Події у музеї

Народився майбутній митець у с. Оболонь 22 січня 1948 р. Батько працював у сфері культури – у райвідділі кінофікації та керував духовим оркестром будинку культури. Мати працювала зоотехніком у колгоспі. Великий вплив на розвиток творчих здібностей мав дідусь, від якого маленький Володимир успадкував хист до малювання та здібність до образного мислення.
У 1963 р. закінчив Оболонську восьмирічну школу та вступив до Миргородського керамічного технікуму на відділення художньої кераміки. Саме під час навчання у технікумі відчув сильний потяг до скульптури, якій був вірний все своє життя.

23 01 22 bilous

Полтавець на Софійській площі: Віктор Никанорович Андрієвський (1885–1967) про урочистості 22 січня 1919 року у Києві

22 січня відзначається День Соборності України. У цей день 104 роки тому був проголошений Акт злуки Української і Західно-Української Народних Республік. У своїх спогадах громадський діяч, публіцист і педагог полтавець Віктор Андрієвський цю подію описував так:

«З великим набоженством ішов я на се свято рано 22 січня. Аджеж се був найбільший день нашої історії, коли мали здійснитися вікові ідеали нашого народу, ідеали того справжнього народу, котрі в особі своїх великих вождів-учителів і проповідників прорік він нам усім на вічні віки, як святий заповіт, і скропив їх кровю найліпших своїх синів!».

…«Само свято мало відбутися на Софійській площі в 11-ій годині. Я вже за годину перед тим був там, аби десь вигідніше приміститися. На мою думку, площа мала би виглядати сьогодня відповідно до великости свята. Я думав, що її прикрасять, аби показатися перед світом і перед своїмиж таки братами з Галичини, щоб їх достойно приняти. На превеликий мій жаль, я побачив цілком пролєтарську обстанову. Довкола будинки було прикрашено килимами і жовто-блакитними прапорами, але се були заходи приватних осіб. На самій же площі сторчала гола обідрана кольона-обеліск із дошок з тризубом на вершині … ніби символізуючи собою нашу державу й нашу владу: справді без ніяких прикрас, без ніякої „бутафорії“».

…«Софійська площа поволи починає заповнятися народом. Перші прибувають кавалєрійські ґрупи Галичан. Як завжди, найпевніша охорона порядку!... Незабаром цілу періферію площі займають війська ріжного роду зброї, знов аж до тяжкої артилєрії включно. На сей раз крім галицьких ясно-сірих плащів видніються і наші наддніпрянські рижувато-сірі шинелі. З Великої Володимирської, Михайлівської і Софійської вулиць один за одним прибувають авта й екіпажі».

…«Стиснутий щільно довкола, я не можу ворухнутися, а через масу людей не можу добре розглянути, що діється довкола. Прийшов я сам, нікого знайомих не зустрів, тому стою самотою, придивляюся і прислухаюся до розмов. Тут уже немає нікого крім Українців. Довкола чується сама українська мова, ні одного московського слова, й диву даєшся, де вона набралася, ота українська інтеліґенція? Ще два роки перед сим, … на сім самім місці в звичайний день не вчуєш бувало ні одного українського слова. Тепер – навпаки. А що як би наша держава прожила нормальним життям , ну ще бодай два роки?...

От військові оркестри заграли: „Ще не вмерла“! На дзвіниці Софії загув дзвін, серед натовпу рух і чути голосне „слава“!

– Їдуть! Їдуть!... То Директорія!... Де Петлюра? Де Винниченко?

– Та то ще не Директорія, то галицька делєґація!...

– Та ні, он за тим автомобілем другий!...

– То вони! Слава!! Слава!!...

– Де Винниченко? Отой вусатий?

– Та де там він вусатий – він з борідкою на Жидка скидається! …

– А Петлюра молодчина, диви он, у шапці з червоним денцем – козарлюга!...

– Тільки й надії, що на Петлюру, бо решта, чорт зна що!...».

Та от усе стихає, як на команду. Люде знімають шапки: то по чотирьох кутах площі чотири діякони читають акт злуки усіх українських земель во єдине тіло. І сльози навертаються мені на очі… Ах, як би се було так! Як би оте пророцтво тепер уже збулося! Але я тому не вірю… Не смію вірити такому щастю, бо не маю досить підстав для того, щоб йому вірити… Он з півночі темною хмарою насуває одвічний наш опікун і покровитель, наш любий „брат“… Під Львовом ідуть бої з другим не менш милим „братом“! Що ми можемо виставити проти них…».

…«Акт злуки урочисто відчитано, і духовенство править молебень. Я не чув і не чую ні слова, бо стою далеко за людьми, але загальний побожний настрій захоплює й мене».

Андрієвський В. З минулого: т. 2: Від Гетьмана до Директорії: ч. 2: Директорія. – Берлін : Видавництво «Українське Слово», 1923. – С. 101–106.

20 січня унікальну віртуальну подорож до українського степу здійснили учасники екологічного заходу "Ласкаво просимо до степу". Діти познайомилися із рідкісними степовими рослинами та тваринами, етимологіями їх назв, особливостями біології, значенням у природі та житті людини. Дітвора із захопленням гортали сторінки Червоної книги України, блукали лабіринтом у пошуках їжі для бабака, стрибали, як земляні зайці, танцювали, як журавлі. Родзинкою заходу стала імпровізована вистава "На степовому схилі", де кожен учасник зміг перевтілитися в степового жителя.
Підготували та провели екологічну подорож науковці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олена Шиян та Олена Штитьова.

23 01 20 step01

19 січня перестало битися серце співробітника Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Валентина Івановича Михайлова.
Пішла з життя людина з прекрасною душею, відкритим і добрим серцем.
Колектив Музею висловлює щирі співчуття рідним, близьким та друзям покійного.
Важко знайти слова втіхи та загоїти біль від втрати. Світлі спогади про нього назавжди залишаться в наших серцях.
Вічна пам‘ять!

23 01 20 myhaylov

За давньою народною традицією від Різдва до Масниці тривав зимовий весільний сезон. Тож етнографічний захід "Вінок - захисне коло з правіків", який розробила і провела співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Катерина Штепа у співпраці з завідувачем сектору соціокультурної діяльності Центральної бібліотеки ПМТГ Олексієм Орлом, був присвячений тематиці весільних головних уборів українок.
Також на заході, що відбувся 19.01., внутрішньо переміщені особи дізналися про регіональну специфіку весільних вінків Полтавщини та змогли насолодитися мінівиставкою таких старовинних артефактів з приватної колекції та сучасних копійних робіт науковиці Музею.

23 01 20 vinok01

З 1900 року в світі існує добра традиція – Великий зимовий облік птахів. Якщо раніше люди змагалися у кількості вбитих на полюванні пернатих, то тепер можна з гордістю хвалитися кількістю побачених і визначених птахів.
Уже третій рік поспіль до Міжнародної акції обліку птахів долучається науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олена Штитьова.
Цього року 17 січня за 4 години спостережень на території Полтавського міського парку та Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова ІС та АПВ НААН були помічені:
- Сокіл-боривітер (Cerchneis tinnunculus L.), якого намагалися прогнати з поля круки (Corvus corax L.);

23 01 20 ptahy01

20 січня відзначається День вшанування захисників Донецького аеропорту. Цю дату було встановлено в системі Міністерства оборони України у 2022 році спільним Наказом Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України з метою військово-патріотичного виховання, вшанування подвигу військовослужбовців, добровольців та волонтерів, які обороняли Донецький аеропорт від російського агресора, та продовження найкращих бойових традицій. До цього напівофіційний день пам'яті відзначався 16 січня.
Оборона Донецького аеропорту тривала з 26 травня 2014 по 22 січня 2015 і стала символом спротиву українців російській військовій агресії. Уся країна, затамувавши подих, стежила за новинами про ДАП протягом 242 днів. Під час боїв за Аеропорт українські вояки продемонстрували силу, витримку, відданість та незламність. Їх називають кіборгами за неймовірну, поза межами людської уяви стійкість. Про них говорять: «Вони вистояли, не витримав бетон».

22 01 20 gorbenko

Повсякденне життя українців віддавна нерозривно пов'язане із великою кількістю обрядових атрибутів. Серед них почесне місце посідає хатня куришка – глиняна кадильниця для ладану, яку використовували для обкурювання домівки на свята, щоб вигнати нечисть із хати. За це їх ще інколи називають «курушки-чортогонки». Ними ж навесні обкурювали садки, діжі у погребах, збіжжя й худобу.
Поширення такі кадильниці набули на Полтавщині, Чернігівщині, Слобожанщині, Східному Поділлі, Середньому Подніпров’ї у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Робили їх у вигляді закритої посудинки з вушком, увінчаної хрестиком. Таким чином, вони нагадували мініатюрний храм.
У верхній частині стінок кадильниці для виходу диму робили наскрізні отвори різної форми (кола, трикутники, хрести тощо). Кадильниці декорували поливою одного кольору, іноді рельєфом чи поліхромним розписом. У структурі цих виробів простежується рідкісне поєднання форм традиційного обрядового посуду та кацеї – кадильниці з руків’ям, одного з найдавніших типів богослужбового начиння.

23 01 19 kuryshka

З Полтавською школою №20 Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського пов'язують довгі роки творчої співпраці та дружби. Спільні проєкти, акції, цікаві екскурсії й заходи - все це було і обов'язково ще чекає попереду!
Дуже добре, що нова зустріч із чудовими учнями цієї школи відбулася під час заходу "Коза іде, Новий рік веде" 18 і 19 січня, тобто, у дні, коли християни східного обряду святкували Надвечір'я Богоявлення й Хрещення Господнє. Музейні співробітники Олена Халимон та Олеся Васецька, перевтілюючись в різних героїнь, розповіли дітям про традиції святкування усіх новорічно-різдвяних свят, провели майстер-класи з ліплення вареничків та виготовлення новорічного янгола, і, звісно, створили з дітьми гурт щедрувальників із Козою й Меланкою. Весела ватага віншувала господарів бібліотек-філій № 2 і № 12 ЦБ ПМТГ, бажала здоров'я і Перемоги в Новому 2023 році!

23 01 19 koza01

Бібліотеки міста, зокрема Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І.П. Котляревського та бібліотека-філія №7, провели заходи на пошанування цьогорічного ювіляра -  Василя Григоровича Кричевського.
До інформаційних годин долучилася завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів Оксана Сулима з лекцією "Василь Кричевський: митець епохи модерну". Полтавці та гості міста познайомилися із життєвим та творчим шляхом видатного Майстра.

Фото Оксани Перепьолкіної та Людмили Заливчої

23 01 18 krychevskiy01

Museum Selfie Day 🤳
Міжнародний день музейних селфі🤳

Запрошуємо 18 січня долучитися до акції «День музейного селфі» та приєднатися до міжнародного флешмобу.

23 01 18 sefli