Події
Харчування людини – невід'ємна частина її повсякденного життя. Приготування страв народної кухні часто пов'язане з певними звичаями та обрядами, їхні рецепти передаються у спадок прийдешнім поколінням, вони змінюються під впливом різних факторів, вдосконалюються. Тому постійна увага дослідників, прикута до теми автентичного харчування, його ґенези, є абсолютно закономірною.
Авторки третьої науково-популярної брошури із серії «Музейна корчма. Традиції полтавської страви» (виходять друком у харківському видавництві «Майдан») продовжують аналізувати анкети мешканців Полтавщини, що містять 144 питання про побутування і приготування страв традиційної української кухні в родинах респондентів.
До фондової колекції музею у 1981 році І. Л. Челебієм було передано столовий посуд ХІХ – початку ХХ ст. При цьому щодо єдиного предмету – чайної ложки – при заповненні фондово-облікової документації науковці зазначили, що він походив із маєтку Кочубеїв у Диканьці. На жаль, не вказані подробиці його появи у І. Челебія. Однак сумнівів у тому, що експонат мав знаменитих власників не виникало ні в час надходження предмету, ні в сучасний період. Адже на ложечці був вирізьблений вензель «СК».
І знову запрошуємо вас до затишного дворика Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, де розташований невеликий парк. Настала пора цвітіння літніх видів, а на тих, що квітували навесні, вже достигають плоди. Спекотні дні сприяють цьому. Вже вкрилися поволокою сині ягоди магонії падуболистої, незабаром можна буде поласувати кислуватими плодами сливи Піссарда. На квітниках буяють: ехінацея пурпурова, сортові чорнобривці, петунії, лілійники, хости.
Територія сучасної Полтавщини сформувалася під впливом великої кількості ендогенних та екзогенних процесів, серед яких: трансгресія та регресія давніх морів, діяльність льодовика, вивітрювання. Однією із найтепліших епох в історії нашої планети була еоценова, яка характеризувалася теплим, вологим, близьким до субтропічного кліматом.
Еоценова епоха [від гр. eos – вранішня зоря, світанок; kainos – новий + epoche – зупинка, визначений час] – друга епоха палеогенового періоду кайнозойської ери, що охоплює відрізок геологічного часу 55-34 млн рр. тому, протягом якого сформувалися відклади еоценового відділу палеогенової системи. У другій половині еоцену територія Полтавщини була затоплена морем. Морські акваторії заселялися форамініферами, колоніальними коралами, пелециподами, брахіоподами, вапнистим нанопланктоном та іншими типово тропічними формами. Формувалися товщі органогенних вапняків, берегові бар’єрні рифи. Наприкінці еоцену море відступило, утворюючі чисельні осади.
Детальніше:Нові надходження до палеонтологічної колекції ПКМ ВК
17 липня виповнюється 150 років від дня народження Філарета Михайловича Колесси – фольклориста, композитора, літературознавця, академіка ВУАН. Відомий етнограф Климент Квітка, за сприяння і підтримки якого, Ф. М. Колесса був обраний дійсним членом Академії писав: «За важливу дату для музичної етнографії в Українській Академії Наук треба вважати 29 червня 1929 року, коли на дійсного члена Академії обрано найбільшого дослідника української народної музики доктора Філарета Колессу». Тоді для нього у рамках Академії була відкрита кафедра української етнографіїї.
Детальніше:Видатний етномузиколог академік Ф. М. Колесса (1871 – 1947). До дня етнографа
Перебираючи вдома столовий посуд, побачила блюдо, в якому мої батьки, Барський Михайло Петрович та Литвиненко Енгеліна Іванівна, подавали на стіл для гостей щось смачненьке. Вирішила передати блюдо до музею, бо на його денці – клеймо одного з найстаріших порцелянових заводів України – Баранівського.
Декілька слів з історії підприємства. У 1802 р. (1803-1804 рр.) у містечку Баранівка Волинської губернії (тепер Житомирської області) Михайлом Мезером була заснована порцелянова мануфактура. Деякі дослідники вказують навіть 1797 рік, як рік заснування підприємства. 10 листопада 1803 р. М. Мезер підписав контракт на його створення з магнатами Любомирськими-Валевськими, які на той час володіли Баранівкою. Вже у 1812 р. на фабриці працювали 100 чоловік, а в середині 1850-х рр. – до 200. Кількість працівників не була стабільною. У першій половині XIX ст. активно використовувалася праця кріпаків. Наприкінці XIX – на початку XX ст. кількість працівників дорівнювала 50, а в 1910 рр. – 400. У 1895 р. власником підприємства став М. Гріпарі.
16 липня 1990 року в українського народу з’явилася надія на власну державу. Сьогодні, говорячи про Декларацію від 16 липня 1990 року, мимоволі згадуються Універсали Української Центральної Ради, особливо останній -четвертий. Вони приймалися в різні історичні епохи і за різних умов, що звісно могло позначитися на змісті цих документів. Але об’єднує їх одне – прагнення українців мати власну державу, будувати добросусідські відносини з іншими країнами і народами.
Детальніше:16 липня – День прийняття Декларації про державний суверенітет України
Нам дуже пощастило, що саме Ви, як заступниця голови Полтавської ОДА з питань культури та туризму, опікуєтеся напрямком роботи та розвитку нашого музею!
Ваша енергія, ідеї, працьовитість, професіоналізм, відкритість, креативність… (і тут нас складно зупинити) надають нашій команді поштовху до дії і ми безмежно цінуємо Вашу підтримку!
Нехай всі Ваші плани, ідеї, амбіції втілюються на благо нашого регіону!
Море натхнення, стійкості духу, перемог і все це тільки у поєднанні з Вашою чарівною посмішкою!
З повагою та найщирішими привітаннями Ваш Краєзнавчий!
Багатьом в Україні та поза її межами відомо про знахідку у 1912 році одного із найбільших і найкоштовніших скарбів ХХ століття у Східній Європі - Малопоперещепинського "скарбу" - 75 кілограмів чистого золота та срібла.
Гарна традиція склалася у селі Мала Перещепина Новосанжарського району на Полтавщині: щороку у червні тут збираються представники болгарських культурно-національних організацій України для проведення свята «Кубрат об’єднує нащадків». Влаштовують свято одне для одного і, звичайно ж, для малоперещепинців. Святкування відбуваються на невеликому пагорбі серед соснового лісу, де височить скромна стела з написом «В єднанні сила. Великий Кубрат. От Бога поставлен Владетел на стара Велика България».
Фільм приурочено до 20-річчя від часу проведення на малоперещепинській землі I Всеукраїнського собору болгар України і відкриття пам’ятника на місці поховання кана Кубрата – засновника Старої Великої Булгарії.
Український День родини відносно молоде свято і відзначається з 2012 року. Відповідний Указ Президента України № 1209/2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" був підписаний 30 грудня 2011 року. Святкування цього дня має щорічний характер і відзначається 8 липня.
Сім’я – найголовніше в житті будь-якої людини. Це не потрібно доводити нікому. Вона, як гарний, вишитий з любов’ю оберіг, що захищає від бід і нещасть. Але, погодьтеся, що міцна сім’я – це щоденна, наполеглива праця.
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського – це одна велика дружна робоча родина.
У фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається примірник журналу «Україна», на сторінках якого вміщено унікальне фото – запис в одній із полтавських метричних книг 1769 р. (світлина додається). Саме ця публікація підтверджує дату народження Івана Петровича Котляревського [1, с. 70]. Однак два коротких рядки містять не лише загальновідому інформацію.
Йдеться про те, що завдяки цьому запису ми знаємо ім’я «восприемника» новонародженого Івана. Ним виявився Павло Маркевич, чоловік у Полтаві середини ХVIII cт. відомий і впливовий [3, с.89]. Він був бурмистром полтавського магістрату (одним із заступників війта – голови магістрату). Бурмистри не отримували платню. Привілеї цієї посади полягали в тому, що бурмистри не платили податків і не виконували повинностей під час служби.
