Восени Полтавський краєзнавчий музей буде відзначати 130 років від дня заснування. До цієї дати ми підготували рубрику «Музей пам’ятає». В рамках означеної теми пригадаємо наукових співробітників, які формували першу післявоєнну експозицію, збирали і зберігали наукові матеріали, що використовуються сьогодні для наукових опрацювань та освітніх заходів. Пригадаємо прізвище людини, що віддала музейній справі значну частину свого життя, чиє ім’я назавжди залишиться в скарбниці музейної пам'яті.
Більше ніж піввіку доля Раїси Федорівни Гузій була пов’язана з Полтавським краєзнавчим музеєм. За цей час вона пройшла шлях від наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи, увійшла в історію музею як автор концепцій експозиційних планів другої половини ХХ ст., методичних розробок, наукових статей.
#ПКМВК_130_РОКІВ#МУЗЕЙ_ПАМЯТАЄ
Восени Полтавський краєзнавчий музей буде відзначати 130 років від дня заснування. До цієї дати ми підготували рубрику «Музей пам’ятає». В рамках означеної теми пригадаємо наукових співробітників, які формували першу післявоєнну експозицію, збирали і зберігали наукові матеріали, що використовуються сьогодні для наукових опрацювань та освітніх заходів. Пригадаємо прізвище людини, що віддала музейній справі значну частину свого життя, чиє ім’я назавжди залишиться в скарбниці музейної пам'яті.
Більше ніж піввіку доля Раїси Федорівни Гузій була пов’язана з Полтавським краєзнавчим музеєм. За цей час вона пройшла шлях від наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи, увійшла в історію музею як автор концепцій експозиційних планів другої половини ХХ ст., методичних розробок, наукових статей.
Вона народилася 20.01.1922 р. в с. Балясне Диканського району Полтавської області. У 1934 р. її батько – Гузій Федір Іванович перевіз родину до м. Харків, де він отримав нове місце роботи на тракторному заводі. Після смерті Федора Івановича (серпень 1938 р.) сім’я вимушена була повернутися до Полтави і оселилася в будинку родичів на розі вулиць Рози Люксембург і Шевченка. У Полтаві Раїса Федорівна закінчила школу №3 і вступила на річні педагогічні курси історичного відділу Полтавського обл. В.Н.О.
Восени 1941 року, разом з рідними, колишня студентка евакуювалася у м. Сердобськ Пензенської області. Через райком комсомолу була влаштована на роботу секретаря евакуаційного бюро. У березні 1942 р. почалася мобілізація до лав Радянської Армії. Раїса Федорівна була призвана до 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту у 57-му спеціальну авіасанітарну ескадрилью на посаду старшого писаря секретного відділу. Через півроку ескадрилья влилася у склад 4-го особливого авіасанітарного полку де і продовжувала працювати на цій посаді до вересня 1943 р.
Невдовзі Раїса Федорівна захворіла, була демобілізована і повернулася до Полтави. Спочатку працює вчителем історії у Диканському районі, а після демобілізації чоловіка повертається у Полтаву, де вчителює у школах №1 та №8.
У жовтні 1950 р. життя полтавської вчительки зазнає кардинальних змін. Дізнавшись від знайомих про вакансію у Полтавському краєзнавчому музеї вона приймає рішення змінити місце роботи. Того ж року Гузій Р.Ф. була зарахована старшим науковим співробітником Полтавського краєзнавчого музею, пізніше стає завідуючою відділу історії радянського періоду. З 1960 р. працює заступником директора з наукової роботи, з 1982 по 2002 рік - вченим секретарем музею.
Раїса Федорівна брала активну участь у побудові постійно діючої експозиції ІІ-пол. ХХ ст. Вона стала автором ряду методичних розробок, наукових довідок, тематично-експозиційних планів, наукових статей та путівників по музею, опублікованих у 1960 –1990 рр. За більш ніж п’ятдесят років роботи у Полтавському краєзнавчому музеї допомогла отримати професійну майстерність не одному поколінню музейних співробітників.
Після смерті Раїси Федорівни доля повернула до музею її доньку – Браїлко Таїсію Григорівну, яка довгий час працювала на посаді касира і, пригадуючи своє дитинство, відзначала велику самовідданість своєї матері музейній справі.
Гузій Р.Ф. померла у Полтаві 30 жовтня 2013 р. і похована у с. Малий Тростянець поруч із чоловіком, Тарасовим Григорієм Прокоповичем.
Сьогодні експозиція музею щороку поповнюється новими надходженнями, змінюються методи формування експозиції, використовуються сучасні наукові досягнення в освітній роботі, але напрацювання минулих поколінь не втрачає свого значення. Навпаки – з кожним роком предмети, що надійшли до нашої збірки в сер. ХХ ст. набувають більшої історичної цінності, стають унікальним вітчизняним надбанням. За це ми вдячні всім колишнім науковим співробітникам музею, зокрема – Гузій Раїсі Федорівні.
