19 лютого відзначаємо День малого державного герба України. Затвердженого Верховного Радою саме цього дня у 1992 році. Ним став золотий тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань ХХ століття.
Тризуб – стародавній символом, який зустрічався на українській території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак та оберіг.
«Герб» (походить від німецького erbe – спадок) означає емблема, спадковий знак, поєднання фігур і предметів, що виражає історичні традиції власника.
Державний герб – це символ, який презентує країну як суверенну незалежну державу. Він зображується на офіційних документах, печатках, грошових і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. У світовій практиці немає суворої регламентації творення державних гербів. Практика їх оформлення спирається на національні традиції певної країни.
У вигляді державної символіки тризуб використовували князі Київської Русі, оскільки він був знаком князівського роду Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнях, зброї, спорядженнях, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему. Особливо багато артефактів було із зображенням тризуба було за часів князювання Володимира Великого. Після занепаду роду Рюриковичів, зображення тризуба поступово витіснилося. «У козацьку добу тризуба не було. Не треба «тягнути його за вуха» з Київської Русі через наші проміжні держави» – наголошує історик Богдан Завітій.
Щойно у 1917 Україна відродила державність, як постало питання про державний герб. У його розробці безпосередньо брали участь двоє художників. 22 березня 1918 року, за дорученням Центральної Ради, зображення тризубу князя Володимира Великого, обрамленого оливковим вінком, було схвалено Малою Радою (автор – маляр, архітектор, графік Василь Кричевський!). Після нього над гербом працював ілюстратор Георгій Нарбут. Майстер графіки створив першу в Українській Народній Республіці банкноту, вартістю 100 карбованців. Захоплений українською історією, молодий художник звертається до козацької міфології, а працюючи над проєктами грошових знаків виділяє тризуб головним пізнавальним знаком нової європейської держави. Також було розроблено проєкт Державного Герба і Печатки УНР. 18 липня 1918 року гетьман Скоропадський затвердив спроєктовану Нарбутом малу Державну печатку – зображення козака з пищаллю на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено «Володимирський тризуб».
Також його використовували як символ різні політичні організації. Зокрема, тризуб із мечем на місці середнього зуба на емблемі Організації українських націоналістів. Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім на головних уборах – петлюрівках, мазепинках та на ременях. На них кріпили різного роду тризуби. Інколи на одностроях були надруковані нашивки із тризубом. Радянська тоталітарна система затаврувала його як «націоналістичний знак». Зокрема, у 1960-1980 роках КДБ неодноразово порушував справи про використання націоналістичної символіки, «винуватців» жорстко карали.
Нині Тризуб об`єднує українських громадян, які захищають суверенітет і територіальну цілісність України від російської збройної агресії. Він є символом, в якому закодована сила нації, її дух, традиції та століття боротьби за Незалежність.
В експозиції залу № 8 «Київська Русь і кочівники» Полтавського Краєзнавчого музею імені Василя Кричевського є досить рідкісний експонат – поки що єдина знахідка з розкопок на посаді літописного «граду» Лтави в історичному центрі Полтави. Це світло-коричневий глиняний гончарний горщик середнього обсягу, в цілому за профілем вінець типовий для керамічних виробів ХII століття. Щоправда, зазначає автор знахідки, кандидат історичних наук, директор Полтавського Краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олександр Супруненко, «колір глини посудини і певна акуратність виготовлення не надто типові для Полтавського поселення, та все ж його можна вважати зразком продукції місцевих гончарів». На денці ужиткової посудини рельєфне тавро – своєрідний авторський знак того чи іншого гончара, яке має вигляд модифікованого тризуба. Такі знаки, що уособлювали державні символи князівської влади й слугували особистими «гербами» князя, навряд чи мали право носити гончарі без відома владних представників. Як здається, особливості цієї модифікації тризуба вказують на його побутування як князівського «герба» ХII століття.
Отже, полтавська знахідка, вірогідніше за все, є свідченням доволі давнього використання символу тризуба, в тому числі і на території Полтавського поселення, що мало місце понад 800 років тому.
