Події

Фотолітопис Полтави розпочав відлік у середині ХІХ ст. Його формували як місцеві фотографи, так і прийшлі. Окреме місце належить фотомитцям, які залишили рідний край і розкрили свій потенціал за його межами. Серед останніх — А.М. Павлóвич.

Анатолій Миколайович Павлóвич народився 19 жовтня 1880 р. у Полтаві в сім’ї колезького радника. Його батько Микола Лукич Павлóвич закінчив історико-філологічний факультет університету Св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), з 1871 р. служив учителем грецької мови та класним наставником у Полтавський першій чоловічій гімназії (сучасний Полтавський науковий ліцей № 3), у тому ж закладі в 1878 р. став інспектором (пробув на цій посаді до 1900 р.). За бездоганну службу мав дві нагороди — Орден Св. Станіслава ІІІ ступеня та Орден Св. Анни ІІ ступеня.

20 11 27 pavlovich01

26 листопада 2020 року Полтаву відвідала Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки Ельміра Ахундова. Дипломат зустрілася з головою Полтавської обласної державної адміністрації Олегом Синєгубовим, мала бесіду з місцевими підприємцями, познайомилася з роботою вищої школи обласного центру.

Згідно з програмою візиту висока гостя відвідала Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, який є одним із найважливіших об’єктів туристичної галузі області. Ельміра Ахундова оглянула експозицію «Унікальні предмети у зібранні музею «Скарбниця», художнє оздоблення зали № 22, а також збірки етнографічного та археологічного розділів. У розмові з директором закладу, заслуженим працівником культури Олександром Супруненком Посол Азербайджанської Республіки висловилася за нарощування культурно-туристичного співробітництва між народами двох країн.

20 11 27 posol01

27 листопада згадуємо головного архітектора Полтави Лева Семеновича Вайнгорта, який народився цього дня 1912 року. Непересічна особистість, гарний професіонал, він мислив стратегічно і завжди забезпечував на майбутнє шанс нашому місту, працював на збереження його архітектурної та історичної індивідуальності, людяності, дружності і привітності до полтавців.
Небезпечна для життя дійсність, атмосфера тотального страху у Радянському Союзі 30-50-х рр. багатьох архітекторів змусила поступатися професійними і людськими принципами задля збереження себе і рідних. Настанови радянського державного керівництва не обговорювалися, а були обов’язковими до виконання. Звісно, Лев Семенович, як головний архітектор Полтави 1939-1970 рр., ризикував, відстоюючи своє бачення відбудови повоєнної Полтави. Якимось дивом вдалося йому вкладати свої ідеї у свідомість керівників міста, які, у свою чергу, просували їх далі нагору. Ніхто не позаздрив би Вайнгорту.

 20 11 27 waingort01

Чи не найвидатнішим гончарем опішненського осередку ХХ століття є Іван Архипович Білик (1910-1999), член спілки художників СРСР, заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії ім. Данила Щербаківського та Національної премії ім. Тараса Шевченка.

Гончарній справі Іван вчився у дядька Якова Пічки, працював самостійним майстром в артілі «Червоний керамік», у 1933-1938рр. – служив у лавах Червоної армії, потім до початку війни гончарював у опішненській артілі. Пройшов важкими шляхами Другої світової, п’ять разів був поранений, нагороджений орденом «Червоної Зірки», кількома медалями, мав інвалідність.

20 11 26 bilyk01

Розбудова Української державності тісно пов’язана з реалізацією ідеї розбудови Української самостійної національної церкви. Напередодні та за часів незалежності Православна церква в Україні разом із державою пройшла складний шлях, який завершився наданням Томосу. (Томос (грец. τόμος) – указ синоду і/або глави помісної православної церкви з важливих питань церковного устрою або віровчення; останнім часом найчастіше стосується рішення церкви-матері про надання автокефалії новій помісній церкві).

20 11 25 pastyri

24 (10) листопада 1900 року у с. Скопці Переяславського повіту Полтавської губернії (нині Веселинівка Київської обл.) народилася Параска Іванівна Власенко – українська майстриня народного декоративного розпису, багатогранний талант якої розкрився у кількох царинах художнього мистецтва.

Дівчинка з багатодітної не багатої родини змалечку була привчена до роботи. Так проявився її хист до вишивання. Спочатку Параска працювала по наймах, вишивала за плату, а в 13 років її взяли до килимово-вишивальної майстерні, яка діяла у рідному селі дівчинки.

20 11 24 vlasenko 01

Перший нарком оборони УРСР Василь Пилипович Герасименко народився 24 квітня 1900 р. у с. Велика Бурімка Золотоніського повіту Полтавської губернії (зараз Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.) Ще малим хлопцем разом з матір’ю переїхав на Кубань, де закінчив сільську школу, потім – двокласне училище у Катеринодарі. З 1912 р. наймитував у заможних селян.

З 1918 р. у лавах Червоної армії, воював на Північному Кавказі та півдні Росії. У 1922 р. Герасименко закінчив курси командного складу РСЧА, служив командиром роти і командиром батальйону 110-го полку 37-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу. Згодом закінчив Об'єднану військову школу в Мінську (1927 р.) та Військову академію РСЧА ім. М. Фрунзе (1931 р.).

20 11 24 gerasimenko

23 листопада 2020 р. минає річниця від дня народження Марії Башкирцевої, талановитої художниці, письменниці, життя якої пов’язане з Полтавщиною.

Марія Костянтинівна Башкирцева народилася 1858 р. у селі Гавронці Диканського повіту у родині полтавського предводителя дворянства Костянтина Павловича Башкирцева та його дружини Марії Степанівни, уродженої Бабаніної. На жаль, сім’я розпалася, і майбутній художниці довелося переїхати в маєток дідуся на Харківщину. Дід був високоосвіченою людиною й прищепив своїй онуці потяг до знань, любов до читання. Рідні всіляко піклувалися про розвиток здібностей дівчинки. А природа обдарувала її не лише вродою, але й розумом, талантами, працелюбністю. Вже в ранній юності Марія володіла кількома іноземними мовами: французькою, англійською, італійською, грецькою, звичайно ж, російською й українською. Дівчина цікавилася історією, філософією, природознавством. Але чи не найбільші здібності виявляла у малюванні, музиці та співах. Юна дворянка мріяла стати співачкою. Її голос заслужив високої оцінки відомого у Франції професора з вокалу Вартеля, який пророкував дівчині видатні успіхи на оперній сцені.

20 11 23 bashkirceva01

22 листопада 1900 року в Полтаві сталася неординарна подія, яка відобразилася на благоустрою міста − відкриття централізованого водопроводу. Довгий час джерелами водопостачання населення виступали поверхневі води (річки Ворскла, Лтава, Чорна та інші) та різного типу колодязі, часто без накриття. Якість питної води в них не відповідала санітарно-гігієнічним нормам, ставила під загрозу життя і здоров’я полтавців, гальмувала соціально-економічний розвиток міста. У 1890 році за дорученням Полтавського військово-санітарного товариства вода з колодязів Полтави та річкова з Ворскли була досліджена лікарем Ф.А. Гофшнейдером. З його висновку слідує: «Загальний результат полягає в тому, що з оглянутих 49 колодязів міста Полтави придатних виявилося 10, сумнівних 6, а 33 непридатних…Вода у річці Ворскла забруднена…є підозрілою і не повинна бути дозволена до вживання в місті , при пануванні в ньому епідемічних захворювань від пошесті – як вогнище зарази, що сприяє поширенню захворювань».

20 11 22 vodokanal01