Події у музеї
Радо вітаємо Олександра Супруненка, директора нашого музею, з днем народження!
Цей день — чергова нагода для нас усіх, щоб висловити вдячність за той досвід, яким ділиться Олександр Борисович, за його навички історика та його історії, які дуже часто надихають і вчать.
Дорогий Олександре Борисовичу, зичимо вам міцного здоров'я, людського тепла й розуміння, а також внутрішньої сили.
Щиро,
колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
Радо приймали гостей — проєкт Tour de Ukraine у нашому музеї. Сьогодні відомий на всю країну ютуб-проєкт відвідав Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. У ході їхньої експедиції Полтавщиною вони завітали й до нас — на розмову про поточний стан справ у музеї та просто побачити на власні очі нашу Квітку в камені.
30 квітня відзначається професійне свято − День прикордонника України. Його затверджено, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників державного кордону України та скласти шану прикордонній службі України за їхню частку в боротьбі за незалежність держави.
Після повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року саме прикордонники першими зустріли окупантів на наших кордонах. Ці герої щодня дають відсіч агресору, мужньо боронять цілісність України та недоторканність рідної землі.
Оборонці головних мурів нашої держави, ми вдячні за вашу віддану службу й захист нашої країни! Завдяки вам і разом із вами ми вистоїмо і переможемо!
Слава Україні! Героям Слава!
Михайло Олександрович Олеховський (29 (16).04.1855 – 24(11).12.1909) – природознавець, краєзнавець, музеєзнавець, перший завідувач природничо-історичного музею Полтавського губернського земства (1891 – 1909).
Детальніше:Корифей музейництва на Полтавщині: до 170-річчя з дня народження М. О. Олеховського
Колекція фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського у 2020 р. поповнилася ще одним доволі цікавим предметом — кельтом.
Його було випадково виявлено місцевим жителем поблизу с. Порскалівка Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Сьогодні наша музейниця Алла Лавріненко провела авторську лекцію в процесі взаємодії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та проєкту "Університет третього віку" в Полтаві.
Кожне місто має неповторну історію, архітектуру і, звісно, таємниці. Але найголовніше його багатство – жителі, серед яких обов’язково знайдеться чимало видатних і відомих далеко за межами України.
Сьогодні згадуємо Миколу Зерова — поета, літературознавця, перекладача і викладача, який народився 26 квітня 1890 року в Зінькові на Полтавщині. Натхненник і взірець для кола неокласиків — когорти українських авторів-модерністів початку ХХ століття, які за естетичний і етичний орієнтир ставили твори й теми античності, бароко, класицизму. Поет, якому вдалося майстерно описати сучасний йому Київ у своїх сонетах.
Частину збірки тесаків Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського складають зразки французького виробництва. Особливістю цих армійських тесаків було те, що їх загальна довжина співвідносилась із довжиною напівшабель, але вага була більшою, що давало змогу підвищити ефективність удару клинком із замаху.
24 квітня 1869 року у місті Рівне Волинської губернії народився відомий український художник і педагог Григорій Іванович. Навчався живопису у вишах Санкт-Петербургу й Москви, був учнем І. Рєпина. Разом з киянином Олександром Мурашком молодий Григорій опановував тонкощі малярства та мистецтво створення портрету. Мурашко написав портрет Цисса, ця робота отримала першу премію від Товариства любителів мистецтва у 1898 році.
Вінки здавна є одними з найяскравіших елементів народного дівочого строю.
22 квітня науковиця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Катерина Штепа у рамках Тижня факультету технологій та дизайну ПНПУ імені В. Г. Короленка провела інтерактивну лекцію «Вінок у народному вбранні як мова культурної ідентичності». На зустрічі студенти й викладачі університету обговорили особливості полтавських весільних вінків минулого століття, а також змогли доторкнутися до відтворених Катериною Штепою весільних головних уборів.
Детальніше:Вінок у народному вбранні як мова культурної ідентичності