Події
Український День родини відносно молоде свято і відзначається з 2012 року. Відповідний Указ Президента України № 1209/2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" був підписаний 30 грудня 2011 року. Святкування цього дня має щорічний характер і відзначається 8 липня.
Сім’я – найголовніше в житті будь-якої людини. Це не потрібно доводити нікому. Вона, як гарний, вишитий з любов’ю оберіг, що захищає від бід і нещасть. Але, погодьтеся, що міцна сім’я – це щоденна, наполеглива праця.
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського – це одна велика дружна робоча родина.
У фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається примірник журналу «Україна», на сторінках якого вміщено унікальне фото – запис в одній із полтавських метричних книг 1769 р. (світлина додається). Саме ця публікація підтверджує дату народження Івана Петровича Котляревського [1, с. 70]. Однак два коротких рядки містять не лише загальновідому інформацію.
Йдеться про те, що завдяки цьому запису ми знаємо ім’я «восприемника» новонародженого Івана. Ним виявився Павло Маркевич, чоловік у Полтаві середини ХVIII cт. відомий і впливовий [3, с.89]. Він був бурмистром полтавського магістрату (одним із заступників війта – голови магістрату). Бурмистри не отримували платню. Привілеї цієї посади полягали в тому, що бурмистри не платили податків і не виконували повинностей під час служби.
6 липня виповнюється 170 років від дня народження українського зодчого Івана Івановича Левинського. Він народився у 1851 році у місті Долина на Івано-Франківщині у родині директора української народної школи. По смерті батька сім’я перебралася до Стрия, згодом Іван Левинський став мешканцем Львову. Тут він вчився у реальній школі, а 1868 року поступив на будівельний факультету Львівської Технічної академії. Після шести років навчання, у 1874 році, молодий архітектор отримав диплом з відзнакою і як гідний фахівець, по праву, отримав місце викладача в академії, яку не полишав усе життя, здобувши звання надзвичайного професора (1901), очоливши кафедру утилітарного будівництва (1909) і діставши посаду декана будівельного відділу (1912-1914). Архітектурною освітою Івана Левинський переймався настільки, що 1877 року став одним із засновників Товариства вишколених техніків (у подальшому – Політехнічне товариство), до цілей якого, поміж інших, також належало піднесення технічної освіти на гідний рівень у суспільстві. Саме Товариство набуло значущості потужної фахової корпорації, яка об’єднувала у собі представників усіх технічних галузей Галичини.
Детальніше:Архітектор Іван Левинський – великий будівничий Львову.
2019 року Україна долучилася до Міжнародної акції «День без поліетиленових пакетів». І ось уже третій рік поспіль 3 липня ряд підприємств і організацій в різних містах і селах нашої держави проводять заходи, спрямовані на мінімізацію використання пластикових пакунків. Правда, список таких екологічно свідомих ентузіастів поки що замалий. Але нині до нього додається і Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського.
За підрахунками науковців ООН, в останнє десятиліття було виготовлено пластику більше, ніж за все минуле століття. Цифри вражають. У світовому океані зараз плавають вже понад 150 мільйонів тонн пластику. І якщо раптом хтось із полтавців думає, що океан далеко і нас не стосується, то слід замислитися ось над чим: пластик із океану накопичується в тому числі в морепродуктах, і таким нехитрим способом потрапляє прямо в організм людини.
Вірменський і український народ поєднує тісна дружба не одне десятиліття, багато вірменських сімей тут пустила своє родинне коріння.
У 2013 році у Полтаві відроджено вірменську громаду і назвали її «УРАРТУ-ВАНК». Тут працює культурний центр, спортивна, недільна школи. Сюди приходять вивчати вірменську мову, займатися різними видами спорту, навчатися в пісенно-танцювальних гуртках.
На виставці, що сьогодні відкрилася у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, представлені роботи Сергія та Лізи Рой, Наталії Давтян, Григорія Волкова, Вероніки Хороліч, Крістіни Заграбян, Тетяни Філенко, Вартана Маркар′яна. То ж запрошуємо відвідувачів музею поринути в атмосферу сонячної Вірменії.
З 1995 року 1 липня в Україні відзначається День архітектури України. Встановленням свого національного свята ми приєдналися до світової спільноти, котра віддає належне якісним авторам і творам, та водночас окреслює глобальні проблеми, що продукуються суспільством.
Сучасна українська архітектура стикається з великою кількістю викликів, котрі значною мірою долаються світовим культурним співтовариством. Проте в Україні лише окремі архітектори користуються досвідом колег, у більшості випадків наші автори вперто торують вже пройдений попередниками шлях.
Однією з глобальних проблем у галузі архітектури є загроза пам’яткам та історичним місцям. Як визначає «Енциклопедія світових проблем та людського потенціалу», укладена Міжнародною спілкою архітекторів, «занепад історичних будівель у міру їх старіння є універсальним явищем, від якого не звільняється жодна з цивілізацій та жодна країна». Спричиняють явище знищення культурної спадщини декілька чинників – від кліматичних до соціальних.
Для України найвагомішими фактором, що призводить до депресії старих будинків, є незнання національної історії та неоціненність потенціалу пам’яток переважною більшістю українців. У ХХІ столітті ми спостерігаємо несприйняття та свідоме нищення історичної спадщини заради комерційної архітектурної моди, сформованої у колі інвесторів.
У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається унікальний експонат - перший примірник Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із підписами народних депутатів України другого демократичного скликання.
ЦЕ ВСЕ ПРО НЬОГО…
У 1978 році закінчив Руденківську середню загально-освітню школу Новосанжарського району, навчався у Полтавському професійно-технічному училищі № 4, працював вантажником на Новосанжарському шкірзаводі та диспетчером місцевого колгоспу. Як і більшість ровесників, - два роки віддав армійській службі.
А ще, - закінчив Гадяцьке державне культурно-освітнє училище ім. І. П. Котляревського (1985) та Харківський державний інститут культури (1991), які і стали вирішальними у подальшій професійній діяльності.
Більше тридцяти років працює у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. З квітня 1994 року і по сьогоднішній день - заступник директора музею з наукової роботи.
В роботі над опрацюванням колекції знахідок з культурного шару (матеріали ХІХ – першої половини ХХ ст.), що були передані полтавською археологічною експедицією ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України, керівник – кандидат історичних наук Пуголовок Ю. О. Дослідження проводилися у місті Полтава за адресою – проспект Першотравневий, 15-а. Серед знахідок – пляшки аптекарські, для парфумів, спиртних напоїв тощо.
Вже зовсім скоро, 23 липня 2021 року, в столиці Японії стартують ХХХІІ Олімпійські ігри. Змагатися за звання кращих спортсменів планети будуть близько 11 тисяч атлетів.
У Міжнародний олімпійський день, свято, що відзначається 23 червня щорічно з нагоди заснування Міжнародного олімпійського комітету та утвердження олімпійських цінностей, вітаємо спортивну громадськість України та бажаємо заслужених перемог!
Якщо проаналізувати участь спортсменів Полтавщини в Олімпійських іграх від 1952 р. (коли у складі збірної СРСР українські атлети розпочали виступи на міжнародній арені), з'ясуємо цікаві факти. По-перше, окрім ХХІІІ Ігор 1984 р., бойкотованих СРСР, вони виступали на всіх Олімпіадах. По-друге, полтавці у деяких видах спорту неодноразово демонстрували неймовірні досягнення. Так, першою олімпійською чемпіонкою України у 1952 р. стала Ніна Бочарова, уродженка с. Супрунівка, одна з найсильніших спортивних гімнасток середини ХХ ст. А Надія Ткаченко, чемпіонка Олімпіади 1980 р., яка перетнула рубіж у 5000 балів у легкоатлетичному п’ятиборстві, була визнана кращою п’ятиборкою світу всіх часів. По-третє, найбільш результативними для наших земляків були Гельсінська, Мюнхенська та Московська олімпіади 1952, 1972 і 1980 рр. Адже чемпіонські звання на них вибороли Ніна Бочарова (спортивна гімнастика), Катерина Куришко (веслування на байдарці), Борис Онищенко (сучасне п'ятиборство), а також Надія Ткаченко (п’ятиборство) та Володимир Кисельов (штовхання ядра).
Детальніше:В очікуванні ХХХІІ Олімпіади (до Міжнародного олімпійського дня)