Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя розпочав роботу 1 травня 1936 року виставою «Сорочинський ярмарок» до Дня міжнародної солідарності трудящих. Першим директором закладу був В. М. Скляренко. Театр тоді знаходився в колишньому просвітницькому будинку імені М. В. Гоголя (1901 р., архітектор О. Трамбицький) по вулиці Гоголя, 22.
Театр створили на базі Харківського комсомольського музичного театру. Тоді він називався Державним театром музичної драми, а з 1937 р. став обласним. На сцені йшли драматичні вистави та опери. При театрі працювала студія. У воєнні роки колектив виступав у м. Зиряновську в Казахстані, а 1944 р. повернувся до рідного міста. Під час нацистської окупації (1941-1943 рр.) частина акторів залишилась в Полтаві і грала в різних виставах. У 1958 р. завершили будівництво нового приміщення для театру на 800 місць (архітектори О. Крилов, О. Малишенко) на Театральній площі по вулиці Соборності (тоді вул. Жовтнева), 23.
Детальніше: 85 років Полтавському театру.
Обрядове поклоніння яйцю з давніх-давен було характерним для багатьох народів світу і являло собою крилатий символ життя, радості і весняного сонця, що пробуджує природу.
Єгиптяни, китайці, індуси, перси, фінікійці, греки та інші народи возвеличували яйце, тримали металеві зображення в храмах, лишили чимало міфічних уявлень і легенд. Вірування та пошанування яйця були характерні і для слов’ян, які вважали, що світ походить саме з нього. Керамічні яйця-торохкальця були знайдені на терені Центральної України. Зокрема, на Полтавщині археологами В. Хвойкою та С. Мазаракі (1903 р.) під час розкопок могильника східно-слов’янського поселення.
Детальніше: Каталог віртуальної виставки «Великодня писанка» майстрів народного мистецтва Полтавщини.
У Міжнародний день танцю, який відзначається 29 квітня, хочемо поділитися гарною новиною. До колекційної збірки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського надійшли особисті речі, нагороди, документи полтавки Ніни Миколаївни Уварової-Латинської. Хто ж вона, ця наша землячка? Чому пам'ять про неї гідна вшанування краян?
Ніна Миколаївна Уварова-Латинська народилася 20 серпня 1923 р. у Полтаві. Батьки, Вовк Микола Семенович і Ганна Іванівна, мали робітничі професії, але були великими шанувальниками театрального мистецтва і протягом багатьох років учасниками драматичного й хорового гуртків Полтавського товариства «Просвіта». Ніна Миколаївна зростала серед творчих особистостей, закоханих у сценічне мистецтво, народну пісню. Недарма одним із найяскравіших спогадів її дитинства став перегляд на сцені театру імені М. В. Гоголя п'єси І. П. Котляревського «Наталка Полтавка». Разом із батьками дівчинка відвідувала хореографічний гурток, що поклало початок народженню любові до танцю і визначило майбутню професію. Під керівництвом балетмейстера балетної трупи театру С. П. Воронцової юна артистка зробила перші професійні кроки на сцені – виконувала «Танок арапчат» і «Танок одалісок» з опери С. С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», хореографічні композиції «П´єр і П'єретта», «Полька-метелик».
Детальніше: До Міжнародного дня танцю.
Перші рослини тематичної експозиції “Саду магнолій” у дендропарку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського з’явились у 2017 р. У 2020 р. студенти І та ІІ курсів Полтавського аграрного університету подарували та власноруч посадили ще шість саджанців декоративних магнолій. А 28 квітня 2021 р. колекція поповнилася двома крупномірними, 6-10- річними рослинами. Це сорт ʼКоролівська зіркаʼ магнолії зірчастої, що вважається ендемом Японії, та сорт ʼЧорний тюльпанʼ магнолії Суланжа. Останній має великі до 15 см у діаметрі запашні келихоподібні квіти темно-пурпурового кольору, що нагадують квіти тюльпанів. Цей сорт, запатентований у 1998 р. відомим селекціонером із Нової Зеландії Марком Джурі, є морозостійким. У жодному парку м. Полтави таких сортів поки що немає. Рослини подарував дендропарку музею власник фермерського господарства СОФІЯАГРО з смт. Оржиця Артур Анатолійович Кобзар. Разом із членами своєї родини меценат взяв участь у посадці. Екземпляр магнолії зірчастої вже зараз вкритий білими багато пелюстковими квітами, що нагадують зірочки, а незабаром можна буде помилуватись і цвітінням сорту ʼЧорний тюльпанʼ.
Сортові магнолії з рідкісними декоративними ознаками стануть не лише окрасою дендропарку музею, а й доброю згадкою про мецената, бо ще Максим Рильський сказав: “Хто садить дерево - благословен!”
Детальніше: Нові поповнення “Саду магнолій”
Ми продовжуємо наші віртуальні екскурсії дендропарком Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Затяжна весна внесла свої корективи у цвітіння рослин. У цьому році практично не цвіла ліщина деревовидна. Вона рясно плодоносила у минулому році, а у цьому - дерево відпочиває. На ділянці природної флори зараз квітують проліски сибірська та дволиста, фіалка запашна, зірочки малі, ряст ущільнений і анемона жовтецева. Вже майже місяць радує своїми жовтими квітами садова примула, до неї приєднався гусимець альпійський, який білим килимом прикрашає центральну рабатку. Сортові нарциси почали розкривати свої пелюстки.
Детальніше: Новини нашого дендропарку-1
Віра Сергіївна Роїк (25.04.1911-03.10.2010) – Герой України, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України, заслужений художник Криму, лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим і премії імені Володимира Короленка. Нагороджена орденом Княгині Ольги, Міжнародним орденом Миколи Чудотворця І ступеня "За примноження добра на землі".
«Часом мені самій важко повірити, що за допомогою всього лише маленької тоненької голки і звичайних ниток я можу втілювати надії і печалі, радості і страждання, любов і віру минулих поколінь», – писала українська вишивальниця у своїй книзі «Мелодії на полотні».
Детальніше: Пам’яті видатної української вишивальниці Віри Роїк
Навесні 2004 р. поблизу с. Старий Калкаїв Оржицького району Полтавської області було виявлено "скарб" землеробських знарядь на дюнному підвищенні в заплаві лівого берега р. Сула, а саме – в південно – східній частині села, на північ від цвинтаря. У піщаному кар'єрі місцевий житель О. Ломакін помітив заглиблення завширшки 30 см. На дні, на глибині 0,6 м від денної поверхні, був "скарб", що складався з поламаного навпіл наральника та серпа.
Місце знахідки "скарбу" є відомим давньоруським городищем в с. Тарасівка того ж району та області та ототожнюється з літописним містом давньоруського часу Горошин.
Детальніше: "СКАРБ" ЗЕМЛЕРОБСЬКИХ ЗНАРЯДЬ З ПОЛТАВЩИНИ
26 квітня 2021 р. виповнюється 35 років з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, яка світовим співтовариством визнана найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. Тому ці роковини – привід ще раз нагадати суспільству про жахливі наслідки Чорнобильської катастрофи та героїчний подвиг учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, які ціною свого життя і здоров’я рятували людство від її згубних наслідків, за що заслуговують на велику вдячність та шану.
На Полтавщині протягом 1986–1989 рр. до ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС було залучено понад 18 тис. жителів області – медиків, пожежників, військових, зокрема особовий склад 25-ї гвардійської мотострілецької дивізії імені В. І. Чапаєва, що дислокувалася в місті Лубни. У складі цієї дивізії брав участь в ліквідації наслідків аварії і полтавець Микола Миколайович Агеєв. Він перебував у Чорнобильській зоні з початку червня до 9 вересня 1986 р. На фото, що пропонуються вашій увазі, - М.М. Агеєв та його побратими – солдати та офіцери 25-ї дивізії влітку 1986 р. під час ліквідації аварії на ЧАЕС.
Детальніше: 26 квітня – День Чорнобильської трагедії
