Події

Дендропарк Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського поповнився новими живими експонатами. І знову меценатами стали друзі музею – студенти Полтавської державної аграрної академії. Майбутні аграрії Олександр Нос і Владислав Наріжний розширили дендрологічну колекцію і власноруч посадили свої дарунки – магнолію Суланжа та її форму Lennei.

Магнолія Суланжа – рослина гібридного походження (отримана від схрещування магнолії оголеної та ліллієквіткової), тож ми будемо із нетерпінням чекати її квітування та першого насіння. Адже із нього можна виростити рослини з різним кольором квіток, тому що відбувається розщеплення ознак і з’являються нові.

20 19 10 sad01

Виставка «Капелани. Духовний щит України» працювала з 14 липня по 29 вересня у купольній залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Вона окреслювала діяльність капеланів Полтавщини Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви, їхню необхідність і важливість на сучасному етапі становлення України. Створений відеоролик про основні локації та інсталяції експозиції до вашої уваги.

Щорічно у третю неділю жовтня в Україні відзначається професійне свято працівників харчової промисловості, встановлене згідно з Указом Президента України «Про День працівників харчової промисловості» від 8 серпня 1995 р. № 714/95.

Харчова промисловість Полтавщини - це потужний промисловий сектор агропромислового комплексу. Галузь перероблення сільськогосподарської продукції та виробництва харчової продукції традиційно займає провідну роль в економіці області.

Харчова промисловість області представлена вісімнадцятьма підгалузями: молокопереробною (включає 16 підприємств), м’ясопереробною (14), цукровою (5), олійно-жировою (4), борошномельно-круп’яною (10), плодоконсервною (3), виробництва хліба та хлібобулочних виробів (20), кондитерських виробів, печива, тістечок (7), мінеральної води та безалкогольних напоїв (3) та ін.

20 10 18 harchova

У різні часи існували різні форми хрестиків. Вони використовувалися переважно на всіх етнічних українських землях, а є такі, котрі були розповсюджені тільки на тих чи інших територіях – поліські, слобожанські, запорозькі …. І такі «регіональні» зразки ви можете бачити на інформаційних планшетах. У вітринах - найпоширеніші на українських землях хрестики, які поділяються на чоловічі і жіночі.

20 10 17 hresty01

Леонід Самійлович Товстуха (1930 - 2010) – народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка.

Народився на Сумщині, закінчив Кролевецький технікум художніх промислів, пізніше Московський технологічний інститут. У 1951–1952 рр. — працював майстром килимового цеху промартілі ім. Лесі Українки в Полтаві. З 1952 року живе і працює в Решетилівці, де проходить шлях від майстра килимового цеху до директора фабрики художніх виробів, якою успішно керував понад 40 років.

Л. Товстуха - автор ескізів килимів, гобеленів, які експонуються в 24 музеях України, знаходяться в інтер’єрах об’єктів міст: Страсбурга, Петербурга, Москви, Запоріжжя, Полтави, Бердянська, Сум, а також в приватних колекціях Німеччини, США, Канади.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського володіє колекцією килимів мистця, а кращі роботи народного художника України експонуються в мистецькій експозиції горішнього поверху: килим-повтор для хати-музею Тараса Шевченка в Києві, «Квіти пам’яті», присвячений жертвам Чорнобиля, та «Осінь» з циклу пори року, де на червоному тлі в центрі – древо життя, а ліворуч – силуети птахів, що летять на південь в теплі краї.

20 10 17 tovstuha01

Сьогодні, 16 жовтня 2020 року, виповнюється шість років від дня загибелі нашого земляка – Боняківського Валерія Євгеновича. Він народився 14 січня 1970 року у місті Полтава. Художник, реставратор, приватний підприємець, колишній льотчик з'явився на світ у будинку, що неподалік від військового аеродрому − і мабуть, саме тому з дитинства марив авіацією, мріяв підкорювати небо. Другою пристрастю був живопис.

Мама виховувала сина одна: її чоловік трагічно загинув, коли дитині виповнилося лише півроку. Матері Валерія потрібно було працювати, тому віддала його в дитячі ясла у вісім місяців. Хлопчик у садочку часто хворів, а пішовши до школи, став займатися плаванням, дзюдо, вільною боротьбою, завдяки чому його здоров'я зміцнилося. Навчався у школі № 11 міста Полтави. Встигав також і в художній, ще й до спортивних секцій ходив. Школу Валерій Боняківський закінчив на «відмінно», художню теж закінчив з відзнакою, подолавши її 4-річний курс за три роки.

20 10 16 bonakivliy01

У 2010 р. у центрі міста Гадяч Полтавської області було встановлено пам’ятний знак «Побег из ада» на честь воїнів, які у 1945 р. здійснили втечу з німецького полону. Одним із тих, хто здійснив втечу був наш земляк Михайло Олексійович Ємець (15.09.1910 р., м. Гадяч Полтавської області − 31 жовтня 1984 р., с.Бірки Гадяцького району Полтавської області) – старший лейтенант. З шести років він залишився сиротою і виховувався у дитячому будинку. Потім закінчив педагогічні курси і став піонервожатим у школі с. Бірки. До початку війни працював учителем та інструктором райкому партії Синівського району Сумської області. Під час радянсько-німецької війни був у партизанському загоні. У 1943 році був захоплений у полон і відправлений у Німеччину на таємний острів Узе

20 10 15 emec

Частиною соціокультурної спадщини українців, безсумнівно, є традиційний костюм, і, зокрема, його невід’ємна складова – дівочий вінок. Цікавий він як елемент обрядовості та зразок естетичних уподобань наших предків, як різновид народного промислу. Ще в середині ХХ ст. самобутні майстрині виготовляли величезну кількість весільних віночків, які були атрибутом нареченої, символом її моральної чистоти, елементом захисної магії. У деяких північних регіонах Полтавщини ‒ Гадяцькому, Зіньківському, Лохвицькому, Лубенському, Миргородському ‒ національний одяг використовували як святковий до середини 1970-х років.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається колекція весільних предметів. Один із них ‒ вінок (ПКМ ВК 68227, Р 914) з с. Власівка Зіньківського р-ну, який надійшов до фондів у 1990 р., і є типовим екземпляром 50-х років ХХ ст.

20 10 14 vinok01

У переддень Дня захисника Вітчизни, 14 жовтня, у залі № 22 «Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розгорнуто виставку «Проти Голіафа», підготовлену фахівцями Українського інституту національної пам’яті. Вона складається з дев’яти банерних плакатів, що розповідають про жінок і чоловіків з УПА, які кинули виклик двом тоталітарним режимам.

Презентовані матеріали подані за принципом персоналій. Зокрема йдеться про Степану Бандеру, який не зламався в нацистському концтаборі і не відкликав Акт відновлення Української Держави; Романа Шухевича – очільника УПА в найбільших її зіткненнях з радянським режимом; Василя Галасу, що пропагував ідеї «Великого рейду» в Західну Європу, щоб пробити залізну інформаційну завісу; Євгена Грицяка – одного із лідерів Норильського повстання, яке пришвидшило кінець ГУЛАГу; Катерину Зарицьку, організаторку Українського Червоного Хреста та інших діячів.

«Завдяки їм на мапі світу зараз є вільна Україна», — такий підсумовують боротьбу УПА та підпілля ОУН автори проекту «Проти Голіафа». Виставка розрахована на широке коло відвідувачів і буде експонуватися протягом місяця.

 20 10 13 proty goliafa01

 

Експедицією Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського під час обстеження населених пунктів Чорнухинського району для підготовки матеріалів до «Зводу пам’яток історії та культури України» у с. Вороньки біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці була виявлена братська могила учасників громадянської війни 1917 – 1921 рр. та пам’ятний знак землякам, які полягли у Першій світовій війні 1914 – 1918 рр. З 1957 р. на могилі розташована залізобетонна стела. На ній закріплена чавунна дошка з пам’ятним написом: «В пам'ять воинов, павших в боях за Веру и Отечество в 1914, 1915, 1916 и 1917 годах» та 37 прізвищ воїнів-земляків, загиблих під час Першої світової війни. Текст на дошці виконано за правописом, який існував до 1918 р. Тому є припущення, що пам’ятний знак є залишком монументу, встановленого раніше.

Пам’ятка взята на облік і під охорону держави рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів від 23.04.1982 р. № 247.

20 10 12 voronky