Події
Василя Кричевського, архітектора, що спроєктував будівлю Полтавського губернського земства і ім’я якого нині носить наш Музей, включили до інтерактивного посібника UA VIEW. Його заснувала громадська організація «Музей сучасного мистецтва».
Проєкт створили у рамках програми Українського інституту Ukraine Everywhere, що презентує світову культуру, створену українцями. UA VIEW – інтерактивна культурна карта, не обмежена кордонами і часом, яка оприявнює мистецьке бачення і особливий погляд, що несли українські художники. До онлайн-посібника увійшли біографії та інтерактивні статті, архівні фотографії, зображення картин із певних місць, де видатні люди з українським корінням внесли значний внесок у світову культуру.
Детальніше:Василь Кричевський увійшов до списку українців, які вплинули на світову культуру
Осіння барвиста природа незмінно надихає на створення художніх полотен – від монументальних картин до затишних етюдів-мініатюр. Чари цієї пори року завше полонили митців – і визнаних майстрів, і аматорів мистецької справи.
Осінній настрій вабить у картині «Багряна осінь» самодіяльного живописця Олександра Федоровича Литвина, що зберігається у фондах нашого Музею.
Прямокутний формат картону, злегка витягнутий по вертикалі, дав змогу митцеві зобразити високі й розлогі дерева невеликого лісового куточка на схилі пагорба. Теплий колорит малюнка точно передає бринливу прозорість осіннього повітря.
Сорок років життя віддала музейній справі співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Валентина Андріївна Андрієць. За роки самовідданої праці отримала в науковому середовищі звання подвижника пам'яткоохоронної роботи, відомого науковця, знаного музейника.
Народилася В. А. Андрієць 19.11.1946 року в м. Полтава. Закінчила Полтавську середню школу № 21. Навчалася на історичному факультеті Полтавського державного педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка, який закінчила у 1970 р. Потім викладала в професійно-технічному училищі № 2 м. Полтава.
З 10 вересня 1976 року зарахована на посаду молодшого наукового співробітника Полтавського краєзнавчого музею.
14 жовтня 2021 року на пошану пам’яті Героя України, народної артистки України, лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка Раїси Панасівни Кириченко (1943–2005) у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського презентували пілотний екскурсійний маршрут «Моя Полтава – пісня лебедина…».
Авторську пішохідну екскурсію розробив заступник директора з культурно-освітньої роботи, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Гліб Кудряшов, який протягом 22 літ вивчає життя і творчість Раїси Кириченко. Науково-дослідний відділ фондів та науково-дослідний експозиційний відділ виставкової роботи підготували мінівиставку меморіальних речей Раїси Кириченко з фондів Музею.
#ексклюзив_від_фондів
Серед музейних предметів довоєнного етномистецького зібрання музею привертає увагу чудова напольна ваза, автором якої є відомий опішнянський кераміст І.С. Гладиревський (1849–1919). Як і більшість декоративних виробів кін. ХІХ – поч. ХХ ст., ваза оздоблена у стилі модерн, а у формі поєднує античність та традиції українського гончарування. Представлена посудина декорована асиметричними гнучкими пагонами з листям, стилізованими великими квітками, ягодами і гронами винограду. Виготовлена за допомогою гончарного кругу зі світлої каолінової глини, розписана ангобами, вкрита поливою. Де-не-де помітні сліди плавлення поливи, але, незважаючи на це, вона виграє насиченими зеленими, блакитними, червоними та жовтими кольорами.
Різні народи, проходячи вирішальні етапи свого історичного шляху і національного становлення, створювали оригінальні зразки холодної зброї та техніку володіння нею. Нерідко така зброя з’явившись у певному географічному регіоні, в подальшому отримувала широке розповсюдження та популярність. Яскравим прикладом цього є шашка – клинкова холодна зброя кавказького походження. Основними особливостями шашки є: незначна кривизна клинка, ефес відкритого типу без захисних елементів, роздвоєне навершя руків’я, носіння на плечовій портупеї обухом уперед.
Сила удару холодної зброї розраховується за формулою, де маса множиться на швидкість у квадраті. Досить легка шашка дозволяла наносити швидкі і потужні рублячі удари. Варто також відзначити, що внаслідок незначного вигину клинка, шашкою також можна рубати в обидва боки. А носіння шашки обухом уперед дозволяло одним рухом виймати її з піхов і завдавати удару.
Перше, що питають у нас, коли заходить мова про реставрацію, це: «а як там поживає мамонт?» і «що тепер станеться зі славнозвісними вовком та лисицею?»
Головна зберігачка нашого музею Тамара Костянтинівна і завідувачка відділу природи Олена Олексіївна хочуть вас запевнити, що всі вони в порядку.
Скелет мамонта – бережно огорнутий у кілька шарів паперу та плівки (на відміну від іншої частини експозиції, його неможливо перенести на зберігання у фонди). А вгорі над ним височіє міцний каркас, що захищає конструкцію. Ми ретельно захищаємо експонати відповідно до музейного законодавства, тому їм ніщо не загрожує – мамонт не боїться ні пилу, ані ремонтних робіт.
А опудала тварин відправилися відпочивати та відновлюватися до фондів.
Детальніше:Про збереження експозиції під час ремонтно-реставраційних робіт. Відділ природи
Продовжуємо знайомити вас із цікавими будинками нашого міста.
Один із них розташований на вулиці Гоголя, 29/14. Побудований у другій половині ХІХ століття. Двоповерховий, прямокутний у плані, видовжений по повздовжній осі. Оброблений рустом цоколь виділяється пояском від гладкої площини, на якій добре читається віконна лиштва на кронштейнах. Головний вхід – засклена частина вестибюлю із заскленим козирком. Оздоблення фасадів виконане із натурального каменю.
Тут, на розі вул. Іванівська (з 1907 року – вул. Гоголя) та Ново-Петровська (нині вул. Гагаріна), у будинку, власник якого – дійсний статський радник Квітка Дмитро Костянтинович, містилась спочатку кухмістерська Теплова, їдальня і буфет, а з 1910 року – ресторан Марії Федорівни Теплової. Ресторан розташовувався напроти Просвітницького будинку імені Гоголя і користувався популярністю серед акторів театру та глядачів.
Детальніше:Історія одного будинку. Їдальня Теплової на вул. Гоголя
12 жовтня 2021 р. з нагоди Дня захисників України, Покрови Пресвятої Богородиці та Дня українського козацтва у приміщенні Полтавської обласної державної адміністрації відбулася презентація наукового видання «Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Гребінківська міська територіальна громада».
Полтава має давні традиції міського самоврядування. Вони, перш за все, ґрунтуються на універсалі гетьмана Кирила Розумовського від 25 серпня 1752 р. про запровадження в місті магістрата. Згідно з його приписами, у місті передбачалося функціонування магістрата, до складу якого входили війт, четверо бурмистрів, четверо райців, четверо лавників [1, с. 173]. Примірник цього документу нині зберігається в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ).
У Полтаві практичним керівництвом для втілення положень магдебургії в життя був посібник з міського права Бартоломея Гроїцького (див. світлину) польською мовою під назвою «Porządek sądów y spraw Mieyskich Prawa Maydeburskiego» (1559 р.) [2, с. 68]. Ймовірно, зважаючи на польський текст документу, не всі міщани могли повною мірою зрозуміти суть норм міського самоврядування.
Детальніше:Міське самоврядування у Полтаві XVIII ст. крізь призму Магдебурзького права