Події

На Полтавщині зустрічаються близько півтора десятка видів верб, деякі із них настільки рідкісні у природних ценозах, що не удостоїлися бути зображеними на полотнах живописців. Найчастіше на картинах можна побачити вербу білу та її плакучу форму, а також вербу ламку, тритичинкову, попелясту чи козячу. Наукова назва роду Salix походить від кельтських слів «sal» – близько та «lix» – вода, бо найкраще верби ростуть на вологих освітлених місцях. Рослини широко використовуються для закріплення пісків, обсадження берегів водойм. Невипадково у народі говорять: "Там, де живе верба, житиме й ріка", "Де срібліє вербиця, там здорова водиця". Верба є символом нашої держави України і уособлює в собі магічну цілющу космологічну силу. Древні слов'яни вважали її Деревом Життя. Верба, символізуючи пробудження живої природи, широко використовується у релігійному обряді Вербної неділі – як атрибут зустрічі свята Входу Господнього в Єрусалим.

У розділ нашого сайту «Інформаційно-консультаційний центр з питань музеєзнавства» додано для ознайомлення «РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо забезпечення збереження музейних предметів Музейного фонду України на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»

https://mkip.gov.ua/news/3762.html?fbclid=IwAR3tARo_KhvaCBZhG8WmY7gg3v5o6SaNJTljSqnnUsPrtinbcYrhP_Wq4PA

Краще пізно, ніж ніколи...
Шановна, Світлано Павлівно! Науковці Полтавського краєзнавчого щиро приєднуються до вітань з ювілеєм! Частина з нас добре пам'ятає час, коли Ви працювали археологом музею, представники "старшого покоління" передають свої вітання. Щастя, здоров'я, радості! Многіє літа!

20 05 19 yurenko

До проєкту "Капелани. Духовний щит України" долучаються нові учасники, пропонуємо візитівки для ознайомлення.

20 05 19 kapelany01

20 05 19 kapelany01

20 05 19 kapelany01

Чільне місце в експозиції археологічного відділу музею по праву належить діорамі «Порт Воїнь», присвяченій літописному місту давньоруського часу на теренах Полтавщини.

Вона розташована в невеликому залі № 8, тема якого «Давня Русь і кочівники X –XIII ст.». Діорама була виконана художником В. О. Казанським за консультаціями відомого українського археолога В. Й. Довженка 1967 р. та була змонтована тоді ж безпосередньо ними у стінах Полтавського краєзнавчого музею. Розкопки археологічної пам’ятки проводилися у 1956-1959 рр. експедицією Інституту археології Академії Наук УРСР (сучасна назва ІА НАН України) на чолі саме з В. Й. Довженком і В. К. Гончаровим. Усього було досліджено близько 8000 кв. м площі пам’ятки. По матеріалах роботи експедиції у 1966 р. була видана монографія «Давньоруське місто Воїнь» за авторства В. Й. Довженка, В. К. Гончарова, Р. О. Юри.

20 05 19 voin01

Колекція годинників Полтавського краєзнавчого музею невелика, але має свої «перлинки». Серед них швейцарський кишеньковий годинник фірми «DOXA» 1906-1917 рр. На задній кришці зображено чоловіка та жінку в машині типу кабріолет на лісовій дорозі, зображення обрамлюють стилізовані квіти хризантем. Фірма «DOXA» була заснована у 1889 році у самому серці швейцарського годинникового регіону – Юрській долині. Засновник фірми Жорж Дюкоммен (1868-1936) народився у м. Ле-Локль, Швейцарія, у багатодітній родині. Необхідність допомагати сім’ї змусила його вже з 12-річного віку почати працювати у годинниковій майстерні. Вивчивши всі тонкощі ремесла, у 20 років Жорж відкрив свою ремонтну майстерню, яка згодом перетворилась на велику годинникову компанію.

20 05 19 doxo01

Депортація 18-20 травня 1944 року розпочалась о 3-й годині ранку та стала справжньою трагедією для кримськотатарського народу. Для цього було залучено 32000 співробітників НКВС. Депортованим давалось на збори від кількох хвилин до півгодини. Дозволялось брати з собою особисті речі та провізію в розрахунку до 500 кг на родину, але в реальності вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів. Більшість майна залишилася і була конфіскована державою.

Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід: до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану та на Південний Урал.

20 05 18 tatary01

Продовжуючи рубрику «Цікаве про експонат», сьогодні знайомимо вас із деякими надбаннями з фондової колекції музею.

Мотанка – вузлова лялька виготовлена з натуральних матеріалів шляхом скручування і намотування. Була поширена на всій території України як дитяча іграшка, а також як обрядовий предмет. Лялечку-немовля клали до колиски з дитям, аби вберегти новонародженого від злого ока. Більш дорослі діти бавилися ляльками, які, зазвичай, виготовляли зі старого одягу власноруч, без використання небезпечних їм голок чи ножиць. Тому такі іграшки традиційно не зшивали, а лише зв’язували і скручували. Іще одна неодмінна пересторога – лялька не мала обличчя. На його місці навхрест намотували різнокольорові нитки. В середину іграшки могли замотувати лікарські трави з метою профілактики або лікування хвороби у дітей.

20 05 18 motanka01

День музеїв — свято міжнародне. Його встановлення 1977 року засвідчило особливу гуманітарну значущість музейної справи, благородне покликання її ентузіастів зберігати і примножувати культурну спадщину.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського — лише один із трьохсот тисяч світових осередків, де зібрані унікальні свідчення історичного минулого.

Завдяки праці полтавських музейників вітчизняна історія на теренах Полтавщини, багаті національні традиції краю не завмирають — вони продовжують жити, надихати нові покоління наших земляків. Навіть у непрості часи всесвітньої пандемії співробітники Полтавського краєзнавчого, як і їхні колеги у багатьох країнах, працюють над науковим освоєнням надбань національної культури, пропонують полтавцям нові сучасні засоби комунікування, аби донести інформацію про цікаві знахідки, результати історичних та етнографічних розвідок.

Сподіваємося, випробування минеться. Головне — бути разом, рухатися вперед!

Щиро вітаємо колег-музейників із професійним святом, дякуємо за високий професіоналізм і відданість покликанню!

Шануємо наших благодійників, добрих друзів Полтавського краєзнавчого, увесь загал любителів вітчизняної культури й історії і з нетерпінням чекаємо у головному музеї Полтавщини!

З повагою
колектив Полтавського краєзнавчого музею
імені Василя Кричевського

Цікаву маловивчену частину музейної колекції культової металопластики складають вотивні підвіски-таблички до ікон. Вотум від латинського «votives» — присвячений богам, що у свою чергу «votum» — обітниця, бажання. Вотивні предмети приносились у дарунок божеству за обітницею, заради зцілення або виконання будь-якого бажання. Звичай принесення вотивних дарів – пом'якшена форма жертвоприношення. Своїм корінням він сягає прадавніх часів, коли людська свідомість була пов'язана з магічними уявленнями, а потім з язичницькими віруваннями. Багато подібних матеріальних свідоцтв дійшло з часів античності. Велика колекція зцілюючих вотивів, вироблених з глини, демонструється у музеї святилища Асклепія в Епідаврі (Греція). Крім глиняних табличок, відомі вотивні дари Давньої Греції і Риму у вигляді воскових або металевих зображень хворих частин тіла або предметів благань.
Вживання вотумів було поширеним і у культовій практиці як католицької, так і православної церкви в Україні у ХVІІ – ХІХ ст. Спочатку воно розповсюджувалось на середньовічному Заході, а звідти, досить пізно, в ХVІ – ХVІІ ст., прийшло до Польщі та в Україну, де стало відомим на Західних землях, а потім, у ХVІІІ ст., на Лівобережжі.

012