Події

Першого лютого 2021р. до Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського завітали учні та викладачі ПТУ№4 м. Полтави. До складу групи ввійшли діти з інвалідністю, які потребують особливих умов у задоволенні їх потреб. Наукові співробітники Олена Устименко та Олена Деркаченко провели для відвідувачів безкоштовні оглядові екскурсії по відділу природи, ознайомили з особливостями природних ресурсів краю. Після спілкування з екскурсоводами діти могли самостійно та безкоштовно оглянути експозицію, сфотографуватися на згадку. Подорож до музею залишила у наших гостей приємні враження, що засвідчили щирі слова вдячності і обіцянка завітати знову.

Олена Устименко – старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

21 02 01 pilgovi01

Проект «Капелани. Духовний щит України» став не лише мистецьким заходом, який ознайомив аудиторію з нелегкою місією військових священників, а й поглибив співпрацю Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського з волонтерськими організаціями Полтави. Так, протягом січня 2021 року, відгукнувшись на заклик про допомогу воїнам ООС, співробітники музею зібрали теплий одяг, інструменти, інші необхідні захисникам речі. Також допомогли у виготовленні заготовок для маскувальних сіток.

Найбільш активними стали старший науковий співробітник відділу музеєзнавства Алла Лавріненко, старший науковий співробітник відділу новітньої історії Наталія Кузьменко, старший науковий співробітник відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії Олеся Васецька, науковці відділу природи Олена Шиян та Олена Деркаченко, науковці відділу освітньої роботи Сергій Баштовенко та Наталія Врублевська та науковці відділу етнографії Катерина Штепа й Андрій Барабаш.

21 02 01 volontery01

Пішов із життя Володимир Федорович Тищенко, людина щирої вдачі, совісті і відповідальності, людина, яка ніколи не підведе, на яку завжди можна було покластися.

Уродженець с. Сагайдак Шишацького району на Полтавщині. Народився 13 квітня 1959 р. Закінчив Сагайдацьку середню школу. На життєвому шляху обрав професію водія, якій фактично не зраджував усе життя. Військову службу проходив у Казахстані водієм, забезпечуючи збір урожаю.

Пізніше працював у Полтавському ДСК, РБУ служби побуту та на базі Полтавського військторгу, в інших господарських організаціях.

21 01 31 tyshenko

Цьогоріч Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського святкуватиме 130-річний ювілей. Природно, що у такий момент ми звертаємося в історичне минуле закладу, згадуємо його засновників, перші колекції, перше визнання. Разом із суспільством музей відгукувався на запити часу, відповідав на виклики. І щоразу, іноді всупереч обставинам, його колектив не зраджував високій місії збирача, дослідника, популяризатора культурної спадщини. Діалог із відвідувачами ми продовжуємо навіть тепер, в умовах пандемії, коли доступ до музейних установ обмежений.

Сподіваємося, кольористий буклет, виданий до 125-річчя Полтавського краєзнавчого музею, нагадає вам, шановні друзі, про найбільш цікаві куточки експозиції й захопить повнотою і різноманітністю відтворених музейниками сторінок історії, мистецтва, природи краю.

Нехай побачення з ним в ошатних залах Полтавського краєзнавчого і цього року принесе задоволення, запам’ятається, як захоплююча мандрівка від минулого до сьогодення!

pkm 125


button

Персоніфікований ряд військових діячів Української революції 1917–1921 рр. зазвичай є предметом інтересу професійних істориків, біографів та укладачів енциклопедичних видань. На Полтавщині глибоку зацікавленість історичними портретами своїх земляків традиційно проявляє її патріотично налаштована громадськість, кращі представники української молоді і просто допитливі читачі. Останніх здебільшого цікавить не стільки суха енциклопедична біографія тієї чи іншої відомої персони, скільки її людський образ, прикметні риси, світогляд і переконання, особистісні мотиви та вчинки.

Цікавою у цьому відношенні вбачається легендарна постать уродженця села Березова Лука Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині – Гадяцького району Полтавської області), командира полку Чорних Запорожців і генерал-поручника Армії УНР Петра Гавриловича Дяченка (1895–1965), народини якого відзначаємо сьогодні.

21 01 30 dyachenko01

Непоправна втрата для мистецьких кіл України сталася 29 січня 2021 року. Пішов у засвіти Василь Онуфрійович Омеляненко (1925–2021) — заслужений майстер народної творчості України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Від самого дитинства його життя було пов'язане з народним мистецтвом, із одним з найдавніших його видів. В.О. Омеляненко – славний продовжувач традицій українського і опішнянського гончарства та, водночас, новатор і творець стилю, який, без перебільшення, можна назвати «омеляненківським».
Здавна Василь Онуфрійович був добрим другом нашого закладу, багато років поєднуєвала нас плідна співпраця. У фондовій колекції музею зберігається 220 його творів: мала пластика, монетки, свищики, скульптурні композиції, фігурні посудини, монументальні декоративні зооморфні скульптури.
Колектив музею висловлює найщиріші співчуття родині, друзям та колегам у зв’язку із цією непоправною втратою. Ніякі слова не зможуть передати глибину нашого смутку.
Світла пам’ять про Майстра назавжди збережеться у наших серцях. Пишаємось, що були знайомі з такою Людиною!

21 01 29 omelyaninko

90 років тому відійшов у Вічність Прокіп Федотович Юхименко (1870 - 1931). Він походить з відомого роду різьбярів, скульпторів, меблярів з містечка Великі Будища (тепер село Диканського району). Навчався у батька Федота та діда Івана. Федот Юхименко тримав невелику різьбярську майстерню, де виконував різні замовлення: скрині, сволоки, вози, сани, різьблені форми для кахлів тощо. Різьбив із сином наличники для сільських хат. Ще 1896 року майстер відправив на промислову і художню виставку до Нижнього Новгорода різьблені меблі та рельєфні картини. Потім були кустарно-промислові і сільськогосподарські виставки у Полтаві, Диканьці, Зінькові, Опішні, Кременчуці, Лубнах; Всеросійські – у Харкові (1887), Нижньому Новгороді (1896), Петербурзі (1902, 1907, 1913) і Києві (1913); Всесвітня – у Парижі (1900).

Першими роботами Прокопа Юхименка були дерев’яні тарілки для хліба, різьблені скриньки для намиста. Після знайомства з барельєфними композиціями Л. Позена на пам’ятнику І. П. Котляревському у Полтаві він захопився об’ємною і рельєфною різьбою. Виконав різьблені двері, панелі стін і стільці для будинку поміщиці О. Рахманової у с. Вейсбахівка (тепер Білорічиця) на Чернігівщині; різьблену стелю та камін у палаці князя В. С. Кочубея у Диканьці, меблі для поміщиків Хрульова та Іловайського.

21 01 29 yuhimenko01

29 січня в Україні з шанобливою повагою відзначається День пам’яті Героїв Крут. У 1918 р. у цей день на станції Крути відбувся бій між захисниками молодої української державності та наступаючими частинами червоних під орудою М. Муравйова. Цій події судилося стати прикладом жертовного служіння Незалежності України.

Наприкінці минулого року побачила світ збірка «Герої Крут і Полтавщина», видана за підтримки Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської обласної державної адміністрації. Нещодавно книга була презентована її укладачем регіональним представником Українського інституту національної пам’яті Олегом Пустовгаром.

21 01 29 kruty01

28 січня 2021 р. виповнюється 110 років від дня народження академіка, уродженця м. Полтави С.Я. Брауде (1911 – 2003).

Семен Якович Брауде – радіофізик, академік АН УРСР (1969). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991). Голова Ради при Президії АН УРСР з проблем «Астрономія» (від 1977). Піонер досліджень з радіоокеанографії. Фундатор та багаторічний лідер харківської школи радіоастрономів світового виміру.

Народився в сім’ї полтавських інтелігентів – Янкеля Хацкелевича та Ольги Львівни Брауде. Родина мешкала у Полтаві на Стрітенській вулиці. Батько був бухгалтером банку, активно займався журналістикою, розміщуючи свої дописи у газеті «Южный Край». Як великий поціновувач театру виступав критиком і кореспондентом у журналі «Рампа и жизнь», який видавався у Москві в 1909 – 1918 роках. Був шанувальником Полтавської єврейсько-російської бібліотеки-читальні та її постійним щомісячним жертвувателем протягом багатьох років. Обирався гласним Полтавської міської думи від партії «Свобода і традиції». Мати – відомий у місті зубний лікар. С.Я. Брауде закінчив Полтавську трудову семирічну школу № 3 (1925) (нині Науковий ліцей № 3 Полтавської міської ради), в якій почав навчатися з четвертого класу. Згодом (1927) – Полтавську індустріально-технічну профшколу, отримавши кваліфікацію обмотувача електромашин шостого розряду. В 1932 р. закінчив фізичний факультет Харківського фізико-технічного інституту (нині Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна).

21 01 28 braude01