Події у музеї
14 березня 2014 року покладено початок відродженню історичної традиції українського добровольчого руху. У цей день на тренувальну базу в Нових Петрівцях під Києвом прибули 500 бійців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Останній, після злагодження, відбув на схід України – захищати її державний суверенітет від посягань проросійських сепаратистів. В ознаменування цієї знакової події 17 січня 2017 року Верховна Рада України ухвалила Постанову, якою встановила День українського добровольця, що відзначається щорічно 14 березня.
Детальніше:14 березня – День українського добровольця: відродження історичної традиції
«Яка Явдоха – таке й літо» – говорили наші предки. І дійсно, 14 березня за новим стилем співпадає із першим днем весни за юліанським календарем, коли православні християни відзначають День преподобної мучениці Євдокії.
Початок аграрних робіт в Україні здавна співвідносили з настанням нового року. Його святкували 1 або 21 березня, на весняне рівнодення, а самі роки рахували літами починаючи з весен. Така традиція відобразилася в українських словах-синонімах «однолітки» та «ровесники».
Народився Михайло Орест (Михайло Костьович Зеров), український поет, перекладач, в’язень комуністичного режиму 27 листопада 1901 р. у Зінькові. У родині вчителя Костянтина Іраклійовича та Марії Яківни Зерових було одинадцять дітей, але в живих залишилося семеро: Микола, Дмитро, Костянтин, Михайло, Георгій, Олена і Валерія. У талановитій родині усі отримали вищу освіту.
Михайло закінчив Київський інститут народної освіти, почав писати ще в студентські роки. Влітку 1929 р. він був арештований у справі «Спілки визволення України». Старшого брата, Миколу Зерова, на той час уже відомого поета, радянські спецслужби хотіли представити як одного із лідерів антирадянської організації і намагалися вибити докази із молодшого брата. Михайло чудом залишився живий, відбув заслання.
12 березня 2023 р. виповнюється 160 років з дня народження вченого світового виміру В.І. Вернадського, наукова творчість та життя якого тісно пов’язані з Полтавщиною. На виставці, присвяченій вікопомній події, під назвою «Вкарбований у літопис Полтавщини», експонуються твори мистецтва, присвячені вченому, серед них – перший його прижиттєвий портрет. Цікава історія його створення. Намалювала його в 1913 р. у Шишаках відома художниця і близька родичка Володимира Івановича, котра походила зі старовинного козацько-старшинського роду Зарудних – Катерина Зарудна-Кавос. Учениця Іллі Репіна, була обдарованою і непересічною особистістю. Вернадський називав її «носієм божественного вогню». Буваючи у родичів на Полтавщині, Катерина Сергіївна вела активну просвітницьку роботу, вчила грамоті селянських дітей. Смерть Зарудної-Кавос була величезним потрясінням для Володимира Івановича.
11 березня 2023 року Марія Пісцова, завідувачка етнографічного відділу, взяла участь у міжмузейному етнографічному заході «Народна графіка на полотні». Учасники прослухали розповідь про фондову збірку вибійчаних тканини Полтавського краєзнавчого, переглянули тематичні фото- та відеоматеріали. У практичній частині декорували закладки та торбини з допомогою адаптованих штампів та акрилової фарби. Створені з любов’ю рослинно-квіткові композиції були оригінальними та індивідуальними. Захід відбувся у Літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного у рамках музейно-педагогічної програми «Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим».
10 березня, в рамках проведення наукової конференції, яка проходила у приміщенні Полтавської районної ради, відбулася презентація шостого збірника наукових праць «Феномен Більського городища – 2022» .
Це – посильний внесок як науковців Полтавщини, так і музейників і археологів з різних міст України у довгоочікувану Перемогу, як знак того, що в Україні продовжують з’являтися наукові україномовні видання, українська наукова книга, і, що навіть у бойових умовах наші вчені готують свої наукові праці, зі впевненістю нашої Правоти, нашої Сили, нашого прагнення до Миру.
На фронті продовжуються бойові дії. Сотні тисяч українців стримують оскаженілого ворога, здобуваючи наше право на існування. І ця війна несе чимало горя, сліз, втрат, в т. ч. і з-поміж української археологічної спільноти.
Отже, учасники презентації на початку заходу вшанували пам’ять загиблих Героїв у цій війні хвилиною мовчання.
Детальніше:Презентація шостого збірника наукових праць «Феномен Більського городища – 2022» .
10 березня у приміщенні Полтавської районної ради відбулася робота наукової конференції «Феномен Більського городища» присвяченої 85-річчю з дня народження Алли Олексіївни Моруженко (1937 – 1991 рр.) – відомої української археологині.
Захід відкрив кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України, директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського – Олександр Супруненко, який наголосив, що сьогоднішню конференцію можна вважати міжрегіональною. Її організатором виступає Комунальна установа «Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради та безпосередньо її директор, депутат Полтавської районної ради – Ігор Корост. До її проведення долучилися науковці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
10 березня 2023 року в затишній залі Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка була відкрита виставка «Вкарбований у літопис Полтавщини (до 160 річчя з дня народження Володимира Вернадського)». Модератором заходу виступила завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олена Шиян.
З вітальним словом до учасників звернулися заступниця начальника управління, начальниця відділу розвитку туризму і музейної справи управління розвитку туризму, музейної справи та охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації − Лілія Федорченко та директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського − Олександр Супруненко.
«Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила. А на полі жайворонок, Соловейко в гаї – Землю, убрану весною, Вранці зустрічають» (Т. Шевченко). 10 березня 2023 року Марія Пісцова, завідувачка етнографічного відділу, провела етнографічний інтерактивний захід «Весна усім красна» для учнів 5-их класів Наукового ліцею 3 та ліцею "Успіх" 13. Учасники дізнавалися про втілення образу весни у народному мистецтві, оспівування в усній народній творчості (приказках, піснях), обрядовості Полтавщини. В ігровому блоці діти формували прислів’я за допомогою «літерного калейдоскопу», шукали відмінності у народному розписі «Райські птахи», озвучували візуальні образи з відеозавдання «Веснянка», поринали у світ слуханки «Весна усім бува красна» (вірш Лазаря Барановича). А власноруч створені квіти залишилися усім на згадку. Захід відбувся у рамках музейно-педагогічної програми "Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим".
Детальніше:Інтерактивний захід «Весна усім красна» для учнів 5-их класів
У цей весняний день святкує своє 75-ліття майстер гобелену, член Національної спілки художників України, народний художник України, професор, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та просто чудова людина – Олександр Миколайович Левадний! Його творчість багатогранна і випромінює філософію правди, відома в Україні та за кордоном.
Діяльність художника декоративно-прикладного мистецтва, педагога, науковця – Олександра Левадного полягає у самовідданому ставленні до мистецтва, збереженні національної основи у гобеленах ручної роботи, маштабних за формою та змістом, що випромінюють авторське новаторство.
Значне місце в житті та творчості Тараса Григоровича Шевченка займає Полтавщина.
Т.Г.Шевченко бував тут під час трьох подорожей по Україні – 1843 – 1844, 1845 – 1847, 1859 рр. Найдовше він перебував на полтавській землі в 1843 і 1845 роках. Т.Г.Шевченко провів на території Полтавської губернії близько півтора року (1843 – 1846, 1859). Навіть, знаходячись далеко від України, він не переривав зв’язок з Полтавщиною, листувався з полтавцями, писав про наш край у творах. Так, у повісті «Близнецы», Полтава згадується близько 30 разів.
Навесні 1843 року, Є.П.Гребінка вперше привіз Т.Г.Шевченка на Полтавщину, в Мойсівку, де зав’язався ряд тривалих знайомств, що надовго визначили характер діяльності Кобзаря в цей час: знайомство О.Афанасьєвим – Чужбинським, Я. де Бальменом, О.Капністом, Закревськими, Лук’яновичами, Рєпніними, ін.
