Події
Чільне місце в палеонтологічній колекції Музею займають залишки викопних тварин із села Келеберда Горішньоплавнівської територіальної громади Кременчуцького району. Перші зразки з Келеберди (тоді містечко Келеберда Кременчуцького повіту) надійшли до Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства (первісна назва Музею) ще у 1891 році, стали основою палеонтологічної колекції закладу. Так, у звіті Полтавської губернської земської управи за 1891 рік подано, що серед залишків мамонтів у колекції музею «наилучше сохранилась нижняя челюсть мамонта с зубами, найденная рыбаками в русле р. Днепра около м. Келеберды, Кременчугского уезда».
Лише за перші 30 років радянської влади в Україні було три голодомори: 1921-1922 років, 1932-1933-го і 1947 року. Найстрашніший голодомор припав на 30-ті роки. У 1933 році член Політбюро ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич наголошував: «Жорстока боротьба точиться між селянами і нашою владою. Це боротьба насмерть. Цей рік був вирішальною перевіркою нашої сили і міцності. Знадобився голод, щоб показати, хто тут господар. Це коштувало мільйонів життів, але колгоспну систему створено. Ми виграли війну». У цій війні вимерла майже четверта частина сільського населення України. Комуністична влада намагалася завдати смертельного удару саме селянству, як основі української нації. Смуга найвищої смертності пролягала через Полтавщину. Загальні людські втрати становили до 1 млн осіб разом з ненародженими.
День пам’яті жертв голодоморів – це щорічний національний день пам’яті, що припадає на четверту суботу листопада.
У м. Київ, у церемоніальних заходах, до цього дня беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів, міжнародних організацій, дипломати й урядовці з різних країн, представники релігійних організацій, делегації різних рівнів, громадські та культурні діячі, свідки тих страшних подій.
О 16.00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій державі відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам. В акції можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.
У колекції дереворізьблених музейних предметів привертає увагу скриня, яка є зменшеною копією типової селянської скрині. Автор форми виробу Микола Григорович Зацеркляний (1942 – 2011) – майстер художнього різьблення на дереві, заслужений майстер народної творчості України (2002), член НСМНМУ (1992). Дружина різьбяра Тетяна Анатоліївна Зацеркляна (1942 р. н.) – майстриня художнього розпису, зобразила на зеленому тлі поверхонь скрині пагони з листям та яскравими червоними й жовтими квітками. Темно-вишневі серцевинки надають їм насиченого, об’ємного вигляду. З-поміж мережаних листочків проглядають червоні стилізовані плоди.
Розвиток української архітектури – невід’ємна складова загальноєвропейських культурних процесів. У другій половині ХІХ ст. значний вплив на митців справив рух «Arts and Crafts» («Мистецтва і ремесла»), біля витоків якого стояли Джон Раскін (John Ruskin) та Вільям Морріс (William Morris). В умовах індустріалізації Європи теоретик мистецтва та літературний критик Раскін наголосив на тому, що масове виробництво вбило індивідуальний підхід до виготовлення речей, знеособило творця.
Детальніше:Рух «Arts and Crafts» та витоки українського архітектурного модерну
Кам'яний вік – найдавніший період в історії краю. Освоєння його на території давньою людиною відбулося в пізньому палеоліті (40 – 11 тис. до н.е.). Для періоду мезоліту (Х – VI тис. до н.е.) відомі поселення в урочищі Біла Гора (р. Коломак) та у с. В'язівок 4(р. Сніпорід). В неоліті (V – п. п. ІІІ тис. до н.е.) на Полтавщині проживали носії трьох археологічних культур – лисогубівської, дніпро – донецької та неоліту ямочно – гребінчастої кераміки.
Детальніше:Про одне з перших крем'яних знарядь праці людини – гостроконечник
23 листопада відзначається Міжнародний день акварелі. У 1991 р. ініціатором започаткування свята став мексиканський художник Альфредо Гуати Рохо (1918–2003).
Видатним майстром акварелі, роботи якого зберігаються у живописній колекції Музею, вважають Миколу Васильовича Кричевського. Примітно, що старший син Василя Григоровича Кричевського та його першої дружини Варвари Марченко народився у Харкові 24 листопада.
Микола Кричевський (1898–1961) – українсько-французький художник-постімпресіоніст, живописець, графік, театральний декоратор. Його творчість добре знають в Європі та Америці, і лише останніми роками вона стає відомою на батьківщині.
Спорт – це не тільки змагання, а й велика кількість історій про те, як завдяки йому людина самореалізується, живе ним та надихає своїми успіхами інших.
Життєпис цього спортсмена був саме таким. Петро Микитович Хоменко народився 8 березня 1934 р. у с. Кибинці Миргородського р-ну Полтавської області в сім’ї службовця. У роки навчання у сільській школі завдяки вчителю фізкультури Федору Петровичу Бабичу став займатися легкою атлетикою, баскетболом, футболом, стрільбою, шахами. Але згодом зосередився на бігові й почав показувати кращі результати у районі та області. В 1953 р. десятикласник Петро легко і впевнено переміг на 800-метрівці на чемпіонаті України серед школярів. Тепер перспективним юнаком стало опікуватися нещодавно створене добровільне сільське товариство «Колгоспник» (з 1968 р. «Колос»).
В експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею (Скарбниця)» Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлена клинописна табличка, ХVIIІ династія, Тель-ель-Амарна, глина. Клинопис – лого-силабічне письмо, яке використовували для запису мов стародавнього Межиріччя. Система клинопису була у вжитку понад 35 століть, пройшла через кілька стадій еволюції, від 34-го століття до н. е. до 1-го століття н. е. Повністю замінена алфавітним письмом під час римської епохи, і з початку 1-го ст. н. е. у світі не використовується жодної клинописної системи. Останній відомий клинописний напис було зроблено у 75 році н. е. Клинописні знаки зазнали значних змін протягом понад двох тисячоліть та включали близько 600–900 символів. Цей експонат передав до Музею відомий мандрівник, меценат, колекціонер Павло Павлович Бобровський. Із 1894 по 1917 роки від П. Бобровського до Музею надійшло близько трьох тисяч експонатів.
Полтавщина – аграрний край. Сільське ж господарство – одна з провідних галузей регіональної економіки. Здавна хлібороби-трударі орали, плекали, сіяли благодатну ниву, збирали дорідні врожаї. З 1998 року український сільськогосподарський сектор реформовано. Нині на теренах краю сільськогосподарське виробництво здійснюють 2,7 тис агроформувань, працюють фермерські, особисті селянські господарства, приватні землевласники. Земельний виробничий лан області – 2,2 млн. га угідь. З них 1,8 млн. грн. – рілля. Провідні зернові культури: озима пшениця, ячмінь, кукурудза. Технічні: соняшник, соя, цукрові буряки. Цього року збільшено виробництво овочевих, плодових, ягідних культур.
Детальніше:21 листопада - День працівників сільського господарства України
Часом наші діти розмовляють мовою, яку ми не здатні до кінця зрозуміти. Проте і діти можуть не розуміти того, що ми, батьки, їм кажемо, що маємо на увазі. Щоб дитина розвивалась гармонійно, потрібна любов. Як ми висловлюємо любов до наших дітей? Думаємо, що діти і так знають, що ми їх любимо, або говоримо: «Я тебе люблю», чи виявляємо любов своєю поведінкою, вчинками? Ми маємо передавати любов мовою, яку наші діти розуміють. Отож основних способів є п’ять, а кожна дитина має свою головну мову любові, хоча потребує й інших.
