Події

У листопаді 2020 р. виповнюється 100 років з часу заснування Полтавського державного аграрного університету. Відправною точкою історії закладу стало рішення про відкриття сільськогосподарського факультету при Вищій робітничій школі у грудні 1919 р. Перший набір відбувся восени 1920-го. Передбачалося готувати фахівців із землеробства, тваринництва, садівництва та городництва. В подальшому заклад зазнавав реорганізацій, кількість спеціальностей розширювалася, міцніла навчальна та науково-виробнича база.У складні часи зберегти таку потрібну для Полтавщини справу допомогла самовіддана праця викладачів довоєнної доби. Серед них – видатні науковці й організатори освітнього процесу: Є. Л. Рекало, Г. С. Оголевець, М. І. Гавриленко, Ф. І. Берглезов та інші.

20 11 11 agrarka01

Цілком ймовірно, що Самійло Величко навчав учнів не лише читати і писати. Під його керівництвом «отроки» вивчали й інші дисципліни, адже він отримав прекрасну освіту і володів кількома мовами. Відомо, що літописець мав власну бібліотеку, у якій були книги на історичну тематику європейських авторів С. Пуффендорфа, С. Твардовського, О. Гваньїні. Серед них, можливо, були і твори І. Величковського, які потрапили на сторінки «Літопису». Це ж стосується і «Філософії історії» Л. Барановича. Власна бібліотека С. Величка стала йому, вчителю, у нагоді. Цікаву інформацію про книгозбірню у с. Жуки знаходимо у розвідці В. Бучневича, де він описує книги, що зберігалися у Покровській церкві: «Євангеліє» 1636 р., надруковане у Львові, а ще «Служебник», київського друку, придбаний, як свідчить вкладний надпис, 1736 р. за гроші громади та «богомольців». Про те, що такі книги використовувались під час навчання у місцевій церковно-приходській школі, свідчить напис на «Цветной тріоді» 1724 р.: «Хто з школярів цю книгу закапає… штрафу 4 коп[ійки]… брати книгу в школу, для навчання дітей, зовсім заборонено. 1736 року, травня 21 дня. Піп Покровський Іоан Жуковський». Окрім того, у «Літописі» вміщено портрети дев’яти історичних постатей. Цілком імовірно, що такі зображення могли прикрашати стіни класної кімнати.

20 11 10 litopys

Наша мова – це наші крила. Маючи слабенькі, - літатимемо низько і «заземлено». Міцні - високо і гордо.

Упродовж століть українська мова, як і її носій – український народ, зазнавала утисків і заборон з боку тих, під чиєю владою наша держава опинялися…

Нині в експозиції та фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського знаходиться кілька тисяч експонатів пов’язаних з нашою писемністю і мовою. Свого часу навіть Пересопницьке Євангеліє, на якому присягаються українські президенти, було найціннішим раритетом нашого музею.

Сьогодні українська мова не просто пісенна і солов’їна. ВОНА - ДЕРЖАВНА!

То ж давайте усі разом – «ЛІТАТИ ВИСОКО І ГОРДО» !

20 11 09 pysemnist01

Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва спочатку відзначався в Україні 23 березня. Ця дата була встановлена в березні 2000 року Указом Президента України №484/2000, враховуючи вагомий внесок працівників культури та аматорів у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно-просвітницьку діяльність.

Із 2013 року, згідно з Указом Президента України від 30.12.2011 №1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят» (із змінами) цей день став відзначатися 9 листопада і отримав назву «Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва».

20 11 09 kultura01

9 листопада у церковному календарі – День вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця і абсолютно невипадково цей день, починаючи з 1997 р., було обрано датою для загальноукраїнського Дня писемності та мови.

Святого Нестора вважають покровителем журналістів та істориків, автором трьох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія Печерського», «Повість временних літ» («Повість минулих літ», «Повість швидкоплинних літ»).

20 11 09 nestor01

Каталог віртуальної виставки творів майстрів народного мистецтва «Мальовнича Полтавщина», присвячений Всеукраїнському дню працівників культури та майстрів народного мистецтва.

20 11 09 alboom

button

Виставка «Капелани – духовний щит України» стала джерелом поповнення фондової колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського новими експонатами. Серед них − вервиці для молитви. Це – шнури, замкнуті в кільце, на яких нав'язані вузлики та нанизані намистини (зерна), що використовуються для рахунку прочитаних молитов, збереження уваги й концентрації, задавання ритму тощо.

У XV– XVII ст. в Київській митрополії розрізняли чітки та вервицю, хоча тепер дехто змішує поняття. Чітки (множина від дав.-рус. чьтъка, від чьсти – «читати», «лічити», «рахувати») – це 150 (або 33) вузликів для відчитки псалтиря чи Ісусової молитви без розподілу, а вервиця — це вузлики, розділені по десятках.

20 11 08 chetki01

6 – 7 листопада 2020 року у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського перебуватиме знімальна група телеканалу «UA. Культура». Завдання київських гостей – підготувати нову передачу циклу «Ідемо в музей» (ведуча і співавтор – Ольга Носко, продюсер – Юлія Дичук).

Як розповіли організатори візиту, проект здійснюється на «майданчиках» провідних музеїв України: у Києві, Одесі, Дніпрі тощо. У час, коли відвідання закладів культури обмежено через пандемію COVID-19, телебачення бере на себе просвітницьку функцію й популяризує музейні зібрання країни: розповідає про їх історію, засновників та причетних до справи збереження культурної спадщини видатних науковців та митців.

20 11 07 jurnalisty01

Виповнилося 165  років від дня народження видатного українського історика, археолога, архівіста, музейника Дмитра Івановича Яворницького. Батько українського козакознавства, як уродженець сусідньої Слобожанщини, шанобливо відносився до історії та старожитностей Полтавщини, вивчав їх, здійснив кілька експедицій, в т.ч. в Поорілля, контактував і листувався з полтавськими істориками, археологами та музейниками, літераторами і простими козаками. На Полтавщині збиралися й численні експонати для його виплеканого зусиллями всього життя Музею.
Д. І. Яворницький неодноразово бував у Полтаві. Тут він читав лекції на замовлення Полтавського губернського земства, консультував місцевих музейників і педагогів, двічі відвідав експозицію Природничо-історичного музею, допомагав полтавцям отримати раритетні експонати. Теплі стосунки вчений підтримував з В. Пархоменком, І. Зарецьким, К. Мощенком, пізніше - з М. Рудинським. У роки розгортання сталінських репресій і гоніння на все українське прихистив у Дніпробудівській експедиції чимало музейників-полтавців, зокрема, О. К. Тахтая та В. А. Грінченка.
Ім'я Д. І. Яворницького завжди з повагою і вдячністю згадувалося в музеї, навіть в роки "маланчуківських" гонінь на все національне. Сподіваємося, у найближчий час на надходження до музею нових експонатів та матеріалів щодо перебування історика на Полтавщині, його вихованців, які вже знаходяться в області.

20 11 07 yavornytskiy01

Нещодавно археологічна сходознавча колекція нашого музею поповнилась доволі цікавим експонатом. При черговому відвідуванні музею вона була передана уродженцем Полтави Андрієм Нікітіним. Представлений артефакт – більша частина кельта підпрямокутної форми, із заокругленим лезом та нанесеним орнаментом у вигляді заштрихованих і вписаних один в одного трикутників.

Кельт – знаряддя епохи бронзи (ІІІ – ІІ тис. до н.е.), що слугувало в якості сокири. Розміри: 6,6 х 5,9 см. За типологією відомих фахівців з вивчення бронзолеварництва Є. М Черних і С. В. Кузьміних, ця знахідка відноситься до групи кельтів К–52, шестигранних з двома хибними вушками – виступами.

Представлений артефакт є досить рідкісним і по праву займе своє місце в музейній колекції.

20 11 06 kelt01