Події у музеї
Радісно та активно минув День знань у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. Два заходи, «Народна символіка у оздобленні Будинку Полтавського губернського земства» та «Доброго ранку, ми з України», провела науковиця закладу, Катерина Штепа, для учнів шкіл №38 та №13.
Юні учасники заходів мали змогу ознайомитися з цікавинками будівлі та дворику музею, відвідали виставки, взяли участь у майстер-класі та перевтілилися в юних князівен і козачат.
Детальніше:Народна символіка у оздобленні Будинку Полтавського губернського земства
Літо закінчилося, але Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського розпочинає новий навчальний рік разом із школярами міста. 31 серпня наукова співробітниця закладу, Катерина Штепа, провела інтерактивний захід «Доброго ранку, ми з України» для учнів 2-А та 2-Б класів школи номер 23. Маленькі гості музею дізналися багато нового про етапи ствердження української держави та приміряли на себе образи князівен та юних козачат.
Сьогодні у фокусі знімальних камер реліквії з палацу Кочубеїв – сорочка, жупан та портрет Василя Леонтійовича (бл. 1640–1708). Ці меморіальні речі найбільше зацікавили команду продюсера і дослідника історії Акіма Галімова під час роботи над черговим сюжетом історичного документального циклу «Українські палаци. Золота доба»
Тішимося знайомством та співпрацею з медійниками, які здійснюючи захопливу подорож Україною, популяризують пам’ятки архітектури та привертають увагу громадськості до унікальних втрачених споруд.
Петро Іванович Котляревський не дожив до літературної слави свого сина. Звернемося до даних Румянцевського опису, який втім славиться своєю неточністю щодо віку облікованих осіб. Згідно цього джерела Петрові Котляревському було 16 у 1765 р. Приймемо за дату народження Петра Івановича 1749 р., а 1798 р. Параскева Котляревська була вже його вдовою (див. світлину 1). Таким чином можемо зробити висновок, що батько класика не дожив до 50-річчя.
У попередніх матеріалах від 16 травня та 20 липня 2023 р. ми вже побіжно згадали Якова Івановича Котляревського, рідного дядька Івана Петровича по чоловічій лінії. Однак мережа родичів автора «Енеїди» не обмежувалася лише Котляревськими. Зосередимося на родині матері класика – Жуковських.
Сьогодні ми згадуємо всіх тих, хто загинув у боротьбі за Україну та її незалежність. 29 серпня 2014 року — трагічний день виходу українських солдатів із оточення під Ілловайськом, коли росія вкотре показала свій цинізм та ігнорування законів війни. Із 2019 року на державному рівні цей день відзначено як День пам'яті загиблих захисників України.
Закликаємо стишитися і згадати жертву, яку наш народ щоденно віддає за свою свободу.
Кожен захисник і кожна захисниця своєї Батьківщини — герої.
Усім, полеглим у боротьбі, — честь!
Слава Україні!
В останню суботу серпня в Україні за часів Незалежності відзначають День авіації — професійне свято військових і цивільних авіаторів та працівників авіаційної промисловості й транспорту. Україна визнана світом як потужна авіаційна держава з повним авіаційним циклом, що має ефективну систему державного регулювання, власну профільну освіту, льотні школи та авіаційні училища, сучасні підприємства авіабудування, розвинуту систему аеропортів і аеронавігацію світових стандартів. 110 років тому здійснив перший у світі політ багатомоторний літак «Грант» киянина Ігоря Сікорського.
Анатолій Андрійович Дімаров гідно доповнює когорту славетних полтавців.
До Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського 1983 року був переданий відомий роман «І будуть люди» з дарчим написом:
«Працівникам краєзнавчого музею, моїм дорогим землякам-полтавчанам, щоб всім було у житті лише щастя й добро! З вдячністю за вашу героїчну працю. м. Київ. 1983 р.»
Продовжуючи тему знахідок із науково-рятівних наглядових досліджень Полтавської експедиції Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської облдержадміністрації і Державного підприємства Науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України, що були проведені восени 2015 р., по вул. Стрітенській 22, доречно згадати ще про декілька артефактів з ґрунтового поховання молодої жінки ранньоскіфського часу (другої половини VII – початку VI ст. до н. е.), а саме про глиняне пряслице та скляні намистини.
Щорічно, 24 серпня, Україна відзначаєть День незалежності — головне державне свято в році.
У 2023 Україна відзначить 32-й рік Незалежності в умовах повномасштабної війни. За ці півтора року весь світ побачив хоробрість і самовідданість нашого народу, а ми ще більше пишаємося тим, що ми — українці.
Неважливо, де ми народилися: у Києві чи Севастополі, Львові чи Донецьку, Полтаві чи Одесі, неважливо скільки нам років. Тільки одне має вирішальне значення — наша спільна Батьківщина і наше спільне майбутнє. І тільки разом ми можемо його змінити на краще.
Зі святом вас! Слава Україні! Слава захисникам та захисницям!
Щороку 23 серпня Україна святкує День Державного прапора. Синьо-жовтий стяг разом із Тризубом супроводжував нас у відновленні державності як на початку ХХ століття, так і під його завершення — коли 23 серпня 1991 року величезне синьо-жовте полотнище занесли до зали засідань Верховної Ради. Як і завжди до того, ці два кольори проголосили окремішність України та її незалежність у виборі своєї долі.
На височезних флагштоках, на кожному блокпосту, балконі чи навіть автівці — український прапор нагадує нам, хто ми і задля чого маємо боротися. Задля чого мусимо перемогти у цій війні. Складаємо шану всім тим, хто поліг у бою за Україну і для кого наш прапор став останнім земним покровом.
Хай завжди вітер тримає наш стяг!
Слава Україні!
Нещодавно виповнилося 120 років від дня народження українського письменника, перекладача і літературного критика Григорія Йосиповича Майфета. Цій даті був присвячений матеріал на нашій сторінці, а сьогодні хочеться доповнити його розповіддю про цікавий архівний документ, пов'язаний з ім’ям нашого видатного земляка. Мова піде про чернетку нарису «Полтава в біографії Г. Й. Майфета» відомого краєзнавця і літературознавця Петра Петровича Ротача, яка зберігається в одній зі справ його особового фонду в Науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Документ — 22 аркуші рукописного (рукою П. Ротача) тексту, який складається із різночасових фрагментів, вірогідно 1966–1989 років, із численними виправленнями й доповненнями олівцем, чорнилами й кульковими ручками різного кольору, що створює неабиякі труднощі при прочитанні.
