Події

Цілющі властивості води здавна відмічали наші пращури. Довгий час на Полтавщині природні водойми були головним джерелом водопостачання, а їх стан – показником здоров’я населення. Дуже часто заболочені території, які залишалися єдиним джерелом питної води на місцевості, ставали вогнищем серйозних епідемій. Болотні угіддя Полтавської губернії розподілялися нерівномірно: показник заболоченості зростав зі сходу на захід. Проблема заболоченості та пов’язаних із нею захворювань існувала майже у всіх повітах західної частини краю. Зокрема, гласний Лубенської повітової земської управи І. М. Леонтович на губернському зібранні 1895 року відзначав, що в Лубенському повіті є «місця, де тиф і лихоманки є досить поширеними. Підтвердженням цього є надмірне використання лікарями хінни для боротьби із захворюваннями населення». В Оржицькій волості один лікар використовував хінни в п’ять разів більше, ніж інші, що свідчило про надмірний розвиток інфекційних захворювань у тамтешній місцевості. Неподалік містечка Варва в межах Прилуцького повіту ще в 70-х роках ХІХ ст., внаслідок зсуву ґрунту, була порушена течія річки Удай, надмірне заболочення території негативно позначилось на здоров'ї людей. Комітет громадського здоров'я фіксував розвиток серйозних епідемій неподалік села Бодаква Лохвицького повіту.

21 03 22 vodni resursy01

Пуповина роду Павла Волика закопана у стародавніх землях Гелону, де і по сьогодні зберігається пам'ять про скитів-орачів, їх ремесла, а буттєві історії дідів – прадідів генетично передають землякам вправність, працьовитість та наполегливість. Майбутньому художнику сповна довелося пережити голодне похмуре дитинство 1940-х років, потім навчання у Котелевській загальноосвітній школі, робота в промкомбінаті та дійсна військова служба – так спливли перші 22 роки життя. Педагоги Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв) заклали фундаментальні основи образотворчості з європейським досвідом та вивченням орнаментальної абетки – першооснови світового мистецтва.

Післявузівське тридцятиліття в статусі художника Полтавського обласного відділення художнього фонду України було напруженим, тому що творчість 1970-90-х рр. проходила у минулій заідеологізованій системі координат, при якій меншість мистців, розуміючи її абсурдність, могли зважитися на свідомий нонконформізм, з ізоляцією від суспільства, глядача і, зрештою, на достатньо злиденне існування у «паралельному світі». Переважна більшість вирішувала складну морально-етичну дилему шляхом своєрідного роздвоєння – творила на замовлення влади, заробляючи на існування. Питома вага таких творів у П. Волика незначна, тому «вірус» подвійних стандартів художнику вдалося швидко здолати.

21 03 21 volyk01

Однією з унікальних пам’яток вітчизняної музейної справи є невелика за обсягами книга «Музей мистецтва. Коротенький провідник» (1919 р.). Її автор – Михайло Якович Рудинський (1887-1958) – археолог, історик мистецтва, один із фундаторів музейної справи. Видання дає уявлення про початковий етап формування колекції образотворчого мистецтва у Полтаві.

Події післяреволюційного 1919 р. змушували фахівців-музейників якнайшвидше збирати мистецькі твори по залишених власниками маєтках на Полтавщині. Водночас дехто з діячів культури, дворян, міщан передавали тоді уповноваженим особам (від Комітету по охороні пам’яток старовини, мистецтва і природи) в дар чи на зберігання сімейні реліквії, старожитності, художні твори. У такий спосіб, подекуди стихійно, доповнювалася головна на той час збірка – художника Миколи Олександровича Ярошенка, заповідана Полтаві.

rudynskiy muz myst 2001

button

З 2010 року екологічний календар поповнився ще однією датою. Відтоді 20 березня – Всесвітній день горобця. Запровадити його запропонували спільно індійські і французькі орнітологи за підтримки багатьох національних та міжнародних організацій.

Ці маленькі, сіро-коричневі, непоказні пташки чи не найкраще за всіх прижилися поруч із людиною. Так прижилися, що в дикій природі горобці вже майже не гніздяться. В Україні і, зокрема, на Полтавщині, зустрічаються два види горобців – польовий і хатній.

Хатній горобець має сіру маківку, світло-сірі щоки, велику чорну пляму на горлі і грудях. Самки і молоді птахи з темними ряботинами. Польовий горобець відрізняється коричневою, а не сірою шапочкою, чорною плямкою на щоках і двома білими смужками на крилах. У польових горобців самці і самочки забарвлені однаково.

21 03 19 gorobetc01

17 березня 2021 р. у залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського пройшло засідання Координаційної ради з питань розвитку туризму та курортів при Полтавській обласній державній адміністрації. У зібранні взяли участь представники влади, громадських організацій та бізнесових структур зазначеного спрямування, відомі в області працівники екскурсійно-туристичної сфери, журналісти місцевих ЗМІ.

Приміщення Полтавського краєзнавчого музею було обрано невипадково. Адже саме цей заклад упродовж багатьох десятиліть тримає першість у дослідженні та освоєнні усього загалу культурно-історичної спадщини області і регіону. Ця думка прозвучала у вступному слові заступника голови Полтавської облдержадміністрації Катерини Рижеченко. Вона подякувала директору музею, заслуженому працівнику культури України, кандидату історичних наук Олександру Супруненку за участь в підготовці заходу, підкреслила зв'язок нинішньої зустрічі з напрацюваннями попередніх поколінь краєзнавців.

21 03 17 rada01

Вадим Щербаківський (1876-1957) – археолог, мистецтвознавець, етнолог, дійсний член Чеської Академії наук, Міжнародного антропологічного інституту у Франції, Словацького наукового товариства імені Шевченка у Львові, Української вільної Академії наук, кавалер сербського ордена Святого Сави, автор близько ста наукових праць, мистецьких видань, власник унікальної фото й негатеки творів українського мистецтва, музейний діяч та колекціонер.

Творча доля вченого тісно пов’язана з Полтавським краєзнавчим музеєм: 1912 рік поклав початок новому етапові життя й діяльності

21 03 15 sherbakiwsliy

17 березня 2021 р. старшим науковим співробітником відділу природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Оленою Халимон проведена віртуальна ботанічна мандрівка «Зеленим гаєм Лесі Українки», присвячена не лише ювілею письменниці, а й Міжнародному дню лісів. На масовий захід, який відбувся у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І.П.Котляревського, завітали студенти І курсу Полтавського державного аграрного університету.

Природа рідного краю була одним із чинників формування таланту Лесі Українки. В її творах згадуються понад 100 видів рослин, у тому числі майже 40 дерев. Це й аборигенні види з різних регіонів України: Волині, Полтавщини, Карпат, Криму, а також предстваники субтропічної та середземноморської флори.

Рядки з поезії Лесі Українки про дерева у виконанні студентів, майбутніх агрономів, вдало доповнювала розповідь Олени Халимон про особливості біології даних видів, декоративні форми, сорти, виведені селекціонерами та названі на честь знаної українки і героїв її творів.

21 03 17 zelenym gaem01

16 березня 2021 р. у Полтавській обласній науковій універсальній бібліотеці ім. І.П. Котляревського відбувся спільний захід з працівниками Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, присвячений події виняткової ваги – виявленню автографа Василя Кривинюка, племінника Лесі Українки. Хоча, зважаючи на ювілейні роковини видатної поетеси, це видається закономірним. Захід пройшов під назвою «Експрес-виставка однієї книги «Невідомий автограф»: до 150-річчя від дня народження Лесі Українки».

21 03 16 avtograf01

У 2020 р. побачило світ нове видання «Літопису» Самійла Величка. Видання вийшло до 300-річчя створення цієї непересічної писемної пам’ятки української історичної думки, створеної на Полтавщині на початку XVIII ст. До роботи над дослідженням «Літопису» та його підготовкою до видання долучилися російські та українські науковці, серед яких Т. Г. Таїрова-Яковлєва (доктор історичних наук, професорка Санкт-Петербурзького університету, Російська Федерація), А. В. Багро (кандидат історичних наук, м. Санкт-Петербург, Російська Федерація), С. О. Багро (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська»), В. А. Смолій (академік НАН України, директор Інституту історії України), А. М. Бовгиря (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділу української історіографії Інституту історії України), Г. В. Боряк (член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту історії України), Л. А. Гнатенко (доктор історичних наук, старший науковий співробітник Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) та ін.

Результатом багаторічної праці великого колективу науковців стало ґрунтовне дослідження «Літопису». Вперше з часу його відкриття видано повний текст цієї унікальної писемної пам’ятки. Нове видання ґрунтується на оригіналі рукопису С. Величка, що зберігається у Російській національній бібліотеці (м. Санкт-Петербург), та його київській копії другої половини XVIII ст. із зібрання М. Й. Судієнка.

21 03 16 velychko01

Незабаром Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського відзначатиме ювілей – 130-річчя з часу заснування. До пам’ятної дати разом із другом музею, полтавським фотомайстром Володимиром Коротковим ми підготували фотогалерею «Музей − яким його бачиш ти». Щомісяця відвідувачі сайту можуть знайомитися з роботами Володимира Сергійовича, присвяченими музею. А це і репортажні знімки, і поетичні замальовки, і фіксація окремих деталей архітектурного обличчя нашого закладу у різні пори року.

На думку Володимира Короткова, своєю зображувальною мовою фотографії не лише привертають увагу до пам’яток історії та культури, запрошують помилуватися ними, але й змушують замислитися над тим, яку безцінну спадщину передали нам предки, спонукають до збереження і вивчення надбань минулого.

21 03 15 korotkov01