Події

Хоровий спів із найдавніших часів є основною, невід’ємною складовою музичної культури українців. Жодне свято, жоден календарний чи родинний обряд, жодна церковна служба не обходилися без спільних співів у супроводі музичних інструментів або без нього. Саме із кращих зразків народнопісенної спадщини й церковної музики виростала, стилістично оформлюючись, творчість наших відомих композиторів, хормейстерів і диригентів: Максима Березовського, Артемія Веделя, Миколи Леонтовича, Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Гната Хоткевича і багатьох інших. До таких визначних особистостей українського і світового хорового мистецтва належить і Григорій Митрофанович Давидовський (1866–1952) – диригент, композитор, педагог і фольклорист.

20 12 08 spiv01

Бути непомітним, але все помічати − це правило, яке використовують українські снайпери. Аби стати професіоналом і досконало відшліфувати власну майстерність у 169 навчальному центрі “Десна” діє школа підготовки снайперів. Про сьогодення спецшколи йдеться в данному відеоролику, який підготували за сприянням керівництва Навчального центру “Десна”, делегація Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Андрій Барабаш – молодший науковий співробітник відділу етнографії ПКМ імені Василя Кричевського.

Місцеве самоврядування на Полтавщині має давню історію і демократичні традиції. На початку ХІХ – у першій чверті ХХ ст. Полтавська губернія була самостійною адміністративно-територіальною одиницею Лівобережної України, що утворилася (відповідно царського указу від 27 лютого 1802 р.) в результаті поділу Малоросійської губернії на Полтавську (адміністративний центр – Полтава) і Чернігівську [1]. З 1865 р. в губернії почали діяти виборні земські зібрання та їх виконавчі органи – управи. Царський уряд делегував земствам значну частину функцій місцевої адміністрації: військово-промислові заготівлі, лікування поранених, допомогу біженцям, організацію проведення евакуації тощо [2].

20 12 07 samovrad01

Катерина Білокур (1900-1961) – уродженка села Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії, українська художниця народного декоративного живопису.
Малювати почала з ранніх років, однак батьки не схвалювали це заняття. Катерина продовжувала малювати потайки від рідних, використовуючи для цього полотно та вугілля.
У 1922–1923 роках Катерина спробувала поступити до Миргородського технікуму художньої кераміки, маючи при собі два малюнки: копія з якоїсь картинки і начерк дідівської хати з натури, виконаних  на папері. У технікум її не прийняли через відсутність документа про закінчення семирічки. Вражена відмовою, вона повернулася додому пішки.

20 12 07 bilokur01

До Дня Збройних сил України у залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розгорнуто виставку «Воїни. Історія українського війська», підготовлену науковцями Українського інституту національної пам’яті.

На банерах розміщені розповіді про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення. Експозиція дає змогу зазирнути в минуле та подивитися, якими були однострої та зброя українських воїнів у різні історичні епохи. Світлини супроводжує інформація про тип військових організацій, чисельність і озброєння військ, методи воєнного мистецтва та найвизначніші битви.

20 12 06 voiny01

5 грудня своє професійне свято відзначають працівники статистики. День святкування встановлений з 2002 р. Ця дата пов’язана з початком проведення в 2001 р. першого Всеукраїнського перепису населення. Але історія статистичної служби на теренах України і Полтавщини, зокрема, розпочалася значно раніше.

Цього дня доречно згадати діяльність статистичного бюро Полтавського губернського земства. Його створили в 1881 р. А з 1900 р. установу очолив Григорій Григорович Ротмістров (1864-1940), уродженець с. Ганзерівка Пирятинського повіту Полтавської губернії. Він є автором праць зі статистики, до прикладу, оглядів з питань сільського господарства краю. З 1901 р. почав виходити «Статистический ежегодник Полтавского губернского земства». У часописі висвітлювалися проблеми діяльності земства й життя населення губернії: землеробство, землекористування, продовольче забезпечення тощо. Видання мало два розділи – земський і статистично-економічний. Г. Г. Ротмістров разом із колегами проводив велику роботу по збиранню, впорядкуванню та публікації статистичних даних. Окрім того друкував відповідні матеріали в газеті «Рідний край» (1906 р.), займався громадською діяльністю, був старшиною Українського клубу в Полтаві (1913-1918 рр.), діячем Товариства Українських Поступовців.

20 12 05 stat01

Історія становлення волонтерської діяльності. Зростання активності волонтерського руху під час воєнних подій на сході України на прикладі Полтавського батальйону небайдужих

Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку (саме такою є офіційна назва цього Дня), проголошений рішенням 40-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1985 року на знак визнання важливої ролі добровольчих та інших організацій у соціальному й економічному розвитку суспільства.

Волонтер – у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють там, де потрібна їхня допомога.

20 12 05 volonter01

Почесне місце в сучасній науці займають праці засновника генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії професора В.В. Докучаєва (1846-1903) (Фото 1).

5 грудня 1883 року Василь Васильович захистив докторську дисертацію «Русский чернозем» (Фото 2). Праця стала результатом багаторічних досліджень чорноземної смуги Росії, які привели до створення нової природничої науки – генетичного ґрунтознавства. За дорученням і на кошти Імператорського Вільного економічного товариства, Василь Докучаєв відвідав південь і південний схід Росії, Крим і північний Кавказ, де зібрав цінний колекційний матеріал. Природодослідник зробив висновок, що «чорнозем — ідеальний ґрунт», який може й повинен стати «царем ґрунтів», бо «дорожчий за будь-яку нафту, всіляке кам'яне вугілля, дорожчий за золоті і залізні руди».

20 12 05 grunty01

ГОЛУБ  ВОЛОДИМИР  СЕМЕНОВИЧ. Завжди, в часи далекої  юності і в період зрілості та життєвої мудрості він був помітним: стрункий, елегантний, виважений і спокійний. Поради давав життєві і дієві, конфлікти вирішував спокійно і мудро. У дружбі  був вірним,  у ділових стосунках надійним.
Заслужений працівник культури України, член Спілки театральних діячів. Нагороджений Орденом за заслуги ( II і III ступенів) та Орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого (III ступеня).
… Важко і боляче  зараз писати  та думати про нього, справжнього друга музею, уже в минулому часі. Бо скрізь, де б не працював пан Володимир: у Полтавському театрі імені Гоголя чи обласній філармонії,  директором Полтавського міського центру культури чи головою Громадської ради при Полтавській обласні державній адміністрації, - був «Людиною на своєму місці».
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського з щирим сумом і печаллю сприйняв звістку про смерть  Голуба Володимира Семеновича.
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.

20 12 04 golub