У 1953 році закінчив Київське училище прикладного мистецтва. Цей навчальний заклад продовжує багатовікові традиції українського малярства. Після закінчення училища почав працювати у Софійському соборі.  Молодий художник міг споглядати світові шедеври – стародавні фрески, мозаїки Святої Софії. Київські реставратори тоді виконували надзвичайно відповідальну роботу - рятували унікальні розписи та мозаїки храму. Причетним до цього став і Леонід Тоцький. Він отримав звання реставратора і вступив до Київського художнього інституту. Після закінчення інституту у 1965 році став художником-монументалістом, але зв’язків із Софією не поривав. Зокрема, виконував у техніці оригіналів копії мозаїк і фресок Софійського та Михайлівського Золотоверхого соборів.
У 90-х рр. ХХ ст. Леонід Григорович виконав величезну за обсягом та складністю роботу з відновлення настінних розписів центральної зали Полтавського краєзнавчого музею (колишньої зали засідань Полтавського губернського земства), а також трьох великих монументальних панно: «Вибори полтавського полковника М.Пушкаря», «Козак Голота і татарин», «Чумацький Ромоданівський шлях» загальною площею 66 квадратних метрів. Подібна реконструкція проводилася в Україні вперше.
Унікальні твори Леоніда Григоровича Тоцького популяризували багату та самобутню історико-культурну спадщину України, сприяюли динамічному розвитку культурних зв’язків нашої держави з різними країнами світу.
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського із сумом висловлює щирі співчуття рідним та близьким померлого. СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ І ВІЧНИЙ СПОКІЙ, ТАЛАНОВИТИЙ МАЙСТРЕ!