Події у музеї
Нещодавно колекція Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського поповнилася надзвичайно рідкісним та цікавим експонатом. Це рештки енеолітичної гробниці-цисти і деталі кромлеху, вірогідно, 2-ї пол. IV тис. до н. е. Вони виявлені 2008 р. на мису надзаплавної тераси правого берега р. Сухого Кобелячка в ході розвідок Полтавської експедиції Інституту археології НАН України (керівник к.і.н. О. Б. Супруненко) на місці зруйнованого садибним будівництвом кургану доби енеоліту.
Детальніше:Енеолітична гробниця-циста і кромлех із с. Петрашівки на Кременчуччині
Для України (тоді — Української Народної Республіки) війна закінчилася ще 27 січня (9 лютого) 1918 року підписанням Брест-Литовського мирного договору — мирної угоди між УНР з одного боку та Німецькою, Австро-Угорською, Османською імперіями та Болгарським царством з іншого. Це був фактично перший документ про завершення воєнних дій, підписаний за наслідками Першої світової війни.
Але бої на території Європи продовжувалися. Із кінця березня до початку червня німці провели на заході три наступальні операції. У них були деякі переваги, та бракувало адекватної оцінки противника. Німецькі резерви було вичерпано. На фронт із Німецької імперії гнали навіть підлітків. Зневірені в усьому солдати погано слухались командирів. Блокада з моря змушувала страждати не лише німецьких солдатів, що не мали харчів і набоїв, а також їхні сім’ї на батьківщині. Дух німців помітно спав. Німецький наступ захлинувся в крові.
11 листопада 2023 року на етнографічному заході «Бісероплетіння. Техніки» продовжували говорити про ажурні жіночі шийні прикраси – силянки, а також сучасні варіанти, виконані сітчастим ажурним плетінням. Завершували та оформлювали готові роботи. Захід провела Марія Пісцова, завідувачка етнографічного відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського у рамках проєкту "Етноінтерактив. Музейні уроки".
Світлини Влади Герцунь
Льох який зберігся у колишньому маєтку Павла Івановича Гребьонкіна (Гребінки), батька відомого письменника Є. П. Гребінки, залишається єдиною збереженою будівлею маєтку Гребінок, знаходиться на східній околиці села Мар’янівка Гребінківської територіальної громади Лубенського району Полтавської області. Хутір Убіжище заснував П. І. Гребьонкін близько 1824 р. як свій власний маєток, де він мешкав із дружиною та молодшими дітьми. А сусідній маєток у Глибокому Яру віддав дітям. Навколо маєтку було насаджено невеликий парк, що частково зберігся до нашого часу у здичавілому стані.
У цей день дякуємо та шануймо людей, які плекають, підносять та поширюють нашу самобутню культуру. Завдяки вам культура підтримує та об’єднує українців протягом віків. Дякуємо, що не припиняєте своєї неоціненно важливої праці, не дивлячись на всі складнощі, що випадають на долю нашої Неньки.
Бажаємо вам розвитку, досягнення бажаних результатів та визнання у улюбленій справі! Нехай творча наснага, професійний успіх і любов до своєї роботи ніколи не покидають вас.
Оглоблін Дмитро Олексійович (08.11.1893, м. Борисоглєбськ Тамбовської губернії, нині Воронезька обл. – 6.02.1942.1942, м. Ленінград) – український ентомолог, брат Олександра Оглобліна — аргентинського та українського вченого-ентомолога, PhD з зоології. Життя та діяльність родини Оглобліних пов’язані з Полтавщиною. Батько вчених, Олексій Олексійович, в кінці 80-х років ХІХ ст. працював у Кременчуці, згодом у Полтаві управляючим відділенням Державного банку.
Детальніше:До 130-річчя з дня народження вченого-ентомолога Д. О. Оглобліна
Останній місяць осені пов’язаний із багатьма релігійними святами, відзначення яких на наших землях переросло у національну традицію. Одним із них є Собор Архистратига Михаїла і всіх Небесних Сил безплотних, який віднині відзначаємо 8 листопада.
«Михайло в’їжджає на білому коні» – мовить прислів’я. Воно озвучує прикмету, буцім від цього дня вже має випасти сніг. Але не лише про хуртовини говорить народна мудрість. Наші пращури уявляли командувача всього Божого війська, який неодмінно перемагає в битві супроти нечистих сил, у образі світлого й сяючого воїна-вершника.
Із різновидами традиційних страв із поеми «Енеїда» Івана Котляревського ознайомилися сьогодні учасники етнографічного інтерактивного заходу «Пам’ятний бенкет». Учні 5-го класу Наукового ліцею № 3 «опинилися» в кухні, де готувалися страви, і, виконуючи завдання («Гастрономічна Україна», «Музичні перегони», «Смакота», «Вареники-хваленики») допомогли відновити «карту обіду» та врятувати бенкет. А на згадку про зустріч відвідувачі виготовили підставки-«кавунчики» під чашки. Захід провела Марія Пісцова, завідувачка етнографічного відділу, у рамках музейно-педагогічної програми «Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим».
Під час презентації ХVІІІ випуску музейного збірника приємною несподіванкою став вчинок симпатика та друга нашого закладу Анатолія Щербаня – доктора культурології, кандидата історичних наук, завідувача кафедри історії, музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської академії культури. До фондів музею науковець передав цінну книгу «Теорія народного українського танка» Василя Верховинця. Це видання побачило світ у Полтаві в 1920 р. Подарунок пана Анатолія має велику наукову та історичну значущість — праця Василя Миколайовича стала першою в Україні, де систематизовано й узагальнено творчі досягнення української нації в галузі танцю. Окрім того на сторінках даного видання містяться цікаві написи, малюнки до нього виконав П. Бутко.
7 листопада у гостинній залі Полтавської РВА та Полтавської районної ради відбулася презентація видання: «Полтавський краєзнавчий музей: Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. Збірник наукових статей. Випуск XVIII».
Підготовлений у складний воєнний час збірник наукових праць є підсумком наукової діяльності Полтавського краєзнавчого музею за 2022 рік. Видання побачило світ завдяки допомозі меценатів. Ми щиро вдячні пану Анатолію Гурнику, родинам Сергія і Валентини Михайликів, Антона, Аліни і Богдана Ярмолюків за фінансову підтримку появи видання у світ.
Амбодик-Максимович Нестор Максимович — українець, геній медицини періоду Гетьманищи, що був безцеремонно привласнений російською пропагандою.
Нестор «Амбодик»-Максимович — один із засновників акушерства та фітотерапії, лікар-просвітитель, педіатр, ботанік, один із основоположників медичної та ботанічної термінології, перекладач й геральдист. Народився у селі Веприк нині Гадяцького району Полтавської області у родині козацького священника. Медичну освіту отримав у кращих вишах того часу: Києво-Могилянській академії та Страсбурзькому університеті. У 1775 році у Страсбурзькому університеті захистив докторську дисертацію. В університетські роки він бере собі псевдонім «Амбодник», що у перекладі з латини означає — «скажи двічі». Тим самим він зіронізував над тотожністю свого по-батькові та прізвища.
Детальніше:7 листопада 1744 року народився «батько» українського акушерства.