Події у музеї
Серед плеяди видатних науковців-біологів Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка особливе місце займає ботанікиня, кандидатка біологічних наук Ольга Антонівна Стасілюнас (1929-2020).
Становлення Ольги Антонівни як науковиці проходило під впливом корифеїв природничої науки: Андрія Каришина, Миколи Гавриленка, Дмитра Івашина, Павла Сосіна, Ростислава Ганжі. Про них вона згадує в своїх спогадах: «Ці люди молоді душею. Вони передали умiння, знання і навички, за що уклінно їм вдячна все своє життя». Саме з ініціативи та безпосередньої участі Ольги Стасілюнас відбулася реабілітація її учителя, відомого природодослідника, музейника Миколи Гавриленка (1889-1971).
Детальніше:До 95-річчя з дня народження Ольги Стасілюнас (1929–2020)
3 червня в бібліотеці-філії № 5 науковиці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Ірина Власенко та Марія Пісцова провели бесіду для внутрішньо переміщених осіб про музейну колекцію церковних речей.
Сконцентрували увагу на цікавій, але недостатньо вивченій темі про вотивні привіски-таблички до ікон у християнстві та провели екскурс у глибоку давнину людства, пов’язану з магічними уявленнями наших далеких предків про Всесвіт та язичницькими віруваннями.
Гриценко (Холодний) Хведір Хведорович — український музикант, бандурист, кобзар. Народився 3 червня 1814 року на Полтавщині у селі Глинському (Опішнянська волость Зіньківського повіту. У 14 років осліп. Учився Хведір 8 років у незрячих Василя Назаренка і Дмитра Кочерги, а згодом три роки в оркестрах панів Твардовських, Кочубеїв, Абаз.
Юрій Тимошенко — ім’я цього відомого майстра художнього слова стало частиною культурної скарбниці українського народу.
Народився він у Полтаві 2 червня 1919 року у сім’ї вчителів. Батько викладав математику, мати — українську мову і літературу. Батько грав на гітарі й скрипці, мати чудово декламувала, обоє мали акторський хист, який і передали у спадок синові. Маленький Юрко у дитинстві багато читав і навіть складав вірші.
Детальніше:Тарапунька — полтавський пересмішник (до 105-ї річниці від дня народження)
А сьогодні дворик Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського повнився втіхою й дитячим сміхом! До Міжнародного дня захисту дітей ми разом із друзями з Полтавського осередку «Крим SOS» створили для малечі справжнє свято на відкритому повітрі.
Проводжаючи весну, квітучий дворик Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського приймав гостей з інших регіонів нашої країни.
Наукова співробітниця закладу Катерина Штепа у співпраці з Благодійним фондом «Карітас Полтава» провела авторський захід «Народні символи Будинку Полтавського губернського земства» та майстерклас із виготовлення традиційної ляльки-травниці.
Детальніше:Авторський захід «Народні символи Будинку Полтавського губернського земства»
Борис Миколайович Мартос народився 1 червня (за ст.ст.20 травня) 1879 р. у містечку Градизьк Кременчуцького повіту Полтавської губернії (тепер Кременчуцький район Полтавської обл.). Походив із старовинного козацького роду. Навчався в Лубенській гімназії та на математичному факультеті Харківського університету.
Детальніше:Пам'яті видатного українського економіста. До 145-річчя з дня народження Б. М. Мартоса
На фестивалі "Книжковий Арсенал" у Києві в Мистецькому Арсеналі з'явився спільний стенд музейних видань України 2021–2024 рр.
Тут представлені видання 48 музейних закладів: серед них близько тридцяти — наукові та краєзнавчі праці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського і Центру охорони та досліджень пам'яток археології Полтавської обласної ради.
А так наш тихий дворик вчора повнився музикою — Полтавський академічний симфонічний оркестр презентував свій джазовий проєкт «Super Brass».
Останній день травня ознаменувався приємною подією у житті музею: ми отримали черговий гуманітарний транш від Центру допомоги мистецтву України/Ukraine Art Aid Center, координатор Нікіфорова Ірина Анатоліївна та ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива», м. Київ. Цього разу музейники отримали вкрай необхідний для пакування предметів скотч, а головне – зарядну станцію EcoFlow DELTA 2, яка дозволить продовжувати роботу зі зберігання культурних цінностей у разі екстрених відключень електроенергії.
Детальніше:Гуманітарний транш від Центру допомоги мистецтву України
Історія закладу, що береже пам'ять селища Білики, бере свій початок від ентузіазму вчителя Василя Курловича, силами якого пришкільна кімната юного художника спершу перетворилася на шкільний художній музей, а в 1982 році — на Білицький художній музей. Розвиваючись і заглиблюючись у дослідження локальної історії врешті у 2021 р. Білицький народний музей історії та художньо-ужиткового мистецтва та Кобеляцький районний краєзнавчий музей було об'єднано у Білицький краєзнавчий музей.
