Війна на Донбасі стала причиною того, що багато місцевих мешканців змушені були покинути рідні місця і розселятися по території всієї України, в тому числі й на Полтавщині. Співробітники науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії під час експедиції до Новогалещинської ОТГ познайомилися з цими людьми та їхніми життєвими історіями. На території громади проживає 44 переселенці з Донбасу. Для них здійснено капітальний ремонт соціального гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб в рамках проекту ОТГ за фінансування Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в Україні. В рамках цього проекту сім’ї переселенців забезпечені кухонним і пральним обладнанням, працевлаштуванням, матеріальною підтримкою. До вашої уваги пропонуються світлини Сергія Харченка.
Детальніше: Переселенці з Донбасу на території Новогалещинської ОТГ (до Всесвітнього дня біженців)
Зважаючи на непрості реалії сьогодення, загрози та виклики, що постають перед людством, увага населення всієї планети зараз прикута до дій медичних працівників, які перебувають на «передовій» боротьби з пандемією COVID-19. Завдяки своєчасним заходам української влади вдалося мінімізувати кількість заражених і смертей від цієї небезпечної недуги. Людство не вперше стикається із смертельними хворобами. Різними способами та засобами боролися із пандеміями за часів античності, в епоху середньовіччя, в новий і новітній час. Але як і сотні років тому героїзм медичних працівників та їх самовіддана праця заслуговують на повагу і подяку за їх самопожертву.
Згубні епідемії на українських землях відомі за писемними джерелами, починаючи з прадавніх часів: сумнозвісні «пошесті», «пропасниці», «трясця» (узагальнюючі назви чуми, холери, тифу…) спонукали розвиток медичних знань у галузі епідеміології. Вшановуючи самовіддану працю лікарів у боротьбі з новітнім вірусом COVID-19, пропонуємо невеликий екскурс до історії медицини на Полтавщині у ХVІ-ХІХ ст.
Детальніше: Лікарям присвячується… (з подякою від музейних працівників)
19 червня 2020 р. у Полтавському музеї авіації і космонавтики відбулося відкриття виставки «Юрій Кондратюк – маловідомі сторінки життя винахідника. Останні роки».
Кожного року до дня народження знаного в усьому світі українського вченого у галузі космонавтики, інженера, винахідника Ю. Кондратюка (О. Шаргея) (народився 21 червня 1897 р. у Полтаві) музей презентує зі своїх фондів оригінальні експонати.
Цього року полтавці побачили на виставці унікальні документи – чотири фронтові листівки, три з яких написані Юрієм Кондратюком (9 серпня, 7 грудня 1941 р. і 2 січня 1942 р.), та одна – Галиною Плетньовою з Уфи на фронт Юрію (6 лютого 1942 р.). Її листівка повернулася до адресантки з написом: «Доставити неможливо».
Детальніше: Виставка у Полтавському музеї авіації і космонавтики до 123-річчя від дня народження Ю. В....
19 червня 2020 року біля будівлі Полтавського музею авіації і космонавтики відбулося вшанування пам’яті видатного полтавця, геніального українського вченого, одного з творців теорії космічних польотів Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея) та покладання квітів до пам’ятника нашому землякові. Захід відвідали та виступили – ректор Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Онищенко Володимир Олександрович, директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського – Супруненко Олександр Борисович, голова спілки ветеранів космодрому Байконур Шостак Вероніка Станіславівна, завідувач Полтавським музеєм авіації і космонавтики – Пушкарєв Андрій Миколайович. Ведуча заходу Окара Марина Юріївна. Студенти Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка побували на виставці «Юрій Кондратюк – маловідомі сторінки життя винахідника. Останні роки».
Детальніше: Відбулося вшанування пам’яті Юрія Кондратюка
Пам’ятний знак всесвітньовідомому українському ученому, дослідникові, інженеру, піонеру сучасної теоретичної космонавтики Ю. В. Кондратюку (скульптор – В. І. Білоус, архітектор – М. І. Калінін) відкрито у Полтаві 20 червня 1997 р. під час проведення загальнонаціональних урочистостей, присвячених 100-річчю з дня народження українського вченого та інженера.
Рішення про увіковічення пам’яті вітчизняного вченого приймалося на найвищому, загальноукраїнському рівні. Перші приписи щодо відзначення ролі Юрія Кондратюка у контексті столітнього ювілею датуються 1994 р. Так, у розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про відзначення в 1997 році 100-річного ювілею Ю. В. Кондратюка» від 29 липня 1994 р. (№555-р) йде мова про утворення Організаційного комітету з метою відзначення в 1997 р. 100-річного ювілею від дня народження видатного українського вченого-винахідника та у тримісячний термін подати на розгляд Кабінету Міністрів України програму відповідних заходів і проєкт постанови Уряду України з чітким визначенням джерел фінансування. Парафував цей нормативно-правовий акт Віталій Андрійович Масол (1928 – 2018) – прем’єр-міністр України з 16 червня 1994 по 6 березня 1995 р.
Детальніше: Пам’ятний знак Ю. В. Кондратюку і Полтава
Кринична або колодязна вода (вода з підземних джерел) стоїть поруч з такими вічними поняттями, як земля, хліб, вогонь. «Доброго путі й свіжої води!» — бажають люди на прощання один одному. Кринична вода дарує людині силу, здоров’я, наснагу. “То не біда, – підтверджує відоме прислів’я, – коли п’ється вода”. Або “нема голода, коли п’ється вода”. У всіх народів назви місць добування води – символ життєдайності, невичерпності, глибини, чистоти.
Слово «криниця» рясно обросло переносними значеннями, загальномовними і контекстуальними. Це засвідчено у численних піснях («Глибока криниця», «Ой, у полі криниченька», «Копав, копав криниченьку», «Ой, у полі три криниченьки», «Розпрягайте, хлопці, коней»), казках, легендах, прислів’ях і приказках українців, в індивідуально-авторських вживаннях: «Криниця – Божа водиця. Треба нахилитись, щоб з криниці води напитись. З сухої криниці води не пити. У криницю воду лити – лише людей смішити. До доброї криниці стежка утоптана. З глибокої криниці холодна вода. Криниця – і та всихає. Не брудни криниці, бо схочеш водиці. Не знаємо ціни водиці, доки не висохла криниця».
Детальніше: «До доброї криниці стежка утоптана».
На нашому сайті, у розділі Видавнича діяльність
Доступна для ознайомлення електронна версія книги «Граб В. І., Супруненко О. Б. Справа Ю. В. Кондратюка та ін.»
»
На правому березі Псла, навпроти Церковної гори у с. Манжелії Глобинського району, неподалік місця давньої переправи, глобинським краєзнавцем О. М. Сусідом виявлена цікава знахідка, репрезентована в експозиції зали № 8 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Це – литий бронзовий наконечник ременя золотоординського часу у формі геральдичного щита з двома круглими отворами для кріплення і слідами заклепок. Розміри цієї накладної деталі до ременю — 2,8 × 2,3 см, товщина — 0,1 см.
З лицевого боку деталь поясної гарнітури прикрашена зовсім незвичним для ординських старожитностей регіону візерунком зі слідами позолоти, тло якого складають різнонаправлені зони, вкриті скошеним штрихуванням. Елементами сюжету є дволистковий пагін зі стилізованими завитками листочків і зображення птаха з розпростертими крилами та розкритим дзьобом. Цікава й форма голівки заклепки у вигляді двох овалів, що перетинаються й утворюють трипелюсткову квітку на кшталт лотосу.
Детальніше: Китайський слід за ординської епохи на Полтавщині
Кожен музей частіше за все починається із колекцій окремих осіб. Великі колекції збирають одержимі ідеєю збереження об'єктів рухомої культурної спадщини чи мистецьких пам'яток переважно непересічні люди. Найчастіше, вони залишають свої надбання у спадок нащадкам, передаючи їх у муніципальні й державні музеї. Музейне меценатство – це надзвичай-но поширене явище другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Повною мірою це стосується й української історії.
Детальніше: Онлайн-альбом «Наші меценати»
