Події

Полтава завжди притягувала увагу непересічних зодчих. З часів утворення губернії терени міста ставали експериментальним полігоном для втілення творчих задумів архітекторів. Не виключенням стали і міжвоєнні роки ХХ століття, коли Полтава черговий раз реконструювалася і перетворювалася у «соціалістичне» місто. Детально дізнатися про ці процеси було б непросто, аби не ґрунтовна праця харківського архітектора Олександра Касьянова «Про проект реконструкції м. Полтави», опублікована 1938 року у 3 числі часопису Архітектура Радянської України.

Автор допису, Олександр Михайлович Касьянов, за життя набув неабиякої професійної значущості як архітектор-містобудівник, науковець, освітянин. Харківська спільнота пам’ятає його як головного архітектора повоєнного Харкова 1943–1950 років, автора генеральних планів відбудови та реконструкції міста 1930-х і 1945 років.

21 02 23 kasyanov01

22 лютого 2021 року виповнюється 2015 років з дня народження Левка Івановича Боровиковського (22.02.1806, с. Мелюшки Хорольського повіту Полтавської губернії – 06.12.1889, с. Мелюшки Хорольського повіту Полтавської губернії) - українського поета-романтика, фольклориста, етнографа, філолога.

Народився у небагатій дворянській родині. Навчався до 1826 р. у 1-й Полтавській гімназії. У 1826 – 1830 рр. навчався на філософському факультеті Харківського університету. У 1838 – 1855 рр. викладав історію, російську словесність та латинську мову у гімназіях та інших навчальних закладах. Розквіт поетичної творчості припадає на 1830 – 1840-і рр. В цей час створено багато балад, пісень, віршів, дум та байок. Найвідоміший твір – балада «Маруся» (1829) – вільна переробка балади В.Жуковського «Светлана». За життя була опублікована лише одна книга «Байки й прибаютки» (1852), написана живою народною мовою. Збирав народні пісні, прислів’я, повір’я, працював над словником української мови. Один з найперших перекладачів творів О.С.Пушкіна та А.Міцкевича українською мовою. Творчий доробок Боровиковського Л.І. складав понад 600 байок. Укладав словник української мови (роботу над ним не закінчив).

21 02 22 borovikovskiy01

Серед славної когорти вчених, що розробили наукову базу заходів по боротьбі з посухою, чільне місце належить агроному-практику, знавцю степового господарства, першому досліднику ґрунтових вод Олександру Олексійовичу Ізмаїльському (22.02.1851 – 01.11.1914). Він народився 22 лютого 1851 р. у Петровському повіті Саратовської губернії в родині небагатого дворянина. Навчався в Петровському реальному училищі, потім у Московській землеробській школі. У 1870 р. вступив до Петровської землеробської і лісової академії, а після закінчення став її позаштатним асистентом при кафедрі зоології. У 1879 р. О. О. Ізмаїльський жив у Херсоні, де працював викладачем і завідував фермою Херсонського земського сільськогосподарського училища. З 1883 р. О. О. Ізмаїльський переїхав до Полтавської губернії, де обійняв посаду управителя великого маєтку князя В. С. Кочубея в Піщано-Балясному. Господарство було у занедбаному стані, тож науковцю прийшлося докласти чимало зусиль, щоб зробити його зразковим. Жив Олександр Олексійович на хуторі Дячкове Полтавського повіту поблизу Диканьки (тепер – с. Дячкове Диканського району). Там і створив лабораторію з дослідження ґрунтів, у якій вивчав динаміку вологи в ґрунті. Дослідник сконструював спеціальний бур для взяття глибинних проб ґрунту, що отримав назву буровий інструмент системи О. О. Ізмаїльського. До речі, прилад та наукові праці вченого демонструвалися на Всесвітній виставці у Парижі у 1900 р.

21 02 22 izmailskiy01

Назви експонатів музею відтворюють широку палітру лексичного багатства української мови, де поєднуються сучасні наукові терміни з історизмами, а неологізми співіснують із застарілими назвами (архаїзмами).

Пропонуємо Вам долучитися до інтерактивного спілкування в межах музейного простору: розгадувати ребуси, плутати музейним лабіринтом, відповідати на запитання вікторини, пройти тестування.

Мета – збагатити особистий словниковий запас, розширити знання про рідний край, зацікавитися музейним надбанням.

Зупиняйте картинку відео і відповідайте. Приємних вражень.

Олена Устименко – старший науковий співробітник науково-дослідного відділу освітньої роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Використані інтернет ресурси:
Ребуси українськоюhttp://rebus1.com/ua/

Нашу віртуальну виставку ми назвали «Чорнобривці Володимира Малика». «Чорнобривці» - так називався незакінчений роман Володимира Малика. «Чорнобривці» - так назвав книжку спогадів батька її упорядник - син Олександр Володимирович Сиченко. І світлини відомого лубенця, фотохудожника Володимира Білоуса - це теж спогад про відомого письменника і напрочуд добру людину В. Малика.

Основною для письменника стала тема вітчизняної історії від сивої давнини до найновіших часів. Літературознавці ще напишуть про Малика, про галерею його образів – від князів України-Руси й гетьманів, про особливості мови, що схожа на мелодику українських дум і пісень, про віршований доробок… Напишуть про його двобої з радянською цензурою, адже в ті роки українська історія звужувалася до теми возз’єднання України з Росією та колиски трьох братніх народів.

21 01 21 malyk01

Саме тут, у тисячолітніх Лубнах, що на Полтавщині, жив і творив Володимир Малик, автор пригодницьких та історичних романів.

Полтавщина вважає Володимира Малика своїм письменником, бо саме тут, в Лубнах, що розкинулися на березі привітної Сули, він почав професійно писати, хоча батьківщиною його є Київщина.

Володимир Сиченко (справжнє прізвище письменника) узяв за псевдонім дівоче прізвище дружини - Малик. Узяв, як вона пророкувала - на щастя. Вона загадала, що цей псевдонім принесе її чоловікові успіх на літературній ниві і не помилилася.

Закінчивши в сусідньому селі Ясногородці середню школу, в 1938 році вступив на філологічний факультет Київського університету. Навчаючись в університеті почав складати перші вірші. Відвідував літературний гурток при журналі «Молодий більшовик» (з 1944 року «Дніпро»).

21 02 21 malyk2 01

Існує думка, що туризм зародився з появи святих місць. Так, зокрема, люди з’їжджалися з усієї Греції на олімпіади. Але де туристи там і провідники, тобто екскурсоводи. Тобто перші «спеціалісти з екскурсійного супроводу» з’явилися, обслуговуючи гостей олімпіад і гладіаторських боїв. Вони не лише проводили до місць, де відбувалися основні події, але й розповідали про хід змагань, історії успіхів їх учасників, проводили до храмів, допомагали з облаштуванням на нічліг і організацією харчування.

Без супроводу не проходили хрестові походи і подорожі паломників. У Італії провідників-екскурсоводів називали «чичероне», порівнюючи їх красномовство з майстерністю філософа Цицерона. Часто так заробляли собі на прожиття місцеві хлопчаки.

21 02 21 ekskurs

День 18 лютого 2013 р. увійде в новітню історію України як день багатотисячної мирної ходи учасників Євромайдану до Верховної Ради України. Демонстранти ставили завдання відстояти Конституцію 2004 р. і вимагали покарати винних у розстрілах на Майдані та викраденні і катуванні активістів Революції Гідності. Та шлях колоні перепинили міліцейські автомобілі і кордони внутрішніх військ.

Почалися сутички. До того ж силовики піднялися на дах будинку по вулиці Інститутській і кидали шумові гранати та стріляли з рушниць. Протестувальники споруджували барикади. Під час сутичок з «тітушками» та беркутівцями один із нападників вистрелив з обріза в обличчя Ігорю Сердюку, внаслідок чого він загинув на місці.

21 02 20 nebesna sotnya01 21 02 20 nebesna sotnya01

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка пишається досягненнями кафедри образотворчого мистецтва психолого-педагогічного факультету. Теперішні та колишні науково-педагогічні працівники – митці високого фахового рівня. Очолює колектив народний художник України, член Національної спілки художників України та Національної спілки архітекторів України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури, Полтавської премії імені С. Величка А. Є. Чорнощоков. Серед членів кафедри – голова правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, кавалер орденів Св. Рівноапостольного князя Володимира та Св. Архистратига Божого Михаїла УПЦ КП, лауреат премії імені М. Ярошенка Ю. О. Самойленко; член Національної спілки художників України, лауреат премії імені М. Ярошенка О. К. Тарасенко; член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, кандидат педагогічних наук Т. В. Саєнко; член Національної спілки художників України, лауреат премії імені М. Ярошенка, кандидат педагогічних наук Ю. А. Мохірєва; лауреат премії імені М. Ярошенка В. С. Бабенко, кандидат педагогічних наук Т. В. Батієвська; архітектор С. А. Маслова, діловод І. В. Тофан.
Діяльність викладачів спрямована на висококваліфіковану підготовку молодих фахівців. На кафедрі велику увагу приділяють формуванню широкого світогляду та естетичних смаків учителів-митців, почуття патріотизму.
На виставці представлені роботи викладачів, студентів та випускників кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ імені В. Г. Короленка, це близько 100 творчих робіт від 50-ти митців.
Виставка працюватиме з 19. 02. 2021 по 19. 04. 2021.

21 02 19 postup01

19 лютого 2020 року архітектурно-реставраторська спільнота Києва попрощалася зі своїм колегою Сергієм Ясеновичем Халепою. Такі непоправні втрати завжди болючі, сум стискає серце, і повернути час неможливо. Людина пішла з життя, залишаючи своїх друзів, товаришів, колег, а передусім, родину у стані іншого виміру, вже без Сергія, коли життя розпочало новий відлік часу і виток подій.

Передчасний відхід за вічну межу світлих і розумних завжди супроводжується болем і стійкою впевненістю, що надто рано завершився земний шлях, що багато справ залишилися невиконаними, що не усі плани здійснилися. Проте, змінити вже нічого неможливо, і тепер треба жити лише з пам’яттю і сумом, не зраджуючи минулого та не забуваючи спільний досвід.

21 02 21 halepa