Події у музеї
У передвеликодній час продовжуємо українські традиції. 14 квітня 2025 року музейниця Марія Пісцова провела етнографічний захід «Напиши свою писанку» з майстер-класом «Крапанка» для учнів 8-го класу ліцею № 21 «Надворсклянський». Упродовж заняття учасники створювали один з видів великодніх яєць на шкаралупі курячого яйця. Воском, цвяшком і барвами. Крапанки уміщували у собі жовтий (символ тепла), зелений (символ весни), червоний (символ любові, воскресіння), синій (символ здоров’я) кольори, поєднання яких є найкращими побажаннями для власника. Захід відбувся у рамках музейно-педагогічної програми «Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим».
Детальніше:Провели етнографічний захід «Напиши свою писанку»
Яйце – символ життя, в якому вмістилась тисячолітня традиція символів українців, символ Воскреслого Христа, який дарує нам нове життя. Створення власного мініатюрного твору народного мистецтва починається із задуму, ескізу, а потім віск, фарба і … народження писанки. Лиш погляньте, як дорослі та діти розписували писанки за фотозразками з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, додаючи бажані завитки та зернята.
13 квітня 2025 року в експозиції Полтавського музею авіації і космонавтики відбувся інтелект-квест «ГРАVitaція», у контексті реалізації положень Меморандуму про співпрацю між Полтавським ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Віталія Грицаєнка Полтавської обласної ради та Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського.
Обрядове поклоніння яйцю з давніх-давен було характерним для багатьох народів світу і являло собою крилатий символ життя, радості та весняного сонця, що пробуджує природу.
Ідея збирання писанок на Полтавщині належить Катерині Скаржинській, власниці приватного музею в селі Круглик поблизу Лубен, а перші кроки з її втілення – зберігачу музею Федору Камінському. Писанки, придбані ним 1888 р. на Лубенському базарі з мотивом “бокова рожа” були першими в музейному зібранні.
«Ой, та ця молодь не читає, їх окрім цих телефонів і тіктоків нічого не цікавить»
Щоб подолати цей стереотип ми з нашими друзями в кав'ярні «Кавун», сформували добірку рідкісних книг, наукових видань та альбомів від фахівців музейних відділів.
Такі звичайні речі − аркуш білого паперу, олівець, пензлі та фарби, але коли їх бере в свої руки художник, то звичайне стає магічним. Бо кожна творча особистість трохи чарівник. Створюючи свою різнокольорову «симфонію» до кожного штриха чи мазка натюрморту або пейзажу чи іншої жанрової композиції, художник наче додає чарівне зілля почуттів, де головний компонент – натхнення. Тому іноді, дивлячись на картину дійсно талановитого майстра, начебто потрапляєш у полон дивовижної енергетики, якою пронизана робота митця і цей шквал вражень і приємних спогадів не відпускає від себе, навіть, протягом життя. Пам’ять повертає до тієї миті, коли доля подарувала зустріч із шедевром.
Цьогоріч наш музей вкотре відзначив пам'ять співвітчизників, загиблих внаслідок більшовицького терору, — 11 квітня провели прибирання території меморіалу в урочищі Триби на могилах жертв репресій 1920-х – початку 1950-х років.
До Великодня традиційно створювали різні види декорованих яєць. Із писанок і крапанок виготовляли інтер’єрні декоративні композиції: «дзвоники», «коралі», «голуби».
11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. У Європі ця дата зберігає відтінок скорботи і суму за безвинно знищеними. Для полтавців вона асоціюється з пам’яттю про тих, хто пережив за колючим дротом згубні роки нацистської окупації 1941–1943 рр., про десятки тисяч земляків, які загинули у концтаборах Полтавщини і Європи.
Детальніше:До дня вшанування пам’яті в’язнів нацистських концтаборів
Цінний подарунок отримала днями наукова бібліотека музею від відомого науковця, доктора сільськогосподарських наук, професора ПДАУ Віктора Микитовича Писаренка: Монографію Сергія Аранчія «Ветеринарна медицина Полтавщини на межі віків» (Полтава: вид-во «Астрая», 2024).
Сьогодні 85 річниця з дня народження Світлани Володимирівни Чорної (10.04.1940 р. – 20.10.2020 р.) — самобутньої полтавської художниці, членкині НСХУ.
Художниця за життя віднайшла свій власний живописний стиль, в якому вдалося об’єднати експресивність передачі вражень з багатими традиціями українського декоративного мистецтва. Свої живописні вміння вона презентувала у квіткових натюрмортах. Свої образи-квіти мисткиня писала з уяви. Композиції натюрмортів невимушені, їм притаманний розмах, співзвучність внутрішнього ритму і загального настрою.
