Події у музеї
Дякуємо, друзі, що ви з нами в цю зиму.
Без багатослів'я: просимо всіх триматися й входити у весну, яка попри все настає й нестиме втіху.
А також ділимося найбільш атмосферними фото сезону!
26 лютого виповнюється 10 років наймасовішої акції в Криму на підтримку територіальної цілісності України. Цього дня в 2014 р. у Сімферополі до 10 тис. громадян під кримськотатарськими й українськими стягами вийшли на мітинг до будівлі Верховної Ради АРК, виступаючи за збереження півострова у складі України. Згадаємо та вшануємо їх мужність: це була перша реакція кримців на збройну анексію Криму Росією, що поклала початок її загарбницькій війні.
Детальніше:10 років спротиву російській окупації АР Крим та м. Севастополя
Указом Президента України №58/2020 з метою вшанування мужності і героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у відстоюванні територіальної цілісності України встановлено День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який відзначається щорічно 26 лютого.
Українська історія органічно і невід’ємно пов’язана з історією Криму. Цей зв'язок у різний час проявляв себе по різному: то через торгівельні шляхи між античними містами та поселеннями праукраїнців Подніпров’я, то через військові походи козаків, довгі мандри чумаків за сіллю та рибою, чи дипломатичні угоди Гетьманщини з Кримським ханством, але завжди його результатами були постійний культурний обмін і взаємовпливи. Українських археологів, етнографів, істориків повсякчас вабили наукові скарби та загадки, на які такий багатий півострів. Спільні експедиції, конференції, видання, робочі і дружні контакти вчених різних регіонів України та Криму стали доброю традицією в незалежній Україні.
Детальніше:Кримські сторінки у виданнях Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
До Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у Полтавському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Віталія Грицаєнка відбувся патріотичний захід «Доля творчої людини в тоталітарній державі», на якому Заслужений працівник культури України, директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олександр Супруненко розповів про відомого кримського археолога, уродженця Полтавщини Олександра Кузьмича Тахтая (1890 – 1963).
…Найменування «народний музей» присвоювалося Постановою Колегії Міністерства культури Української республіки на підставі пропозицій обласних управлінь культури. Це звання отримували заклади, які мали «відповідні приміщення та обладнання, яке забезпечує зберігання та показ зібраних колекцій», досягли значних успіхів у створенні експозицій, зібрали велику кількість музейних предметів.
За Постановою Колегії Міністерства культури Української рср від 16 травня 1968 року звання «Народний музей» присвоїли 16 музейним закладам Полтавській області…
Детальніше:Використання термінів «громадський музей» і «Народний музей» (продовження)
Продовжуємо розповідь про життєвий шлях і мистецьку спадщину відомого різьбяра, представника української діаспори США Михайла Коргуна.
До другої річниці повномасштабного російського вторгнення в Україну Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського презентує виставку «Нескорена та незламна Україна».
Два роки запеклої боротьби, два роки важких днів і ночей, два роки болючих втрат, але й також два роки сили, хоробрості та звитяги, та головне — віри в Перемогу!
Щороку 22 лютого у країнах демократичного світу відзначається пам’ятна дата – День підтримки жертв злочинів, покликана звернути увагу на проблеми людей, які постраждали від кримінальних дій чи від зловживань владою. Дата обрана у зв’язку з тим, що уряд Великобританії 22.02.1990 р. опублікував «Хартію жертв злочинів».
Уроки історії України з краєзнавчим наповненням вже стали традиційним місцем зустрічі музейників з вихованцями Полтавського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Віталія Грицаєнка.
Детальніше:Про події Другої світової війни 1939-1945 рр. на Полтавщині
«Нашого цвіту — по всьому світу», — справедливо говорять про себе українці. З останньої чверті ХІХ ст . по кінець ХХ прокотилося чотири хвилі еміграції з України, обумовлені соціально-економічними та політичними причинами. Сьогодні, коли розв’язана рашистськими нелюдями війна змушує частину наших співгромадян рятувати своє життя на чужині й дехто з демографів вже говорить про неминучість п’ятої еміграційної хвилі, для нас особливої цінності набуває досвід українців, які опинилися далеко від своїх домівок за схожих обставин, рятуючись від того самого ворога 80, 100 чи 150 років тому.
