Події у музеї
Відзначаючи День державності, ще раз хочеться оглянути шлях, що пройшла Україна, і зрозуміти завдяки чому тут, попри все, відродилася держава. У чому особливість українського шляху і що треба робити далі. І чи вистоїть держава зараз, чи не зімнуть її ворожі обставини, як було вже не раз в історії.
15 липня 2024 року, у День Державності України, на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського пройшов захід на пошану уродженця Полтавщини Кирила Івановича Осьмака (1890-1960) – громадського та політичного діячанаціонального відродження, члена Української Центральної Ради, діяча ОУН, ПрезидентаУкраїнської Головної Визвольної Ради. Саме у ці дні80 років тому була утворена УГВР як верховний орган українського народу в його революційно-визвольній боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу.
Шлях Михайла Коргуна до мистецтва пролягав через суворі життєві випробування. Після звільнення з німецького концтабору, куди юнаком потрапив у 1942 р., розпочалися поневіряння по чужині. Спочатку — німецькі національні табори, згодом виснажливі бельгійські вугільні копальні. Лише 1948 р. йому разом із дружиною Марією вдалось виїхати до Франції. Але й там було дуже складно. Михайло Васильович згадував: «Табір знаходився біля міста Нансі у військових бараках.
Слобода Котельва завжди була торговельним центром округи. У XVII–XVIII ст. в центрі Котельви розміщувалася земляна фортеця, з валом, ровом та чотирма дерев'яними баштами по кутах. У фортеці містилося 2 церкви та до 200 житлових будинків. Торговельним осередком слободи була Ринкова площа. Спочатку необладнана, з тимчасовими дерев'яними ятками. Під час ярмарків торгівля велася із землі та з возів. У XIX ст. в Котельві щороку влаштовувалися по 4 ярмарки. О. Д. Твердохлєбов на 1888 р. зазначає: «Торгівля на цих ярмарках продовжувалась не більше 2 днів. Для продажу на них привозились із Слобідсько-Української та ін. губерній товари: сукно, тулупи, тканини, деготь, залізо, скло, колеса, повозки та інший дріб'язковий посуд». На торговій площі лавки мали заможні котелевські родини: Білецькі, Ємці, Литовченки, Сливинські, Сухінські. Були тут і магазини купців ІІ гільдії В. Водоп’янова, П. Слатьона, І. Черкасова. Найбагатшим серед них був купець Михайло Якович Алтухов.
#Письменник_дня — Петро Кузьмич Мостовий. Учитель, поет, письменник, воїн другої світової війни.
Народився 12 липня 1923 року на Полтавщині в с. Великий Кобелячок Новосанжарського району в багатодітній селянській родині.
Детальніше: Петро Кузьмич Мостовий. Учитель, поет, письменник, воїн другої світової війни
Усі охочі можуть ознайомитися із новим, уже 19-м за рахунком, випуском нашого наукового щорічника — «Полтавський краєзнавчий музей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток» на сайті музею.
Унікальним у спадщині гончара є чимала за розміром пластична композиція «Козак Мамай» — пустотіла піч, з гладких стін якої виринає погруддя запорожця з люлькою та кисетом у руках. Він з’являється наче з поганського капища як чарівник, характерник, як дух козацької сили, героїчного епосу краю, як втілення автопортрету самого майстра. Голова міцно сидить на кремезній шиї, суворо дивляться маленькі, близько поставлені очі, сумно звисають довгі козацькі вуса.
В українській історіографії серед дослідників Великої Північної Війни (особливо подій 1708-1709 років) існує тенденція зосереджувати свою увагу навколо низки обраних питань. Розглянуті сюжети так чи інакше обертаються у площині взаємодії лише трьох сторін конфлікту (російської-української-шведської) та критеріїв вірніть/зрада.
Нові надходження до музею завжди несуть у собі багато інформації, зберігають у собі #історії_речей. Особливо це стосується творів мистецтва. Втіха музейників — коли вдається визначити автора чи авторку й дізнатися більше про життя, що стоїть за тим чи іншим витвором. Так виявилося, що авторкою одного з новоописаних наших набутків — набору посуду «Сосонка» — є художниця декоративно-ужиткового мистецтва Інна Туманова-Єршова.
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського зміг віртуально долучилися до важливої справи за тисячі кілометрів від Полтави. У Whitespace Gallery, Единбурґ, Шотландія, відбувся благодійний поетичний вечір на підтримку українських захисників та захисниць.
Детальніше:Благодійний поетичний вечір на підтримку українських захисників та захисниць.
Вітаємо з професійним святом чудових людей, хранителів природних скарбів — працівників природно-заповідної справи! Завдяки їхній невтомній, натхненній праці ми донині можемо, відвернувши погляд від «кам’яних джунглів», помилуватися острівцями живої природи. Ліси, луки, заплави річок, озера, ділянки степу, вікові дерева та інші пам’ятки природи, об’єкти природно-заповідного фонду, нині займають усього лише 5,01 % території Полтавщини. Завдяки роботі тих, чиє професійне свято сьогодні відзначаємо, відсоток заповідності помалу, але впевнено зростає.
