Події

6 травня 2019 року в Україні започатковане відзначення Дня піхоти. Свято встановлене указом президента України від 19 квітня 2019 року з «метою вшанування мужності та героїзму воїнів механізованих, мотопіхотних, гірсько-штурмових військових частин і підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України, виявлених у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також започаткування сучасних військових традицій».

20 05 06 pihota

Продовжуємо нашу віртуальну екскурсію по парку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Кожного тижня до квіткового балу, що розпочався навесні на подвір’ї музею, приєднуються все нові і нові види. Їх рясному цвітінню сприяють тепло та дощі. На цьому тижні титул «Міс красуня дендропарку-2020» по праву отримує півонія деревовидна – найошатніша рослина родини Жовтецевих (Фото 001). Природний ареал виду знаходиться у Західному Китаї. На батьківщині вид культивується майже два тисячоліття і вважається національною квіткою, символом знатності та багатства. Зображення півонії є одним із найпопулярніших у китайському традиційному образотворчому мистецтві. В Японії рослину називають квіткою імператора та імператором серед квітів. Квітує чагарник зовсім недовго, але вражає красою та ароматом квітів. Деревовидні півонії на одному місці можуть рости близько 100 років і навіть більше. Так, у Китаї відомі кущі, вік яких сягає майже 500 років!

20 05 07 dendropark5 00

Зараз, під час світової пандемії, саме лікарі та інші медичні працівники в різних країнах світу, у тому числі  Україні, знаходяться на передовій боротьби з коронавірусом. У незручних захисних костюмах, яких не завжди вистачає, складних умовах українські лікарі тривалий час борються зі страшною хворобою. За останніми даними, кожен п'ятий українець, який захворів на коронавірус, - медичний працівник. Ці люди, не шкодуючи власного життя, рятують своїх пацієнтів, заражених COVID - 19 і тих, що мають інші тяжкі захворювання. Вважаємо, що доречно було б згадати видатного попередника сучасних лікарів Миколу Васильовича Скліфосовського (1836 - 1904) - доктора медичних наук, професора, всесвітньовідомого хірурга, життя і діяльність якого пов'язані з Полтавським краєм. У с. Яківці (зараз межа Полтави), де мешкав певний час видатний лікар, він і помер; там же й похований. На мармуровій плиті латиною й російською зроблено напис: " Светя другим, сгораю сам". Ці слова можна вважати девізом  всього життя М.В.Скліфосовського, а також багатьох лікарів сучасності.

Пропонуємо переглянути відеосюжет, створений до 125-річчя Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, в 2016 році, присвячений Миколі Васильовичу Скліфосовському. Автор та режисер фільму Л. Нестуля, оператор М. Янко, науковий консультант Г. Барська.

 

Продовжуємо представлення учасників майбутньої виставки - капеланів СУВд та капеланів-волонтерів через візитівки в онлайн форматі. За посиланнями є можливість переглянути їхні відео інтерв’ю.

Після закінчення карантину проєкт буде реалізований у відкритті виставки у залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та презентації книги «Капелани. На службі Богу і Україні» (укладачки Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко) спільно з Українським інститутом національної пам’яті. Про кожну подію анонсуємо додатково.

20 05 05 kapelany0120 05 05 kapelany0120 05 05 kapelany01

Великий інтерес і захоплення у відвідувачів музею викликає опудало свині миргородської породи, що експонується у розділі «Тваринництво Полтавщини» залу № 5 відділу природи. Виготовлено у 1962 р. на Ростовський таксидермічній фабриці з шкури тварини, забитої в одному з господарств Миргородського району. З 1964 р. експонується у новій експозиції музею, відкритої після відбудови зруйнованого в роки війни будинку. Цьому музейному експонату майже 60 років.

Ще більший вік має сама миргородська порода свиней, яка була затверджена у 1940 р. Це перша порода свиней української селекції. Робота над її створенням розпочалась ще наприкінці 80-х років ХІХ ст. Своєю появою порода завдячує полтавським поміщикам, які організували експорт бекону до Великої Британії. Українські бурі свині народної селекції, яких вирощували на Полтавщині, давали сало відмінної якості, але були низькоплідні і набирали вагу досить повільно, адже були пристосовані до самостійного випасання-нагулювання.

20 05 05 myrg pig01

Сьогодні знайомимо Вас із історичними експонатами з музейної колекції. Це люльки для тютюнопаління кінця XVIII століття. За козацьких часів в Україні «добра люлька» була нарівні з «ясною зброєю» — шаблею і постійно супроводжувала козака. Вона фігурує у легендах про звитяжні походи, про подвиги українського степового лицарства, оспівана в піснях:
А я бідний, безталанний;
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля, люлька – вся родина,
Сивий коник – то ж мій брат.
На зображенні – одна люлька (довж. 13 см.) – індивідуальна, дерев’яна, оправлена мідними оковками, зовні прикрашена різьбою у вигляді рельєфних пелюсток квітки з хутора Минівський Полтавського району. Інша (довж. 20 см.) – «гуртова», «курінна», дерев’яна, окована міддю, полірована. Назва підкреслює її призначення – козаки палили її гуртом, передаючи один одному, або іншому куреневі.

20 05 04 lulka

Серед численних зразків давньої зброї, що презентовані у експозиції залу № 9 «Полтавщина у ХVІІ – ХVІІІ ст.» Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, помітне місце займає найстаріша мисливська рушниця – аркебуза, що має західноєвропейське походження і датується ХVІІ ст. Значний калібр рушниці (16 мм) говорить про те, що з нею полювали на крупного звіра. Для вогнепальної зброї цього періоду було характерне гарне оздоблення окремих її частин. У музейної аркебузи для ложі та прикладу використане горіхове дерево, яке майстерно оздоблене фігурними вставками з рогу та перламутру.

20 05 04 zbroya

Зібрання східних старожитностей посідає важливе місце у колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Витончений декор клинка привертає увагу до одного з японських ножів типу «танто», що за роки свого існування не втратив ані краси, ані смертоносної гостроти. На думку дослідників танто походить від китайської шаблі «цубо-но-тачі», а своє місце серед озброєння самурая займає у період Хейан (782-1184 pp.). Клинок музейного танто прикрашає чудовий малюнок, виконаний штихелем: з одного боку розташована квітуча гілка магнолії

20 05 03 tanto02

Трофейний меч з Манжоу-Го У переддень Дня перемоги у Другій світовій війни особливого статусу набуває військова трофейна зброя, яка зберігається у фондовому зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Поряд із переданими у післявоєнні роки Полтавським військовим комісаріатом зразками німецької вогнепальної зброї, тут зберігаються і подарунки полтавців – трофейні парадні офіцерські шаблі, кортики, ножі. Осібно стоїть військовий трофей полтавця Йосипа Федотовича Ковриги – японський меч типу «кю-гунто» другої половини ХХ ст. Вивчення цього музейного предмету дозволило встановити, що він належить до статутної зброї офіцерського складу держави Маньчжоу-Го, утвореної на території Маньчжурії у березні 1932 р. під протекторатом японської Квантунської армії.

20 05 02 mech01

Планомірне формування збірки церковних старожитностей Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розпочалося 1906 року передачею лубенською меценаткою, засновницею музейної справи в регіоні Катериною Скаржинською (1852-1932) своєї Круглицької збірки. Хранителем етнографічного і церковного відділів Полтавського земського музею на той час став Кость Мощенко (1876-1963), відомий художник, архітектор, етнограф. Його подальші збори і надбання, експонати Полтавського Єпархіального давньосховища, що надійшли у 1915 р. за Першої світової війни, експедиційні знахідки визначних учених-музейників Данила Щербаківського (1877-1927)і Вадима Щербаківського (1876-1957), Валентина Ніколаєва (1889-1973), Михайла Рудинського (1887-1958), Якова Риженка (1892-1974), Никанора Онацького (1874-1937) упродовж першої третини ХХ ст. значно поповнили фондову колекцію. За Другої світової війни церковні раритети частково були вивезені до Німеччини, частково евакуйовані. У 1950-1980-х рр. предмети культу майже не надходили до музейного зібрання через панування атеїстичних поглядів. Збори і формування колекції відновилися вже за часів Української Незалежності.

007