування свіжини витрачали чимало часу, тому найзручніше було колоти свиней за 2-3 дні до свята. Ця обставина і сприяла виникненню традиції, яку відображає ще одне прислів’я: «На Насті обірвалось поросяче щастя».
Чи не найколоритнішим експонатом Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є опудало свині миргородської породи – першої такої породи української селекції. Серед багатьох її унікальних ознак слід відзначити якість сала. Воно у миргородських свиней вважається еталоном за смаковими якостями і товщиною пласта. Мабуть, саме такі льохи були особливо бажаними для традиційної різдвяної ковбаси, без якої, як відомо, Різдва не буває!
Література:
Гавриш П.Я., Гавриш Р.Л., Копил В.В. Полтавський народний календар. Історико-етнографічні нариси. – Полтава. 2002.
У повідомленні використана інформація з інтернет-ресурсів:
http://dna.com.ua/3562-4-schnya-svyatoyi-anastasyi.html
Фото з відкритих джерел.
