Контактна інформація:
м. Полтава, вул. Конституції, 2
(0532) 56-23-69 (замовлення екскурсій)
(0532) 56-24-67 (приймальня),
e-mail: poltava_local_museum@ukr.net
Вартість квитків на відвідування музею:
для дітей до 6 років – безкоштовно, для учнів та студентів – 10 грн.,
для дорослих – 25 грн., екскурсія по відділу – 50 грн., тематична – 75 грн.,
оглядова по музею – 250 грн. екскурсійна група – 15 чол.
Кімната унікальних експонатів: для дітей – 15 грн., для дорослих – 30 грн.
Віртуальна фотовиставка «У сьомі роковини Революції Гідності: полтавське обличчя київського Майдану».
(За матеріалами фотозйомки учасника Майдану М. І. Назаренка, м. Миргород).
Щороку 21 листопада в Україні святкують День Гідності та Свободи. Це свято встановлене згідно з указом Президента України від 13 листопада 2014 року № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» на честь двох знаменних і доленосних подій, що відбулися в Україні й залишили визначальний і незабутній слід в її історії, – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Пам’ятну дату запроваджено з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження й донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про події, які мали місце в Україні на початку XXI століття. Цього дня українці вшановують патріотизм і мужність своїх співвітчизників, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.
Співробітники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського 18.11.2020 р. провели чергове планове прибирання території навколо об’єкта культурної спадщини – Місця поховання, пам’ятного знаку жертвам політичних репресій поблизу урочища Триби Полтавського району. Цим об’єктом музей опікується вже кілька років. А робити тут постійно є що, адже коло могили жертв сталінських репресій залишаєть природне сміття: гілля, хвоя, шишки – дерева, що ростуть навколо, а також побутове – люди, які відвідують це місце, зупиняються на майданчику біля об’єкта. Порушено благоустрій території об’єкту – з доріжки, яка підходить до пам’ятника, місцеві та заїжджі «умільці» викрадають тротуарну плитку.
Шановні подорожуючі туристи і просто подорожні! Давайте поважати себе і світлу пам'ять безневинних людей, похованих там.
Бажаємо всім міцного здоров’я і благополуччя, але не за рахунок знакових об’єктів культурної спадщини!
До Полтавського краєзнавчого музею, 13 листопада 2020 р. надійшов лист від полтавки Ганни Андріївни Андрієць з проханням уточнити інформацію щодо «першого професора у Полтаві». Це бажання у неї виникло після того, як в одній із місцевих радіопередач, із її слів, прозвучала інформація, що «першим професором в Полтаві був Черевань». Пані Андрієць, наголошуючи на тому, що вона є випускницею природничого факультету Полтавського педінституту, зазначає, що «це помилка, першим професором у Полтаві був Сосін Павло Євграфович».
Для Ганни Андріївни та всіх, хто цікавиться історією навчальних закладів Полтавщини, співробітники Полтавського краєзнавчого музею підготували роз’яснення щодо поставленого питання. Хто ж насправді був першим професором у Полтаві?
Всесвітній день дитини відзначається 20 листопада як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Саме у цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. В Україні вона набула чинності з 27 вересня 1991 року, і традиційно 20 листопада кожного року українці відзначають День спільних дій в інтересах дітей.
Питання виховання та захисту підростаючого покоління завжди є й будуть актуальними, адже саме діти є гарантами самозбереження, здоров’я і поступу нації.
Бібліотека Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського отримала чудовий подарунок – історико-презентаційне видання «Полтавська державна аграрна академія. 100 років звершень».
Гарно ілюстрована, насичена різноманітною інформацією книга присвячена діяльності одного із знаних в Україні та за її межами навчального закладу – Полтавській державній аграрній академії (нині університетові). До роботи над виданням долучилися провідні науковці й педагоги, а також кращі випускники закладу. Серед них – ректор університету, професор Валентина Аранчій, професор Микола Опара, професор Григорій Лапенко, доцент Віктор Самородов та інші.
Детальніше: До сторіччя Полтавського державного агарного університету
19 листопада в Україні відзначають день працівників гідрометеорологічної служби. Дата оголошена їх професійним святом згідно наказу президента України Л.Д. Кучми у 2003 році. Цей день вибраний невипадково – саме 19 листопада 1921 року Декретом Ради Народних комісарів України було створено Укрмет – центральна українська метеорологічна служба. Це була перша державна метеорологічна установа в нашій країні.
На Полтавщині систематичні спостереження за погодою започатковані значно раніше. Полтавська агрометеорологічна станція є однією з найстарших в Україні. Її історія починається з 1886 року, коли на Полтавському дослідному полі було створено відділ агрометеорологічних спостережень. Основним завданням відділу було вивчення впливу погодно-кліматичних умов на сільськогосподарські культури. Для цього проводилися фенологічні спостереження за сільськогосподарськими культурами, за надходженнями і витратами води на поверхні грунту, тощо.
19 листопада в Україні відзначають день працівників гідрометеорологічної служби. Дата оголошена їх професійним святом згідно наказу президента України Л.Д. Кучми у 2003 році. Цей день вибраний невипадково – саме 19 листопада 1921 року Декретом Ради Народних комісарів України було створено Укрмет – центральна українська метеорологічна служба. Це була перша державна метеорологічна установа в нашій країні.
На Полтавщині систематичні спостереження за погодою започатковані значно раніше. Полтавська агрометеорологічна станція є однією з найстарших в Україні. Її історія починається з 1886 року, коли на Полтавському дослідному полі було створено відділ агрометеорологічних спостережень. Основним завданням відділу було вивчення впливу погодно-кліматичних умов на сільськогосподарські культури. Для цього проводилися фенологічні спостереження за сільськогосподарськими культурами, за надходженнями і витратами води на поверхні грунту, тощо.
З 1913 року відділом метеорології завідував Михайло Митрофанович Самбікін (1878 – 1968 рр.) – видатний вчений метеоролог, кліматолог, географ, який став основоположником української агрометеорології. М.М. Самбікін стояв біля витоків створення мережі осередків систематичних агрометеоспостережень на Полтавщині. Він є автором близько 100 наукових праць, в тому числі: «Атмосферні опади Полтавської губернії» (1913 р.), «Метеорологічний термінологічний словник» (1918 р.), «Макроклиматические районы Полтавщины» (1923 р.). У 1926 році вчений розробив перший в Україні університетський курс «Сільськогосподарської метеорології» та видав згодом до нього відповідний підручник.
Завдяки результатам спостережень агрометеостанції Полтавського дослідного поля аграрії нашого краю вчасно отримували необхідну інформацію, яка допомагала спланувати всі необхідні сільськогосподарські роботи для одержання найкращих урожаїв.
У 1931 році Полтавська агрометеостанція відокремилася в самостійну установу. З 1955 – об’єдналася із Полтавським гідрометбюро, ставши його відділом. Сьогодні метеорологічна станція – підрозділ Полтавського обласного центру з гідрометеорології Українського гідрометцентру ДСНС, розділений на два окремих сектори – метеорологічних та агрометеорологічних спостережень. Їх працівники успішно продовжують справу своїх попередників, залишаючись на варті погоди Полтавщини ось уже 134 роки.
У день їх професійного свята побажаємо нашим метеорологам, в першу чергу, міцного здоров’я; гармонійного поєднання дощів і сонечка – як на небі, так і в житті. Оптимістичних прогнозів нам усім!
У ці дні наукова спільнота України згадує видатного мовознавця Михайла Андрійовича Жовтобрюха. Минає 25 років із часу його смерті.
Народився майбутній учений у 1905 р. у с. Ручки Гадяцького району. Початкову чотирирічну освіту здобув у рідному селі, продовжив навчання у вищепочатковій школі містечка Комишня Миргородського р-ну. В 1923 р. закінчив Гадяцький педагогічний технікум, після чого працював учителем початкових класів у с. Попівщина Роменського р-ну Сумської обл. Згодом М. Жовтобрюх переїжджає до м. Харцизськ Донецької обл. де працює у початкових, а пізніше в старших класах.
Непоправна втрата для мистецьких кіл Полтавщини та Харківщини сталася в ніч проти 17 листопада – пішов у засвіти Борис Петрович Пянида (28.11.1935-17.11.2020) – художник декоративно-ужиткового мистецтва, уродженець с. Дячкове Диканського р-ну Полтавської обл.
Борис Петрович закінчив Миргородський керамічний технікум ім. М.В. Гоголя (1952-1959), де навчався у Л.Статкевича, О.Сухаревського, В.Панащатенка. Усе своє творче життя присвятив улюбленій справі. З 1959 р. до 1996 р. працював на Будянському фаянсовому заводі. У 1966 р. став членом Національної спілки художників України. У 1995-1998 рр. ділився своїми знаннями та вміннями з учнями Будянської дитячої школи народного мистецтва. У 1999 р. Б.П. Пяниді присвоєно почесне звання «Заслужений художник України».
