Колекція дендропарку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського цікава своїми вічнозеленими листяними чагарниками. Серед них – магонія падуболиста (родичка барбарису) із Північної Америки. Родова назва рослині дана на честь американського садівника Бернарда Мак-Магона. Блискучі листочки складного листа чагарнику нагадують листки падуба, від цього і походить видова назва рослини – падуболиста. На батьківщині магонія відома під назвою «орегонський виноград» завдяки темно-синім із сизою поволокою плодам, зібраним у китиці, що нагадують грона дрібного винограду. До речі, рослина є символом американського штату Орегон. Магонія невибаглива у культурі: витримує морози до -300 С, досить посухо-, димо- та газостійка. Всі частини рослини містять біологічно активні речовини, що мають антибактеріальні, жовчогінні, антиоксидантні, сечогінні властивості. Північноамериканські індіанці задовго до приходу переселенців із Європи використовували магонію для приготування тонізуючого чаю. Його пили під час застуди, при порушеннях роботи шлунку, печінки та нирок, застосовували для промивання при захворюваннях шкіри тощо. Завдяки декоративним властивостям магонія припала до душі й флористам, які використовують її для створення зимових букетів і композицій.

За останні роки колекція музейного дендропарку поповнилася новими вічнозеленими чагарниками. У 2018р. ми отримали у дарунок піраканту яскраво-червону (від Українського науково-дослідного інституту лісу та агролісомеліорації імені Г.М.Висоцького) і два її сорти 'Золоте сонце' та 'Тетон' (від голови Полтавського відділення Українського ботанічного товариства В.М. Cамородова). Природний ареал виду знаходиться у Південній Європі, Криму, на Кавказі та Передній Азії. Латинська назва чагарнику Pyracanthaу перекладі означає «вогняний шип». Рослина вкрита колючками, тому її використовують як живопліт. До складу плодів, листя і пагонів піраканти входить велика кількість біологічно активних речовин, тому вона знаходить широке застосування в медицині, косметології, кулінарії.

У 2019р. наша колекція збагатилася вічнозеленим кизильником Даммера, який нам подарувала онука засновника музейного дендропарку Абасова Олена Вадимівна. Батьківщина цього сланкого чагарнику – Центральний Китай. Висота рослини сягає 20 см, тому зараз із-під снігу його зовсім не видно.

Повністю вкриті снігом два кущики бруслини японської, що походять із Японії та Китаю. Вид інтродукований у 1804р. і має близько двох десятків декоративних форм. У нашій колекції форма біло облямована. Рослини подаровані в 2020р. співробітницею музею Курницькою Іриною Олександрівною.

Вічнозелені морозостійкі листяні рослини – окраса парку впродовж року.

Підготувала: Олена Халимон – старша наукова співробітниця ПКМ ВК